НЕ ХОЧУ АНАРХІЇ, БО ВБОЛІВАЮ ЗА СВОЮ УКРАЇНУ!

Події останніх днів листопада поставили перед Україною більше запитань, ніж дали відповідей. Чому Україна відмовилась підписати договір про асоціацію з Європейським союзом? Чому таким неорганізованим і суперечливим виявився Євромайдан? Чому пролилася молода невинна кров і хто за це буде покараний? Чому…? Хто…? Навіщо…? Події розвиваються швидко, часто суперечливі, незрозумілі.

І усе це висвітлюється пресою. Зарубіжною, до речі, теж. І наша революція уже ніби й не така. Посли США і ЄС засуджують уже не лише Януковича, опозицію, а й нас, народ. Путін потирає долоні. А він-то знає, як «допомагати братнім народам» у скрутні часи. Ну, і кому це потрібно?

Януковичу? Опозиції? Проєвропейським олігархам? Чи може, народу, який уже ні не хоче, ні не може жити по-старому? Та неважливо. Неважливо – хто, чому, навіщо. Є факт. Тисячі людей, добрих, скромних, тих, найвище для яких стоять християнські цінності, вивели на вулиці маніпулятивними методами. Щоб керувати нами, вони пролили кров. Щоб розізлити, пролили ще більше крові. Вони мають нас за стадо. Що це за «смерть ворогам»? Не треба нікого на «йолку». Хто б він не був. За скоєні злочини кожен має нести відповідальність згідно з законом, а не висіти на чомусь. Ми ж – українці! Ми – мирна європейська нація! Якщо ми протестуємо – ми виходимо на Майдан і стоїмо там, поки влада врешті зрозуміє, чого ми хочемо і виконає наші вимоги. Під час Помаранчевої революції не було сутичок. І хай, навіть, Помаранчева революція не виправдала наших сподівань, я не шкодуватиму про те, що була її учасницею. Ми були одним цілим, стояли горою один за одного, не провокували і самі не піддавались на провокації. Отже, маємо спільно діяти так, щоб і про Євромайдан 2013 ми не пошкодували ніколи (хоча криваві субота і неділя нестерпно болять уже сьогодні). Не можна піддаватися тим, хто намагається нас спеціально «завести». Не закликаю вас розходитись з майданів. Сама йду на майдан і мирно протестую. Але не хочу анархії, бо вболіваю за свою Україну, за наші цінності. Пам‘ятаймо, що ми не маємо бути гвинтиками для бізнес-схеми «Україна». Вони проламали багато голів і ввести надзвичайний стан, чи влаштувати щось іще гірше – для них багато не вартує. Проте, переконана, поки протестуємо мирно, не розмальовуємо і не розбиваємо вітрин, не руйнуємо пам‘ятників, не б‘ємо людей – у них не буде причин застосовувати радикальні методи. Виграти тут дуже важко, але все ж шанс є. І поки він є, давайте триматись за нього.

У вівторок Уряду не висловили недовіри, його не відправили у відставку. Азаров пообіцяв провести рішучі кадрові зміни, роздає солодкі обіцянки, слізно дякує співвітчизникам за терпеливість… Опозиція знову «махає кулаками після битви»… Президент спокійно здійснює планову поїздку в Китай…

Молодим ув‘язненим учасникам Євромайдану загрожують обвинувальні вироки з багаторічними термінами покарання…
На Майдан продовжують їхати молоді свідомі українці, хто не просто прагне змін, хто знає, якими мають бути такі зміни. На превеликий жаль, таких змін не так просто добитися, бо ніколи ще владу не віддавали добровільно. Бо завжди були прихильники і противники, бездіяльні, нерозсудливі і провокатори, ті, для кого святий принцип «кому війна, а кому мать родна», а найбільше таких, чия «хата скраю». Отже, дії патріотів мають бути впевненими, чіткими, безперервними, ціленаправленими...