Новини Золочівщини
Вшанували словом і молитвою
Gazeta
У неділю, 9 вересня, у Золочеві словом і молитвою вшанували тих, хто став жертвами операції «Вісла», тих, хто залишився на етнічних українських землях, тих, хто перенісши біль втрат опинився на нашій Золочівській землі...
У 1947 році була здійснена операція «Вісла» – етнічна чистка, яка полягала у примусовій, з використанням військ, депортації українців з їхніх етнічних територій, – Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, – на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині та на територію України.
Розпочала захід пам'яті голова Золочівського районного Товариства «Родинне дерево» Світлана Наливайко:
– Сьогодні ми тут, щоб знов вклонитися українській землі, котра прийняла наших рідних, попросити Ісуса благословення для всіх нас, попросити, щоб ми всі мали пам'ять про ті події, які розпочались 9 вересня 1944 року і тривали до 1951 року. Цьогоріч Львівська обласна рада, а також наші сусідні області прийняли рішення звернутись до Верховної Ради України про прийняття на державному рівні постанови про вшанування у другу неділю вересня пам'яті про тих людей, які були виселені, були вигнані, депортовані з рідних земель Закерзоння. Сьогодні давайте згадаємо, що б‘ють дзвони по селах Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Любачівщини, бо там лежать наші предки... Пом‘янімо їх хвилитною мовчання...
Священики відслужили Молебень до Пресвятої Богородиці.
Зворушливо звучала поезія із уст талановитих Ірини Яворської та Лесі Сидорович. Ігор Войтович виконав «Молитву за Україну», а Володимир Сивак присвятив усім українцям, котрі і сьогодні виборюють право жити на рідній землі пісню «Мить».
«Для нас найважливішим моментом є сприйняття акції «Вісла» не як поодинокої військової операції. Акція «Вісла2 була лишень кульмінацією великого злочину депортації українців у 1944–1951 роках із теренів Закерзоння, українських етнічних теренів.
Під час цього великого злочину сумарно потерпіло понад 700 000 етнічних українців. І єдиною причиною депортацій було те, що вони були українцями.
Чому ми маємо сьогодні говорити саме про ширший контекст, бо депортація 1944–1946 років створила підґрунтя для проведення операції «Вісла», коли люди не захотіли добровільно покидати свої етнічні терени і їхати в Совєтський Союз.
Совіти обіцяли, що тим, хто виїде із Закерзоння, будуть забезпечені всі умови для гідного життя. Насправді ж цього не сталося.
Добровільність під час так званої «евакуації українського населення» була лиш на папері – евакуаційних листах, на яких переселенці були змушені підписатися, що вони не мають жодних претензій щодо своєї власності і своїх теренів.
Акція «Вісла», депортації 1944–1951 років – це був шалений злочин комуністичної репресивної машини, яка нищила усі держави, до яких вона доторкалася.
І якщо ми не хочемо, щоб такі трагедії мали можливість повторюватися, то наша пам'ять має бути сьогодні відновлена, а злочини визнані і засуджені.
Саме для того, щоб на майбутнє ми мали можливість жити мирно, але й водночас жити гідно. І щоб кожна держава мала право на своїх героїв, на своїх людей, яких ми шануємо, і на своє майбутнє», – відгукнувся на подію на своїй сторінці у мережі міський голова Золочева Ігор Гриньків.
Леся ГОРГОТА
Фото автора
У 1947 році була здійснена операція «Вісла» – етнічна чистка, яка полягала у примусовій, з використанням військ, депортації українців з їхніх етнічних територій, – Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, – на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині та на територію України.
Розпочала захід пам'яті голова Золочівського районного Товариства «Родинне дерево» Світлана Наливайко:
– Сьогодні ми тут, щоб знов вклонитися українській землі, котра прийняла наших рідних, попросити Ісуса благословення для всіх нас, попросити, щоб ми всі мали пам'ять про ті події, які розпочались 9 вересня 1944 року і тривали до 1951 року. Цьогоріч Львівська обласна рада, а також наші сусідні області прийняли рішення звернутись до Верховної Ради України про прийняття на державному рівні постанови про вшанування у другу неділю вересня пам'яті про тих людей, які були виселені, були вигнані, депортовані з рідних земель Закерзоння. Сьогодні давайте згадаємо, що б‘ють дзвони по селах Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Любачівщини, бо там лежать наші предки... Пом‘янімо їх хвилитною мовчання...
Священики відслужили Молебень до Пресвятої Богородиці.
Зворушливо звучала поезія із уст талановитих Ірини Яворської та Лесі Сидорович. Ігор Войтович виконав «Молитву за Україну», а Володимир Сивак присвятив усім українцям, котрі і сьогодні виборюють право жити на рідній землі пісню «Мить».
«Для нас найважливішим моментом є сприйняття акції «Вісла» не як поодинокої військової операції. Акція «Вісла2 була лишень кульмінацією великого злочину депортації українців у 1944–1951 роках із теренів Закерзоння, українських етнічних теренів.
Під час цього великого злочину сумарно потерпіло понад 700 000 етнічних українців. І єдиною причиною депортацій було те, що вони були українцями.
Чому ми маємо сьогодні говорити саме про ширший контекст, бо депортація 1944–1946 років створила підґрунтя для проведення операції «Вісла», коли люди не захотіли добровільно покидати свої етнічні терени і їхати в Совєтський Союз.
Совіти обіцяли, що тим, хто виїде із Закерзоння, будуть забезпечені всі умови для гідного життя. Насправді ж цього не сталося.
Добровільність під час так званої «евакуації українського населення» була лиш на папері – евакуаційних листах, на яких переселенці були змушені підписатися, що вони не мають жодних претензій щодо своєї власності і своїх теренів.
Акція «Вісла», депортації 1944–1951 років – це був шалений злочин комуністичної репресивної машини, яка нищила усі держави, до яких вона доторкалася.
І якщо ми не хочемо, щоб такі трагедії мали можливість повторюватися, то наша пам'ять має бути сьогодні відновлена, а злочини визнані і засуджені.
Саме для того, щоб на майбутнє ми мали можливість жити мирно, але й водночас жити гідно. І щоб кожна держава мала право на своїх героїв, на своїх людей, яких ми шануємо, і на своє майбутнє», – відгукнувся на подію на своїй сторінці у мережі міський голова Золочева Ігор Гриньків.
Леся ГОРГОТА
Фото автора
