Новини Золочівщини
06:11, 22 вересня 2022
1014
0

ЯК ЖИВЕ ЗОЛОЧІВСЬКА ГРОМАДА СЬОГОДНІ

ЯК ЖИВЕ ЗОЛОЧІВСЬКА  ГРОМАДА СЬОГОДНІ
Gazeta
Фото: НУС
Пройшло довгих 210 днів війни. Чим живе громада. Які головні завдання сьогодні стоять перед Золочівською міською радою. Чи вдається щось робити з запланованого. Про це і не тільки розмовляю із міським головою м. Золочева Ігорем Гриньківим.
– Ігорю, знаю, що очікування на цей рік щодо робіт з розвитку громади були великі. А як зараз?

– Звісно, що з початком активної фази війни, з 24 лютого, все абсолютно змінилося. Минулого року ми ліквідовували сільські ради, робили інвентаризацію та передачу майна. Трохи наговорилися із мешканцями сіл, щоб більше зрозуміти їх очікування, їх потреби, їх головні пріоритети. Відштовхуючись від їхніх запитів, депутати міської ради планували видатки. Економічний розвиток нашої громади був нашим головним пріоритетом, головним завданням до війни. Розміщення потужних нових виробництв на території громади мало дати значний економічний поштовх для розвитку. У 2023 році ТОВ «Карпатські мінеральні води» планувало випустити першу продукцію на новому виробництві біля с. Хмелева. У селі Сасів на той час компанія «Нові продукти» мала повним ходом здійснювати будівництво виробничих потужностей, де було заплановано працевлаштування 400 працівників. Нові сучасні виробництва в м. Золочеві на вул. Об'їзній у м. Золочеві мали також суттєво покращити економіку нашої громади та зайнятість її мешканців. У с. Червоне та с. Ясенівці мав бути прокладений новий тротуар та встановлено нове сучасне освітлення вздовж автодороги Львів-Тернопіль. Вже були виділені з Державного бюджету кошти на виконання будівельних робіт і ми чекали тепла, щоб розпочати роботи. У селі Вороняки ми завершили проектування дороги Вороняки–Варшава та спільно з Департаментом дорожнього господарства ЛОДА приступили до спільного проектування відрізку дороги Золочів–Ремезівці. Неочікувана війна розставила все по-іншому. Відтермінувала на невизначений час наші плани. Показала, хто є хто насправді, як в громаді, так і в державі, і в світовому співтоваристві. Тепер у нас зі всього запланованого один найважливіший пріоритет, головне завдання – це перемога над ворогом. Тепер всі наші дії, наші зусилля і бюджетні кошти громади скеровуються в основному на потреби обороноздатності держави. Звісно, що найдорожчий ресурс громади – це наші мешканці. Загальна кількість населення громади становить понад 49 тис. осіб. На захист держави у різні військові підрозділи стали близько 1500 чоловіків та жінок. Частина з них пройшла добрий військовий вишкіл в країнах Європейського Союзу і Великій Британії, і вміло сьогодні б'ють ворога. Новостворені військові підрозділи мають різні потреби – від будівельного інструменту, військової форми до професійного військового спорядження, автомобілів тощо. Наші воїни постійно чекають нашої з Вами підтримки, розуміння того, що це не лише їх війна. Це війна кожного з нас за завтрашній наш день, за вільне життя.
Якщо говорити про біди війни, то в нашій громаді, за винятком горя родин загиблих та поранених воїнів, переживання дружин та матерів військовослужбовців, наслідків ракетного удару по цегельні в Золочеві, війна не відчутна. Але все пізнається в порівнянні. Я спілкуюся з керівником Золочівської селищної ради Харківської області Віктором Коваленком. Жителі громади під щоденними обстрілами з першого дня війни. В них зруйновано 1500 громадських будівель і житлових будинків. В окремих селах немає жодного вцілілого будинку. Мешканці наспіх покинули своє майно, господарку (худобу, птицю) і шукають прихистку в нас, в інших громадах. Немає води, світла, газу. Близько 80 осіб загинуло від артилерійських обстрілів. А йде зима. «Пічки та свічки», – не втрачаючи гумору, розказує мені про потреби Віктор Коваленко. Каже, що треба брезенти, плівки, буржуйки, свічки, генератори. «Маємо надію, що Збройні Сили України поженуть орків і обстрілів більше не буде», – каже він. Але кордон із росією за 20 кілометрів і може бути різне – така реальність.
Я багато розмовляю з різними людьми на тему війни. З власниками бізнесу. З біженцями, котрі втратили все, окремі – рідних та близьких. З воїнами під час коротких зустрічей на Сході та Півдні України чи по телефону деінде… Кава, зготована на окопній свічі, смакує ще більше, ніж в затишній золочівській кав'ярні. А якщо до неї є ще трошки згущеного молока, кажуть ті, що на передовій, це розкіш. Простий яблучний пляцок, переданий з дому, смакує більше, ніж вишукана страва на поважному весіллі.
До речі, і про весілля в час війни різні думки. Про пафос, про кількість гостей, про смачні і вишукані страви. Для прикладу, весілля на 100 гостей вартує сьогодні 200 – 250 тис. грн. За такі гроші можна купити позашляховик чи 5 тепловізорів. Але я нікому не дорікаю. Кожен чинить так, як вважає правильно.
Розмовляв з одним із багатодітних батьків. Він розказав, що їздив з сім'єю на море в Грецію. Добре всі відпочили. Він дуже любить своїх дітей і хоче, щоб вони жили в мирі, безпеці і затишку.
Безперечно, кожен справжній батько любить своїх дітей. І наші захисники, котрі зараз в окопах, люблять своїх дітей не менше. Кожна дитина хоче мати батька, незалежно від того, зростає вона в багатодітній сім'ї чи ні. Я знаю багатодітних батьків, котрі воюють. Велика їм повага!
А ще про мрії. Про ті, що не збудуться. Дружина загиблого Героя в розмові розказувала мені, як було в них до війни. Розказувала, як кохала його, бо він був справжнім чоловіком, любив її і трьох дітей, хотів бачити їх щасливими. Розказувала, як поклавши голову йому на коліна, мріяла разом з ним про те, як матимуть свій будинок. Як зростатимуть їхні діти. І немає слів розради для неї і багатьох, чиї рідні поклали своє життя заради нашої волі і незалежності.
Якщо ми справді єдиний великий український народ, то кожен з нас має питати себе, а що я сьогодні особисто зробив для перемоги над ворогом у цій війні – допоміг війську, прихистив біженців, допоміг зробити укриття чи врешті-решт сплатив податки.
Моя маленька внучка Софійка любить співати пісню «хай буде весна, там де ми стоїмо до кінця…» Вона це робить по-дитячому, бо насправді не розуміє правдивого змісту цих слів. Переконаний, що ми усі хочемо, щоби наші українські діти мали радісне дитинство, співали дитячих пісень і зростали у вільній державі Україна. Для цього нам потрібно перемогти! Закликаю всіх активніше допомагати війську. Разом до перемоги! Слава Україні!
Записала
Леся ГОРГОТА

Коли готувався до друку цей матеріал, виконавчий комітет Золочівської міської ради вчергове виділив кошти для потреб Збройних Сил України, а саме 3 мільйони 600 тисяч гривень для придбання теплої форми для всіх бійців із Золочівської громади, які здійснюють службу у підрозділах територіальної оборони.
Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.