Новини Золочівщини
Не повторюйте помилок, які зробили італійці
Gazeta
Ексклюзивне інтерв‘ю із золочів‘янкою, що понад двадцять років працює в Італії.
Переповнені лікарні, тисячі померлих від коронавірусу, введений суворий карантин. З такими реаліями стикнулась золочів‘янка Орися Ратушна, котра живе і працює поблизу Неаполя в Італії.
Зараз цей регіон уражений вірусом, хворіють молоді люди і люди старшого віку. Ніхто не виходить на вулиці, не гуляє в парках з дітьми та не блукає вулицями, бо італійці нарешті зрозуміли, що COVІD-19 – це не жарти. Ми поспілкувались телефоном з Орисею, яка розповіла про перебіг карантину в Італії, які там існують заборони, та чому вона не збирається зараз повертатись в Україну.
– В Італії я працюю понад двадцять років. Зараз живу і працюю в сім‘ї лікарів. Мені повезло, бо оскільки проживаю за місцем роботи і не доводиться доїжджати, я не втратила роботи. Щоправда довелось відмовитись від усіх «підробітків». Італійці в основному всі задіяні у сімейних бізнесах, тому, самі розумієте, як ця ситуація б‘є по кишенях.
– А як проходить карантин в Італії?
– Зараження в центральних та південних регіонах почалось після того, як з Півночі Італії (що була першим епіцентром коронавірусу) почали масово їхати студенти та інші люди, в яких або є рідні тут, або є житло. Карантин ввели спочатку на Півночі, а потім по всій Італії. Це сталося після тієї ночі, коли був проголошений карантин, тоді всі почали панікувати і тікати з північної частини країни. Саме це призвело до того, що країну охопила епідемія в таких масштабах. Взагалі італійці дуже соціальні. У них великі родини, чимало друзів, вони звикли проводити час разом… Зараз ми всі сидимо на карантині. Один раз в тиждень хтось один із членів сім‘ї може вийти в магазин за найнеобхіднішим. Всюди поліція контролює дотримання карантину. Якщо для прикладу, вас зупинила поліція дорогою в магазин, то ви обов’язково маєте потім пред‘явити їм чек, що ви насправді були в магазині. А можуть поліцейські і супроводжувати вас до супермаркету. Якщо вийшло так, що поліція вас зупиняє двічі на тиждень, то обов‘язково заплатите штраф. Спочатку такий штраф становив 200 євро, зараз від 500 до 700 євро. Працюють у місті лише продуктові магазини, аптеки та магазини, котрі торгують засобами гігієни, деякі кіоски з пресою. З підприємств працюють лиш ті, котрі забезпечують життєдіяльність міста та регіону. Навіть сімейний лікар не контактує з хворим особисто, а виписує рецепти онлайн. Усюди патрулі. Міста закриті на карантин. Ми не можемо покинути місце проживання без вкрай важливих на те причин. Це як би ви не могли із Золочева доїхати до Струтина. Вулицямиїздить патрульна і час від часу вмикають повідомлення мера міста з проханням залишатись вдома. Кругом поліція, маски, рукавиці.
– Чому в Італії почалася така масова епідемія?
– Почалось все тому, що цей вірус невідомий і ніхто до кінця не знав, що це. Ми всі були надто спокійними. Порівнювали вірус із звичайним грипом. Думали, перехворіємо і навіть не відчуємо. На жаль… Зараз маємо ситуацію, коли померли тисячі людей і серед них дуже багато молодих. Швидкість зараження надто висока. Якщо в Неаполі все починалось з 30 осіб, то зараз хворих 1335, на жаль, 40 осіб померло. Заходи безпеки були прийняті занадто пізно. Ще при оголошенні перших хворих в Італії проходив період так званого «Карнавалу». Коли розважальні заходи були скасовані, люди продовжували одягати себе і дітей в карнавальні костюми і виходити в центр розважатись. Італійці не усвідомили усієї небезпеки. Як ви зрозуміли, один день може багато чого змінити. Італія, на жаль, запізнилась. Але я вірю і знаю, що все тут скоро закінчиться і ми знову зможемо дихати на повну.
– Як в цих умовах живуть українці?
– Сьогодні їм надзвичайно важко. Більшість із тих, хто доїжджали до місця роботи, її втратили. Чимало втратили роботу через те, що ті, за ким вони доглядали, померли чи потрапили у лікарню із коронавірусом. Відтак, до того часу, поки ситуація не внормується, вони не зможуть знайти роботу, бо всі розуміють, що взяти на роботу людину, котра доглядала за хворим – означає принести хворобу у свій дім. Щоправда, ті, хто працює офіційно, продовжують отримувати виплати. Нам зменшили оплату комунальних послуг, лояльніше ставляться власники житла до своїх наймачів. Більшість українців поїхали додому.
– Якщо, не дай Боже, хтось з українців хворіє на коронавірус, яке ставлення держави, медичної галузі?
– Таке ж саме як і до італійців. Італійці зацікавлені в тому, щоб побороти вірус. Однозначно, що людину із ознаками коронавірусу при потребі покладуть в лікарню. Тут слід розуміти, що коли людина хворіє, коли навіть в неї позитивний результат тесту, вона може перебувати вдома на самоізоляції, якщо немає тяжких симптомів. Проте це буде дуже жорстко контролюватись. Звісно, що українці, як і італійці, можуть стикнутись із проблемою, коли немає місця у лікарні і… може стати запізно.
– Чи правда, що в Італії не лікують хворих на коронавірус людей старших якогось певного віку?
– Лікують всіх у міру можливостей. На жаль, не вистачає місць, не вистачає апаратів штучної вентиляції легень. Все це має певні наслідки. У нашому місті був випадок, коли у лікарню привезли маму і сина. Рятували спочатку сина, котрому 65 років, бо він молодший і має більше шансів вижити. На жаль, врятувати його маму не встигли. Тому вважаю, що лікарі в цій критичній ситуації роблять все дуже правильно.
– Ти залишилась в Італії. Тобі не хочеться додому?
– Додому хочеться завжди. Але я розумію, що можу бути носієм інфекції, навіть сама цього не усвідомлюючи. Я дуже люблю своїх рідних і близьких. Дуже сумую за ними. І саме тому, що дуже дорожу ними, не їду. Краще тут перечекати і не наражати родину на небезпеку.
– Як ти можеш прокоментувати перебіг подій в Україні? Що б хотіла донести до українців?
– Все, що я можу сказати, це те, що мені страшно. Мені страшно за мою родину, за моє місто, за мою націю. Я – реалістка і знаю, що в нас сценарій може бути гіршим, набагато гіршим. Хочу звернутись насамперед до молодих людей. Я, на жаль, далеко від Вас усіх і від моїх рідних, але серцем я поруч. І мені страшно за Вас. Я не хочу втрачати нікого з Вас. Наполегливо прошу Вас усіх ділитися інформацією з людьми старшого віку. Переконуйте їх. Якщо потрібно, закривайте їх насилу вдома. Це для їхнього добра. Дбайте про власну безпеку, не нехтуйте засобами захисту – масками, рукавичками, антисептиками. Не повторюйте помилок, які зробили італійці. Вони мали уроки Китаю, котрі не засвоїли. Якщо ви приїхали з іншої країни, не будьте зухвалими і легковажними. Обмежте відвідини рідних і близьких, не виходьте з дому впродовж двох тижнів, адже навіть якщо ви себе почуваєте добре, ви можете розносити інфекцію і заражати навколишніх. Будьте свідомими. До речі, в Італії за те, що людина розуміла, що може бути потенційним носієм інфекції, і все ж спілкувалась з іншими, котрі захворіли і померли, може бути засуджена як за навмисне вбивство.
Українцям треба зрозуміти, що Україна – не Італія. Хоча вже і вона не справляється…при всій допомозі від світу. В нас просто фізично немає можливості лікувати велику кількість людей, адже проти цього вірусу немає ліків. Все, чим можуть допомогти лікарі, це лише вентиляція легень. Навіть при італійській медицині дихати допоможуть далеко не усім. Бережіть себе. Бережіть своїх рідних. І хай всіх нас боронить Пресвята Богородиця.
Розмовляла
Леся ГОРГОТА
Переповнені лікарні, тисячі померлих від коронавірусу, введений суворий карантин. З такими реаліями стикнулась золочів‘янка Орися Ратушна, котра живе і працює поблизу Неаполя в Італії.
Зараз цей регіон уражений вірусом, хворіють молоді люди і люди старшого віку. Ніхто не виходить на вулиці, не гуляє в парках з дітьми та не блукає вулицями, бо італійці нарешті зрозуміли, що COVІD-19 – це не жарти. Ми поспілкувались телефоном з Орисею, яка розповіла про перебіг карантину в Італії, які там існують заборони, та чому вона не збирається зараз повертатись в Україну.
– В Італії я працюю понад двадцять років. Зараз живу і працюю в сім‘ї лікарів. Мені повезло, бо оскільки проживаю за місцем роботи і не доводиться доїжджати, я не втратила роботи. Щоправда довелось відмовитись від усіх «підробітків». Італійці в основному всі задіяні у сімейних бізнесах, тому, самі розумієте, як ця ситуація б‘є по кишенях.
– А як проходить карантин в Італії?
– Зараження в центральних та південних регіонах почалось після того, як з Півночі Італії (що була першим епіцентром коронавірусу) почали масово їхати студенти та інші люди, в яких або є рідні тут, або є житло. Карантин ввели спочатку на Півночі, а потім по всій Італії. Це сталося після тієї ночі, коли був проголошений карантин, тоді всі почали панікувати і тікати з північної частини країни. Саме це призвело до того, що країну охопила епідемія в таких масштабах. Взагалі італійці дуже соціальні. У них великі родини, чимало друзів, вони звикли проводити час разом… Зараз ми всі сидимо на карантині. Один раз в тиждень хтось один із членів сім‘ї може вийти в магазин за найнеобхіднішим. Всюди поліція контролює дотримання карантину. Якщо для прикладу, вас зупинила поліція дорогою в магазин, то ви обов’язково маєте потім пред‘явити їм чек, що ви насправді були в магазині. А можуть поліцейські і супроводжувати вас до супермаркету. Якщо вийшло так, що поліція вас зупиняє двічі на тиждень, то обов‘язково заплатите штраф. Спочатку такий штраф становив 200 євро, зараз від 500 до 700 євро. Працюють у місті лише продуктові магазини, аптеки та магазини, котрі торгують засобами гігієни, деякі кіоски з пресою. З підприємств працюють лиш ті, котрі забезпечують життєдіяльність міста та регіону. Навіть сімейний лікар не контактує з хворим особисто, а виписує рецепти онлайн. Усюди патрулі. Міста закриті на карантин. Ми не можемо покинути місце проживання без вкрай важливих на те причин. Це як би ви не могли із Золочева доїхати до Струтина. Вулицямиїздить патрульна і час від часу вмикають повідомлення мера міста з проханням залишатись вдома. Кругом поліція, маски, рукавиці.
– Чому в Італії почалася така масова епідемія?
– Почалось все тому, що цей вірус невідомий і ніхто до кінця не знав, що це. Ми всі були надто спокійними. Порівнювали вірус із звичайним грипом. Думали, перехворіємо і навіть не відчуємо. На жаль… Зараз маємо ситуацію, коли померли тисячі людей і серед них дуже багато молодих. Швидкість зараження надто висока. Якщо в Неаполі все починалось з 30 осіб, то зараз хворих 1335, на жаль, 40 осіб померло. Заходи безпеки були прийняті занадто пізно. Ще при оголошенні перших хворих в Італії проходив період так званого «Карнавалу». Коли розважальні заходи були скасовані, люди продовжували одягати себе і дітей в карнавальні костюми і виходити в центр розважатись. Італійці не усвідомили усієї небезпеки. Як ви зрозуміли, один день може багато чого змінити. Італія, на жаль, запізнилась. Але я вірю і знаю, що все тут скоро закінчиться і ми знову зможемо дихати на повну.
– Як в цих умовах живуть українці?
– Сьогодні їм надзвичайно важко. Більшість із тих, хто доїжджали до місця роботи, її втратили. Чимало втратили роботу через те, що ті, за ким вони доглядали, померли чи потрапили у лікарню із коронавірусом. Відтак, до того часу, поки ситуація не внормується, вони не зможуть знайти роботу, бо всі розуміють, що взяти на роботу людину, котра доглядала за хворим – означає принести хворобу у свій дім. Щоправда, ті, хто працює офіційно, продовжують отримувати виплати. Нам зменшили оплату комунальних послуг, лояльніше ставляться власники житла до своїх наймачів. Більшість українців поїхали додому.
– Якщо, не дай Боже, хтось з українців хворіє на коронавірус, яке ставлення держави, медичної галузі?
– Таке ж саме як і до італійців. Італійці зацікавлені в тому, щоб побороти вірус. Однозначно, що людину із ознаками коронавірусу при потребі покладуть в лікарню. Тут слід розуміти, що коли людина хворіє, коли навіть в неї позитивний результат тесту, вона може перебувати вдома на самоізоляції, якщо немає тяжких симптомів. Проте це буде дуже жорстко контролюватись. Звісно, що українці, як і італійці, можуть стикнутись із проблемою, коли немає місця у лікарні і… може стати запізно.
– Чи правда, що в Італії не лікують хворих на коронавірус людей старших якогось певного віку?
– Лікують всіх у міру можливостей. На жаль, не вистачає місць, не вистачає апаратів штучної вентиляції легень. Все це має певні наслідки. У нашому місті був випадок, коли у лікарню привезли маму і сина. Рятували спочатку сина, котрому 65 років, бо він молодший і має більше шансів вижити. На жаль, врятувати його маму не встигли. Тому вважаю, що лікарі в цій критичній ситуації роблять все дуже правильно.
– Ти залишилась в Італії. Тобі не хочеться додому?
– Додому хочеться завжди. Але я розумію, що можу бути носієм інфекції, навіть сама цього не усвідомлюючи. Я дуже люблю своїх рідних і близьких. Дуже сумую за ними. І саме тому, що дуже дорожу ними, не їду. Краще тут перечекати і не наражати родину на небезпеку.
– Як ти можеш прокоментувати перебіг подій в Україні? Що б хотіла донести до українців?
– Все, що я можу сказати, це те, що мені страшно. Мені страшно за мою родину, за моє місто, за мою націю. Я – реалістка і знаю, що в нас сценарій може бути гіршим, набагато гіршим. Хочу звернутись насамперед до молодих людей. Я, на жаль, далеко від Вас усіх і від моїх рідних, але серцем я поруч. І мені страшно за Вас. Я не хочу втрачати нікого з Вас. Наполегливо прошу Вас усіх ділитися інформацією з людьми старшого віку. Переконуйте їх. Якщо потрібно, закривайте їх насилу вдома. Це для їхнього добра. Дбайте про власну безпеку, не нехтуйте засобами захисту – масками, рукавичками, антисептиками. Не повторюйте помилок, які зробили італійці. Вони мали уроки Китаю, котрі не засвоїли. Якщо ви приїхали з іншої країни, не будьте зухвалими і легковажними. Обмежте відвідини рідних і близьких, не виходьте з дому впродовж двох тижнів, адже навіть якщо ви себе почуваєте добре, ви можете розносити інфекцію і заражати навколишніх. Будьте свідомими. До речі, в Італії за те, що людина розуміла, що може бути потенційним носієм інфекції, і все ж спілкувалась з іншими, котрі захворіли і померли, може бути засуджена як за навмисне вбивство.
Українцям треба зрозуміти, що Україна – не Італія. Хоча вже і вона не справляється…при всій допомозі від світу. В нас просто фізично немає можливості лікувати велику кількість людей, адже проти цього вірусу немає ліків. Все, чим можуть допомогти лікарі, це лише вентиляція легень. Навіть при італійській медицині дихати допоможуть далеко не усім. Бережіть себе. Бережіть своїх рідних. І хай всіх нас боронить Пресвята Богородиця.
Розмовляла
Леся ГОРГОТА
