Новини Золочівщини
У Золочеві вперше вшанували Кирила Трильовського
Gazeta
26 травня 2024 року Львівщина вшанувала свого великого сина, засновника Січового Стрілецтва Кирила Трильовського. Урочиста академія «В чистій любові до краю», присвячена 160-ій річниці з дня його народження, та 110-ій річниці відродження українського війська, відбулася в місті Золочеві, де він не тільки проживав та навчався, але й формувався як майбутній лідер української нації.
1864 рік. В історії Галичини був він напрочуд безбарвним і одноманітним. І ніякої визначної події, так принаймні тоді здавалося, він не приніс. Щоправда, відбулися дві події, які відіграли важливу роль в подальшому національно-культурному та політичному поступі українців. Так в цьому році брати Михайло та Федір Білоуси в Коломиї започаткували світське українське книгодрукування, а 6 травня в Богутині, тогочасного Золочівського повіту Галичини, в родині священника народився майбутній організатор січового та стрілецького руху. Так коротко про епоху, коли народився батько Українського Січового Стрілецтва, організатори урочистої академії розповіли голосом Андрія Чижа. Голова постійної комісії з питань культури, освіти, охорони здоров’я, молоді та спорту, соціального захисту населення, національного відродження, молодіжної політики, туризму, партнерства громад Леся Горгота ознайомила учасників заходу з рішенням депутатів Золочівської міської ради № 3555 від 2 листопада 2023 року: «Враховуючи заслуги Кирила Трильовського перед Україною та його значний внесок у створення українського війська, Золочівська міська рада вирішила проголосити 2024 рік роком Кирила Трильовського на території Золочівської міської територіальної громади. 28 грудня 2023 року у відповідь на звернення Золочівської міської ради та з ініціативи активної громадськості міста Львова Львівська обласна рада рішенням № 523 проголосила 2024 рік роком Кирила Трильовського на території Львівської області».
Дійсно тут, на Золочівщині, в сім'ї Йосифа Трильовського та Гонорати з роду Левицьких народився Кирило Трильовський – визначний український громадсько-політичний діяч, адвокат, журналіст, видавець та меценат. Навчався в гімназіях Золочева та Коломиї, університетах Чернівців та Львова. Він змолоду захопився «Кобзарем» Тараса Шевченка, творами великого українського патріота Степана Качали. Під впливом свого вуйка, організатора і опікуна учнівських громад краю, Данила Танячкевича, пройнявся національним духом. Україна, розбуджена Шевченком та Шашкевичем, потребувала саме таких – дієвих та патріотичних. Це їм Іван Франко присвятить свій програмний вірш: «Не пора!». Вслухаймося, як сьогодні кличе нам до єдності франкове «Не пора» (музика Д. Січинського) у виконанні учасників студентського самоврядування Золочівського фахового коледжу НУ «Львівська політехніка»:
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Ведучі урочистої академії Мар'яна Заброцька і Тарас Криницький дуже вдало подавали яскраві сторінки біографії Кирила Трильовського; на екрані – документальні кадри з історії Січового Стрілецтва, національно-визвольних змагань України, сучасної російсько-української війни; на сцені – чудові пісні, поезія, танець… Пісню «Державотворець» створив і виконав о. Я. Малий, заслужений діяч естрадного мистецтва України. «Гей, там на горі Січ іде». Цю пісню авторства К. Трильовського виконав Народний хор «Опілля», Золочівського палацу культури ім. І. Білозора (керівник М. Болюбаш).
Створені К. Трильовським «Січі» користувалися великою любов'ю та шаною серед місцевого українства, в першу чергу молоді, оскільки формувалися на національній основі. Це проявлялося у всьому, починаючи від самої назви «Січ», чи згодом Січові Стрільці, аж до назви членів їх старшин: кошовий, осавул, писар, скарбник, обозний, отаман, четар, а також хорунжий, сурмач, барабанщик. Все це найперше нагадувало народу про колишнє Запорозьке козацтво, його військову звитягу і славу.
А пісня «Нас весна не там зустріла» – історія кохання воїнів УПА, у виконанні вокального ансамблю «Росинка» Золочівського ЗСО І-ІІІ ст. № 3 (керівник І. Федорчук) і кадри руйнувань сучасної жорстокої війни на екрані поєднала усі часи героїчної боротьби за Українську Державу. І слово, болюче як рана, – пісню «Лети, моя думо» виконали М. Решітник, Я. Карбівник, заслужені діячі естрадного мистецтва України І. Курач та І. Войтович.
На сцені оркестр НЦ Національної Гвардії України, військовий диригент майор М. Городюк (солісти: штаб-сержант В. Українець, штаб-сержант В. Шафранський) і пісні «Лісові генерали» та «Марш нової армії». І вся правда тут, вся суть боротьби: «Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ!»
То ж коли Народна хорова капела «Вознесіння» Золочівського палацу культури ім. І. Білозора (диригент Л. Мурин) вийшла з піснею «Ой у лузі червона калина», – заспівали усі. І сповнені гордістю, тугою, любов’ю, вдячністю, і всесильним прагненням ПЕРЕМОГИ понесли у світ свої почуття…
Вражають глибокий зміст, нерозривна тяглість поколінь, безмежний трагізм подій і нездоланна необхідність вижити, викристалізуватись українству у цьому жахливо прекрасному світі. Ось заради чого жив, творив і боровся наш Кирило Трильовський. А ще, заради молоді. Ви бачили, яка чудова наша молодь!
Юрій Шухевич, наголосив: Засновник «Січі» та легіону Українських Січових Стрільців, ідеолог і подвижник національно-визвольного руху українського народу К. Трильовський заклав підвалини для створення ОУН та УПА, члени і вояки яких виховувались на героїчних традиціях Січового Стрілецтва і стали на прю з ворогами України, вкрили себе славою і не скорились».
Дякуємо організаторам заходу – Золочівській міській раді. І зокрема, Олегу Сидоровичу, який був ініціатором пошанування пам'яті Кирила Трильовського та українського війська, Лесі Горготі, Ярославу Окрепкому, Мар’яні Заброцькій, Оксані Криницькій, Юрію Сидоровичу, Андрію Заброцькому, Марії Квас, Тарасу Криницькому.
Вероніка ВАЩАК
Фото авторки
1864 рік. В історії Галичини був він напрочуд безбарвним і одноманітним. І ніякої визначної події, так принаймні тоді здавалося, він не приніс. Щоправда, відбулися дві події, які відіграли важливу роль в подальшому національно-культурному та політичному поступі українців. Так в цьому році брати Михайло та Федір Білоуси в Коломиї започаткували світське українське книгодрукування, а 6 травня в Богутині, тогочасного Золочівського повіту Галичини, в родині священника народився майбутній організатор січового та стрілецького руху. Так коротко про епоху, коли народився батько Українського Січового Стрілецтва, організатори урочистої академії розповіли голосом Андрія Чижа. Голова постійної комісії з питань культури, освіти, охорони здоров’я, молоді та спорту, соціального захисту населення, національного відродження, молодіжної політики, туризму, партнерства громад Леся Горгота ознайомила учасників заходу з рішенням депутатів Золочівської міської ради № 3555 від 2 листопада 2023 року: «Враховуючи заслуги Кирила Трильовського перед Україною та його значний внесок у створення українського війська, Золочівська міська рада вирішила проголосити 2024 рік роком Кирила Трильовського на території Золочівської міської територіальної громади. 28 грудня 2023 року у відповідь на звернення Золочівської міської ради та з ініціативи активної громадськості міста Львова Львівська обласна рада рішенням № 523 проголосила 2024 рік роком Кирила Трильовського на території Львівської області».
Дійсно тут, на Золочівщині, в сім'ї Йосифа Трильовського та Гонорати з роду Левицьких народився Кирило Трильовський – визначний український громадсько-політичний діяч, адвокат, журналіст, видавець та меценат. Навчався в гімназіях Золочева та Коломиї, університетах Чернівців та Львова. Він змолоду захопився «Кобзарем» Тараса Шевченка, творами великого українського патріота Степана Качали. Під впливом свого вуйка, організатора і опікуна учнівських громад краю, Данила Танячкевича, пройнявся національним духом. Україна, розбуджена Шевченком та Шашкевичем, потребувала саме таких – дієвих та патріотичних. Це їм Іван Франко присвятить свій програмний вірш: «Не пора!». Вслухаймося, як сьогодні кличе нам до єдності франкове «Не пора» (музика Д. Січинського) у виконанні учасників студентського самоврядування Золочівського фахового коледжу НУ «Львівська політехніка»:
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Ведучі урочистої академії Мар'яна Заброцька і Тарас Криницький дуже вдало подавали яскраві сторінки біографії Кирила Трильовського; на екрані – документальні кадри з історії Січового Стрілецтва, національно-визвольних змагань України, сучасної російсько-української війни; на сцені – чудові пісні, поезія, танець… Пісню «Державотворець» створив і виконав о. Я. Малий, заслужений діяч естрадного мистецтва України. «Гей, там на горі Січ іде». Цю пісню авторства К. Трильовського виконав Народний хор «Опілля», Золочівського палацу культури ім. І. Білозора (керівник М. Болюбаш).
Створені К. Трильовським «Січі» користувалися великою любов'ю та шаною серед місцевого українства, в першу чергу молоді, оскільки формувалися на національній основі. Це проявлялося у всьому, починаючи від самої назви «Січ», чи згодом Січові Стрільці, аж до назви членів їх старшин: кошовий, осавул, писар, скарбник, обозний, отаман, четар, а також хорунжий, сурмач, барабанщик. Все це найперше нагадувало народу про колишнє Запорозьке козацтво, його військову звитягу і славу.
Вірш «Гей Січ іде, красен мак цвіте» прочитали В. Цюрось і Т. Золотова. Молодь Золочева, учні та студенти навчальних закладів міста (художні керівники: М. Лісна, А. Козюра), відтворили Присягу Українських Січових Стрільців, перевтілились в героїв Визвольних змагань 1914–1921 років, які творили міцну регулярну українську армію, готові були віддати заради державності України всі сили, знання, любов і життя.
Пісні січовиків пережили всі переслідування, знущання і сьогодні звучать у чудовому виконанні сімейного квартету заслуженого артиста України В. Кудовби («Ой видно село», «Гей, ви хлопці Січові»), вокального ансамблю «Мальви» Золочівського ЗЗСО І-ІІІ ст. № 1, музичний керівник Н. Зарічна («Буде нам з тобою, що згадати»). Сумно лунає пісня «Світить сонце, світить ясне в українському селі, покидають рідні стріхи усі хлопці молоді», а Народний ансамбль танцю «Первоцвіт» Золочівського палацу культури ім. І. Білозора (керівники У. Стадник, Ю. Сидорович) мовою танцю розкривають почуття юних українських патріотів.
А пісня «Нас весна не там зустріла» – історія кохання воїнів УПА, у виконанні вокального ансамблю «Росинка» Золочівського ЗСО І-ІІІ ст. № 3 (керівник І. Федорчук) і кадри руйнувань сучасної жорстокої війни на екрані поєднала усі часи героїчної боротьби за Українську Державу. І слово, болюче як рана, – пісню «Лети, моя думо» виконали М. Решітник, Я. Карбівник, заслужені діячі естрадного мистецтва України І. Курач та І. Войтович.
На сцені оркестр НЦ Національної Гвардії України, військовий диригент майор М. Городюк (солісти: штаб-сержант В. Українець, штаб-сержант В. Шафранський) і пісні «Лісові генерали» та «Марш нової армії». І вся правда тут, вся суть боротьби: «Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ!»
То ж коли Народна хорова капела «Вознесіння» Золочівського палацу культури ім. І. Білозора (диригент Л. Мурин) вийшла з піснею «Ой у лузі червона калина», – заспівали усі. І сповнені гордістю, тугою, любов’ю, вдячністю, і всесильним прагненням ПЕРЕМОГИ понесли у світ свої почуття…
Вражають глибокий зміст, нерозривна тяглість поколінь, безмежний трагізм подій і нездоланна необхідність вижити, викристалізуватись українству у цьому жахливо прекрасному світі. Ось заради чого жив, творив і боровся наш Кирило Трильовський. А ще, заради молоді. Ви бачили, яка чудова наша молодь!
Юрій Шухевич, наголосив: Засновник «Січі» та легіону Українських Січових Стрільців, ідеолог і подвижник національно-визвольного руху українського народу К. Трильовський заклав підвалини для створення ОУН та УПА, члени і вояки яких виховувались на героїчних традиціях Січового Стрілецтва і стали на прю з ворогами України, вкрили себе славою і не скорились».
Дякуємо організаторам заходу – Золочівській міській раді. І зокрема, Олегу Сидоровичу, який був ініціатором пошанування пам'яті Кирила Трильовського та українського війська, Лесі Горготі, Ярославу Окрепкому, Мар’яні Заброцькій, Оксані Криницькій, Юрію Сидоровичу, Андрію Заброцькому, Марії Квас, Тарасу Криницькому.
Вероніка ВАЩАК
Фото авторки
