Новини Золочівщини
06:42, 16 вересня 2021
53
0

Золочівська земля прийняла нас, і ми стали тут рідними

Золочівська земля прийняла нас, і ми стали тут рідними
Gazeta
Фото: НУС
12 вересня на державному рівні Україна вшановувала роковини депортації українців із західних земель на схід. Верховна Рада України встановила другу неділю вересня Днем пам’яті примусового виселення українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини в 1944–1951 роках. У той період, за даними Українського інституту національної пам’яті, позбавили домівок близько 700 тисяч українців.
12 вересня у Золочеві вшанували пам’ять українців, депортованих із своїх етнічних земель сучасної Польщі. Територія Лемківщини, Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Любачівщини – споконвічних українських земель зазнала загарбницького втручання, що призвело до депортації з рідних земель тисяч родин. Цьогоріч виповнюється 77 років від початку депортації мешканців цих регіонів.

Золочівська земля прийняла нас, і ми стали тут рідними

– Всечесні отці, шановна владо, дорогі наші старійшини, ті які пам’ятають подію, яка привела сьогодні нас сюди. Знов клаптик золочівської землі магнітом притягнув нас сюди, адже саме тут закарбована глибока історія наших батьків і прадідів, саме тут є і росте дерево пам’яті, на якому є листя, яке ніколи не опадає, бо воно вічне. Більше десяти років пройшло, як тут зведений цей комплекс, комплекс дуже змістовний – в обіймах Ісуса на золочівській землі росте дерево, на листочках якого закарбовані села, села тих людей, які були сюди депортовані. Страшні чорні стовпи, які нагадують ті шпали, ту подію, коли на голих платформах везли людей сюди. І зелена трава, яка свідчить про те, що ми живемо і будемо жити, бо золочівська земля прийняла нас і ми стали тут рідними, – розпочала захід керівник товариства «Родинне дерево» Світлана Наливайко.
Хвилиною мовчання вшанували кожну жертву депортації.
Біля пам’ятного меморіалу депортованим українцям священнослужителі різних конфесій відправили Молебень. У молінні взяли участь члени товариства «Родинне дерево», представники влади та громадськість міста.
Золочівська земля прийняла нас, і ми стали тут рідними
Золочівська земля прийняла нас, і ми стали тут рідними

До меморіалу поклали квіти, запалили лампадки.
Літературно-музичну композицію виконали юні актори молодіжного театру «Край» під керівництвом Катерини Тихонової.
На крилах молитви і пісні у виконанні хору церкви Архистратига Михаїла с. Підгороднє (керівник Зоряна Володимир) летіли тяжкі спогади і світлі надії поколінь золочів’ян, кому наша земля стала рідною, бо так розпорядилась невблаганна історія.
Зворушливо звучала поезія із уст талановитих поетес Лесі Сидорович та Ірини Яворської.

Ірина ДОМАРЕЦЬКА
Для довідки
З ініціативи Товариства «Родинне дерево» у Золочеві споруджено пам’ятник, як пам’ять про тих, хто на собі в повній мірі відчув наслідки колишньої переселенської політики колишнього Радянського союзу.
До меморіального комплексу входить монумент Ісуса Христа – подяка небесам за народ, який вижив під час депортацій. Металеве дерево, розташоване за фігурою Ісуса Христа, символізує історію, бо на кожному з його 180 листочків є назва населеного пункту, звідки колись насильно було вивезено багато родин.
Пам’ятний меморіал депортованим українцям із етнічних земель сучасної Польщі понад десять років тому було освячено 24 жовтня 2010 року. Над проєктом працювали архітектор Петро Кобелька та скульптор Микола Посікіра.
Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.