Новини Золочівщини
Новий закон про ЖКГ: Хто і кому диктуватиме умови
Gazeta
Нещодавно прийнятий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає нову класифікацію житлово-комунальних послуг (ЖКП), виводить із тарифів на комунальні послуги витрати на абонентське обслуговування та регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання ЖКП. Вже сьогодні компанії, які надають комунальні послуги, звертаються до об‘єднань співвласників, компаній управителів про укладення угоди, відповідно до якої, компанія обслуговуватиме мережі (нестиме відповідальність) лише до входу у будинок. Хто обслуговуватиме мережі, які є всередині будинку і є спільною власністю мешканців будинку, які ще варіанти угод пропонує законодавство та інше розповідає консультант національного проекту «Будь господарем свого будинку!» і депутат Золочівської районної ради (ПП «Об‘єднання «Самопоміч») Леся ГОРГОТА.
– Закон «Про ЖКП» дозволяє монополістам диктувати споживачам свої умови?
– Якщо мається на увазі нав’язування конкретної моделі організації договірних відносин, то насправді закон передбачає, що право вибору належить співвласникам у багатоквартирному будинку. Виконавці ж повинні укладати договори згідно з уваленими співвласниками рішеннями.
Якщо ж йдеться про зміст договорів, то закон передбачає, що договори про надання комунальних послуг повинні укладатися на основі типових, які затверджуватиме Кабінет Міністрів України.
Більше того, стаття 13 передбачила докладну процедуру укладання договору – в тому числі з ініціативи споживача. Якщо споживач вважатиме, що монополіст у запропонованому проекті договору відступив від умов типового, то матиме можливість запропонувати свій проект договору. У разі спору останнє слово буде за судом.
– Розкажи, будь ласка, детальніше про види договорів із надавачами комунальних послуг, які пропонує нам законотворець.
– Закон передбачає чотири моделі відносин споживачів багатоквартирного будинку з монополістами. Варіант перший – індивідуальний договір. Власник квартири укладає прямий договір з постачальником послуг (водоканал, теплокомуненерго і т. д.), і останній повністю відповідає за якість наданих послуг у квартиру. У такому разі споживачу доведеться платити не тільки за саму послугу (куб води або газу), але й оплачувати монополісту обслуговування внутрішньобудинкової мережі, а також платити за те, що він обслуговує вас як споживача в будинку: розподіляє показники внутрішньобудинкових лічильників між квартирами, здає на перевірку квартирні лічильники тощо. Все це увійде в плату за абонентське обслуговування, яка законом запроваджується лише для індивідуальних договорів, інші варіанти відносин з монополістом абонентської плати не передбачають.
Варіант другий – колективний договір. Колективний договір від імені кожного споживача та за його рахунок укладає уповноважена особа, тобто ОСББ. У цьому випадку власник квартири зберігає персональну відповідальність перед монополістом за своєчасну оплату комунальної послуги, однак монополіст не відповідає за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, цим займається ОСББ. Як пояснила заступник голови комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і ЖКГ Олена Бабак («Самопоміч») під час однієї із зустрічей, багато ОСББ не хочуть давати монополісту доступ до своїх внутрішньобудинкових мереж, однак хочуть зберегти відповідальність кожного жителя за оплату свого рахунку.
Варіант третій – колективний споживач. ОСББ укладає договір з монополістом від свого імені як юридична особа. В такому випадку відповідальність монополіста за надану послугу закінчується на вході в будинок, а розподілом послуги всередині будинку займається ОСББ. Воно ж і відповідає за оплату послуг всіх мешканців. Тобто, якщо мешканці будинку не платитимуть і ОСББ не зможе розрахуватися з монополістом, постачальник завжди зможе відключити послугу на вході в будинок.
Є ще варіант четвертий – статус-кво. Протягом року мешканці будинків повинні зібратися і прийняти рішення з приводу управителя. В цей час продовжують діяти індивідуальні договори з постачальниками комунальних послуг, проте за внутрішньобудинкові мережі ніхто відповідальності не несе. Тобто за неякісну послугу (холодна батарея або низький тиск газу) монополіст завжди зможе послатися на проблеми всередині будинку, і мешканці будуть змушені самі усувати проблему.
– Закон «Про ЖКП» передбачає укладання договорів про надання комунальних послуг лише на один рік, і відтепер щороку треба буде «торгуватися» з надавачами комунальних послуг?
– Закон передбачає, що строк дії договору становитиме один рік. Але так само закон передбачає автоматичну пролонгацію договору щороку на черговий однорічний строк. Таким чином, переукладати договори щороку немає потреби. А от у разі, якщо споживачі вирішать припинити дію договору, їм достатньо буде за один місяць до його завершення попередити виконавця про відмову від договору.
– Закон «Про ЖКП» позбавив місцеву владу певних важелів впливу на тарифи та якість житлово-комунальних послуг?
– Якщо говорити про послугу з управління багатоквартирним будинком, то, дійсно, закон передбачив, що ціна на цю послугу є договірною – тобто, співвласники і управитель повинні домовитися про неї самі, без втручання органів місцевого самоврядування. Контролювати управителя повинні самі співвласники багатоквартирного будинку – і в разі, якщо його послуги не є задовільними, просто обрати собі нового управителя або взагалі змінити форму управління.
Стосовно комунальних послуг і діяльності суб’єктів у сфері природних монополій та на суміжних ринках – Закон «Про ЖКП» жодним чином не скасовує вимог інших законодавчих актів щодо регулювання такої діяльності.
На вимогу органу місцевого самоврядування управителем і виконавцями комунальних послуг повинна надаватися інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг, їхню вартість, а також галузева звітність.
Розмовляла
Ірина Домарецька
– Закон «Про ЖКП» дозволяє монополістам диктувати споживачам свої умови?
– Якщо мається на увазі нав’язування конкретної моделі організації договірних відносин, то насправді закон передбачає, що право вибору належить співвласникам у багатоквартирному будинку. Виконавці ж повинні укладати договори згідно з уваленими співвласниками рішеннями.
Якщо ж йдеться про зміст договорів, то закон передбачає, що договори про надання комунальних послуг повинні укладатися на основі типових, які затверджуватиме Кабінет Міністрів України.
Більше того, стаття 13 передбачила докладну процедуру укладання договору – в тому числі з ініціативи споживача. Якщо споживач вважатиме, що монополіст у запропонованому проекті договору відступив від умов типового, то матиме можливість запропонувати свій проект договору. У разі спору останнє слово буде за судом.
– Розкажи, будь ласка, детальніше про види договорів із надавачами комунальних послуг, які пропонує нам законотворець.
– Закон передбачає чотири моделі відносин споживачів багатоквартирного будинку з монополістами. Варіант перший – індивідуальний договір. Власник квартири укладає прямий договір з постачальником послуг (водоканал, теплокомуненерго і т. д.), і останній повністю відповідає за якість наданих послуг у квартиру. У такому разі споживачу доведеться платити не тільки за саму послугу (куб води або газу), але й оплачувати монополісту обслуговування внутрішньобудинкової мережі, а також платити за те, що він обслуговує вас як споживача в будинку: розподіляє показники внутрішньобудинкових лічильників між квартирами, здає на перевірку квартирні лічильники тощо. Все це увійде в плату за абонентське обслуговування, яка законом запроваджується лише для індивідуальних договорів, інші варіанти відносин з монополістом абонентської плати не передбачають.
Варіант другий – колективний договір. Колективний договір від імені кожного споживача та за його рахунок укладає уповноважена особа, тобто ОСББ. У цьому випадку власник квартири зберігає персональну відповідальність перед монополістом за своєчасну оплату комунальної послуги, однак монополіст не відповідає за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, цим займається ОСББ. Як пояснила заступник голови комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і ЖКГ Олена Бабак («Самопоміч») під час однієї із зустрічей, багато ОСББ не хочуть давати монополісту доступ до своїх внутрішньобудинкових мереж, однак хочуть зберегти відповідальність кожного жителя за оплату свого рахунку.
Варіант третій – колективний споживач. ОСББ укладає договір з монополістом від свого імені як юридична особа. В такому випадку відповідальність монополіста за надану послугу закінчується на вході в будинок, а розподілом послуги всередині будинку займається ОСББ. Воно ж і відповідає за оплату послуг всіх мешканців. Тобто, якщо мешканці будинку не платитимуть і ОСББ не зможе розрахуватися з монополістом, постачальник завжди зможе відключити послугу на вході в будинок.
Є ще варіант четвертий – статус-кво. Протягом року мешканці будинків повинні зібратися і прийняти рішення з приводу управителя. В цей час продовжують діяти індивідуальні договори з постачальниками комунальних послуг, проте за внутрішньобудинкові мережі ніхто відповідальності не несе. Тобто за неякісну послугу (холодна батарея або низький тиск газу) монополіст завжди зможе послатися на проблеми всередині будинку, і мешканці будуть змушені самі усувати проблему.
– Закон «Про ЖКП» передбачає укладання договорів про надання комунальних послуг лише на один рік, і відтепер щороку треба буде «торгуватися» з надавачами комунальних послуг?
– Закон передбачає, що строк дії договору становитиме один рік. Але так само закон передбачає автоматичну пролонгацію договору щороку на черговий однорічний строк. Таким чином, переукладати договори щороку немає потреби. А от у разі, якщо споживачі вирішать припинити дію договору, їм достатньо буде за один місяць до його завершення попередити виконавця про відмову від договору.
– Закон «Про ЖКП» позбавив місцеву владу певних важелів впливу на тарифи та якість житлово-комунальних послуг?
– Якщо говорити про послугу з управління багатоквартирним будинком, то, дійсно, закон передбачив, що ціна на цю послугу є договірною – тобто, співвласники і управитель повинні домовитися про неї самі, без втручання органів місцевого самоврядування. Контролювати управителя повинні самі співвласники багатоквартирного будинку – і в разі, якщо його послуги не є задовільними, просто обрати собі нового управителя або взагалі змінити форму управління.
Стосовно комунальних послуг і діяльності суб’єктів у сфері природних монополій та на суміжних ринках – Закон «Про ЖКП» жодним чином не скасовує вимог інших законодавчих актів щодо регулювання такої діяльності.
На вимогу органу місцевого самоврядування управителем і виконавцями комунальних послуг повинна надаватися інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг, їхню вартість, а також галузева звітність.
Розмовляла
Ірина Домарецька
