Новини Золочівщини
16:01, 19 жовтня 2018
886
0

Презентація книги спогадів «Прагнення волі» військового капелана отця Ореста-Романа Сала

Презентація книги спогадів «Прагнення волі» військового капелана отця Ореста-Романа Сала
Gazeta
Фото: НУС
У липні 2015 року ми писали у часописі «Наша українська справа» про вцілілий хрест у селі Побєда, що на Луганщині.
У вересні 2014 року згорів весь військовий табір, який дислокувався в селі Побєда Луганської області. Впродовж трьох днів, 1-3 вересня, окупанти накривали все залповим вогнем градів. Від диму і вогню довкола села нічого не було видно. У селі стояли табором бійці 24-ї механізованої бригади. У них було чимало техніки та наметів... Був у таборі і особливий намет – польова капличка. Поруч з капличкою бійці батальйону встановили березовий хрест. Її і березовий хрест власноруч під час відпочинку робили вояки. Поруч з хлопцями служив військовий капелан о. Орест Сало. Саме з його благословення на кожному місці, де перебували, намагалися встановити під каплицю намет, викопати бліндаж або бодай обладнати зручне місце для молитов. Цей хрест Владика Богдан Манишин, Єпископ-помічник Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, освятив у серпні 2014 року. Хлопці сподівалися, що хрест стане для всіх людей символом віри в нашу перемогу та оберегом. Так воно й сталося.
«Він нам був для підтримки. Бійці були різних конфесій, але капличка давала нам змогу побути зі своїми думками, помолитися біля того хреста. Ми робили цю капличку всі по черзі. Вона була намоленим місцем і місцем розради», – розповідали нам тоді бійці, що повернулись із війни.
3 вересня о 20:20 розпочався ракетний обстріл системою залпового вогню «Смерч». В цей час в епіцентрі обстрілів разом з хлопцями залишався військовий капелан – отець Орест Сало.
Терористи під час обстрілу знищили все: техніку, машини, склади, майно. Все горіло, літало… Залишився лише хрест, під шквалом вибухової хвилі не залишилося нічого.
Каплиці не стало. А хрест вцілів. Без жодної подряпини та слідів від вогню. Живими залишилися і всі бійці 3-ї мотопіхотної бригади. Втім, тікаючи від обстрілів, хрест військові з собою не взяли. Проте пообіцяли собі повернутись і збудувати на цьому місці каплицю...
Згодом березовий хрест перевезли до Львова, у Гарнізонний храм, де 6 грудня 2015 року його освятили. Відтепер цей символ перемоги і віри зберігається в місцевому гарнізонному храмі військових.
Церковні діячі до вцілілого хреста ставлять без фанатизму. Запевняють, це не чудо, а символ, і саме так треба його сприймати.
«Це є знаком зростання в любові, щоб ще більше творити якомога більше добра і радості та миру. Тому що, коли Господь тебе зберігає при цьому житті – значить він від тебе ще щось хоче», – зазначив під час освячення єпископ-помічник УГКЦ Богдан Манишин.
У неділю, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, спогадами про ці події ділився військовий капелан отець Орест-Роман Сало. У День захисника України в стінах Золочівської міської ради було презентовано книгу спогадів «Прагнення волі». Символічно на обкладинці книги – вцілілий березовий хрест. Це розповідь капелана про події, які відбувалися під час служіння військовим на сході. Варто зазначити, що отець Орест-Роман, провів на фронті більше року. До книги, окрім спогадів отця Ореста, також увійшли спогади військовослужбовців, зокрема і з Золочівщини. «Зустрітися з капеланством в умовах війни – це було зовсім іншим, аніж у мирний час. Першим моїм служінням було служіння для постраждалих бійців. У молодих хлопців було дуже багато питань і це були складні питання. Вражав дух цих бійців. Адже вони зустрілись з тією «машиною» Російської Федерації, яка мала під себе дуже великі кошти, в тому числі інформаційні та воєнні. І ця машина розхиталася на дусі тих бійців, які фактично були юнаками, на їх звитязі. Спочатку я думав, що описую свої речі, але насправді я описав їх звитяги, – говорить отець Орест. – Це мої свідчення про подвиги добровольців, які першими стали на захист своєї Батьківщини і змогли стримати ворожу навалу. Вони були звичайними юнаками вдома, а на війні показали свої найкращі чесноти. Ця книжка – моє свідчення про живих і пам’ять про тих, хто не повернувся».
Під час зустрічі були присутні чимало військовослужбовців та тих, хто добровільно взяв до рук зброю і пішов захищати Україну. Були і ті, хто служив поруч із отцем Орестом.
– Я знаю дуже хоробрих чоловіків, тих, хто не боявся стати на захист держави, – звернувся до присутніх міський голова Золочева Ігор Гриньків. – Пам’ятаю, як у 2014 році мені зателефонував депутат Золочівської районної ради, єдиний з депутатів, і сказав: «Ігор, я йду на війну». Отак, спокійно, без пафосу. Пробував його запитати про його рішення. А відповідь була дуже коротка: «У мене росте двоє синів. І настане час, коли їм доведеться розповідати, де я був, коли Україна перебувала у стані війни». Коли повернувся з війни, він прийшов у міську раду зі словами: «Я не хочу ставати в чергу за пільгами. Скажи, де я можу бути корисним?». Це був Андрій Піка. Сьогодні він водій у міській раді. Він воював поруч із отцем Орестом. І таких людей є багато. Я вдячний кожному з них. І сьогодні особливо вдячний отцю Оресту за цей візит до нашого міста, за цю неоціненну роботу, яку він зібрав у книзі «Прагнення волі». Хай береже Вас Пресвята Покрова.
Міський голова вручив нагородний знак від громади міста та подяку для отця Ореста-Романа Сала, а також зазначив, що депутати міської ради виступили з ініціативою дати отцю звання «Почесний громадянин міста Золочева».
Захід відбувся за підтримки Благодійного Фонду «Золочів відроджений». Кошти від реалізації книг підуть на підтримку військовослужбовців та їхніх родин.
 
Леся ГОРГОТА
Фото Юрія ОЛІЙНИКА
Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.