Молились за мир та перемогу війська нашого

Уже традиційно золочів’яни спільно провели 2022 рік і символічно зустріли Новий – 2023 рік, з’єднавши серця у спільній подячній молитві. Священнослужителі відслужили Молебень та вділили усім благословення на рік наступний. Молились за мир та перемогу війська нашого. Традиційно до громади звернувся міський голова Золочева Ігор ГРИНЬКІВ:
«Кожен раз, коли закінчувався рік, ми з вами тут, на площі, підводили підсумки наших добрих справ і радісною колядою кували народження нашого Спасителя. Це вже наша традиція. Дванадцятий раз поспіль я стою перед вами, щоб сказати вам дякую за рік, що пройшов. Але на цей раз все дещо по іншому.

Дата 24 лютого цього року змiнила на плани, змiнила наше життя, змiнила нас з вами. А нинішнє Різдво Христове дійсно має присмак сліз і колір крові. Із перших у нас усіх одне питання – чому? Чому нині, у 2022 роцi, як 100 років тому, як 300 років тому, нам знов треба платити таку страшну ціну за те, щоб бути вільними, за свою незалежність. Нині я не розказуватиму вам повчальних різдвяних історій. Насамперед, я нагадаю вам прізвища наших загиблих героїв із Золочівщини, хто ціною свого життя дав можливість нам i стояти на цій площі.
Михайло Зварич, Петро Бучинський, Михайло Заремба, Ігор Кобилко, Роман Миськів, Володимир Малюга, Ігор Костевко, Володимир Бяложевський, Дмитро Бурик, Юрій Гулик, Вадим Варава, Василь Ничвид, Володимир Наливайко, Володимир Сабадаш, Василь Рак, Іван Штокало, Тарас Савчук, Михайло Мельник, Олег Квасниця…Тіло загиблого Олега Квасниці зараз везуть на Золочівщину.
Вічна слава героям! Нехай милосердний Господь додасть сили духу рiдним і близьким перенести біль втрати.
Перемога у цій війні – це основне і єдине, що має значення для нас з вами, для усієї української нації. Перемога, незважаючи на весь жах цієї війни, на зруйновані наші міста і села, на тисячі вбитих, замордованих волелюбних українців. Перемога у цій війні – це єдине, що має значення, незважаючи на тріумф страшної техніки над людиною. І зараз я передусім кажу дякую від нас усіх нашим воїнам, бо їх стійкість і мужність означають набагато більше, ніж будь-яка найстрашніша зброя. Бо немає жодної зброї, яка могла б зламати спротив їх хороброго серця. Все інше в порівнянні з цим є несуттєвим. Воює не лише армія, воює народ. Разом з нами воюють народи світу, підтримка котрих нам так потрібна саме зараз. Я дякую усім людям доброї волі, котрі зі зброєю в руках, а також гуманітарно підтримують Україну.
Я дякую передусім нашим найближчим сусідам – полякам, котрі з першого дня війни прихистили наших біженців і допомагають усім, чим можуть. Я дякую усім польським громадам, котрі відгукнулись на моє прохання про допомогу – чи то для вiйська, чи то для біженців, чи постраждалих територій. Хай мене пробачать, бо не перерахую всіх, але кажу дякую громаді Олава, громаді Міліч, громаді Міколув, громаді Ольштин, громаді Іновроцлав, громаді Прущ Гданський. Від громади Явожно ми сьогодні передали мікроавтобус нашим військовим. Дякую вам!

Я дякую німецькому народові, передусім нашим партнерам із міста Шьонінген та бургомістру Мальте Шнайдеру, Петеру Фосу, Вольфгангу Гофману й іншим. За час війни дев'ятий раз 4 січня вони знову – на нашому кордоні. Знову везуть два мікроавтобуси для війська та багато іншого необхідного.
Сьогодні я думками із жителями селища Золочів Харківської області та селищним головою Віктором Коваленком. Ми краще пізнали один одного саме зараз, в час війни, коли допомагали їм, чим могли. Це прикордонна до росії громада. Вони першими на собі відчули навалу російської орди. 14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці ми були там і на свої очі бачили ту руїну, яку приніс до них «руський мір». Сьогодні я думками із мешканцями нашого партнерського міста Скадовськ і міським головою Олександром Яковлевим. Сьогодні вони в окупації. Двічі, 27 листопада та 18 грудня, разом із міським головою Скадовська Олександром Яковлевим ми були у звільненому Херсоні. Роздаючи їжу мешканцям на вулицях звiльненого міста, ми пояснювали, що трохи не доїхали до Скадовська, що вже незабаром у звільненому Скадовську будемо разом пригощати наших воїнів та городян. Зичимо їм сили духу, бо терпіти окупантів вже не довго.

Сьогодні я дякую нашим священникам за нашу християнську єдність, саме ви, всесвітліше духовенство, подаєте добрий приклад єдності і порозуміння в громаді, а військові капелани не лише словом Божим, а часом із автоматом в руках наближають нашу перемогу.
Сьогодні, дехто з нас вже відсвяткував Різдво, дехто тільки буде святкувати. Вірю в те, що наступного року святкуватимемо Різдво Христове в один день – разом.
Я дякую вам усім, дорогі мої. Кожному та кожній, хто роздiлив своє помешкання та кусень хліба з тими, хто вимушено покинув свої домівки, хто своїми грішми, своєю працею, своєю молитвою наближає так бажану перемогу над ворогом. Закликаю вас усіх надалі до активної підтримки нашого війська. Нехай у цій війні, де ми б'ємося за свою землю, за майбутнє української нації нам допоможе Всемогутній Господь Бог.

Вітаючи Вас із Різдвом Христовим, повторю слова Йоана Павла II, сказані ним в далекому 1998 році. «На Святий Вечір будемо ділитися з нашими найближчими облаткою. Нехай цей чудовий звичай наблизить нас один одного та розширить наші серця. Ділячись різдвяною облаткою, цим хлібом, котрий є даром Бога і плодом праці людських рук, відкриймося один до одного, відкриймося для іншої людини, зокрема до тих наших братів, які зараз самі
забуті, живуть у злиднях, а може, у біді, до тих, хто не має домівки чи праці. Нехай ця Свята Вечеря стане справжньою «вечерею любові». З новим роком вас усіх, з Різдвом Христовим! Слава Україні! Слава нації!».
Народний хор «Вознесіння» під керівництвом Любові Мурин подарував усім знані українські колядки.

Леся ГОРГОТА
Фото автора