Новини Золочівщини
Сьогодні у Золочеві вшанували памʼять жертв Голодоморів
Gazeta
Сьогодні, 26 листопада, Україна вшановує памʼять жертв Голодомору 1932-1933 років та інших штучних масових голодів 1921-1923, 1946-1947 років. Цього року ми вшановуємо пам’ять про жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України, яка триває вже дев'ять місяців.
Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують геноцидні практики. У нинішній війні росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української ідентичності, української нації, мови, культури. І тоді, і нині росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. В умовах повномасштабної війни дуже важливо вшанувати пам’ять убитих голодом українців.
У Золочеві на площі Незалежності відбулась акція «Запали свічку». Громада спільно із священнослужителями помолились та запалили свічки за загиблими унаслідок геноциду.
Унаслідок Голодомору 1932-1933 років загинули мільйони українців. Радянський лідер Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору.
Голод 1932-1933 років не був наслідок засухи чи неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного тоталітарного режиму. Спершу в 1932 році радянська влада встановила для України нереальні плани хлібопостачання з нового врожаю. Потім вона затвердила каральні заходи для «саботажників». У жовтні до України відкомандирували спеціальну групу для «посилення хлібозаготівель» на чолі з В’ячеславом Молотовим. На Північний Кавказ відправили іншу групу – на чолі з Лазарем Кагановичем, яка мала в основному зосередитися на заселеній українцями Кубані.
Уже в грудні в українців почали масово вилучати харчі. Проводили обшуки в дворах. За приховування їжі загрожувала смерть. Наприкінці місяця під прикриттям хлібозаготівель з українських сіл вивезли всі зернові запаси, навіть посівний матеріал. Влада відбирала продовольство, блокувала села і цілі райони, забороняла виїхати за межі України, посилила репресії. У червні 1933 року смертність українців досягла піку.
Жертви Голодомору обчислюють мільйонами. Інститут національної памʼяті зазначає, що страшні обставини злочину роблять неможливим встановлення точної кількості викликаних голодом смертей невинних людей, і вичерпного поіменного списку. У 2000 спільна група науковців Інституту демографії та соціальних відносин імені Михайла Птухи Національної академії наук України і університетів США дійшли висновку, що надсмертність, спричинена Голодомором в Україні, становила понад 3,9 мільйона осіб. Втрати ненароджених оцінюють у 0,6 мільйона. Тож сукупні демографічні втрати внаслідок Голодомору 1932–1933 років в Україні фахівці оцінюють у 4,5 мільйона людських життів.
Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують геноцидні практики. У нинішній війні росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української ідентичності, української нації, мови, культури. І тоді, і нині росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. В умовах повномасштабної війни дуже важливо вшанувати пам’ять убитих голодом українців.
У Золочеві на площі Незалежності відбулась акція «Запали свічку». Громада спільно із священнослужителями помолились та запалили свічки за загиблими унаслідок геноциду.
Унаслідок Голодомору 1932-1933 років загинули мільйони українців. Радянський лідер Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору.
Голод 1932-1933 років не був наслідок засухи чи неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного тоталітарного режиму. Спершу в 1932 році радянська влада встановила для України нереальні плани хлібопостачання з нового врожаю. Потім вона затвердила каральні заходи для «саботажників». У жовтні до України відкомандирували спеціальну групу для «посилення хлібозаготівель» на чолі з В’ячеславом Молотовим. На Північний Кавказ відправили іншу групу – на чолі з Лазарем Кагановичем, яка мала в основному зосередитися на заселеній українцями Кубані.
Уже в грудні в українців почали масово вилучати харчі. Проводили обшуки в дворах. За приховування їжі загрожувала смерть. Наприкінці місяця під прикриттям хлібозаготівель з українських сіл вивезли всі зернові запаси, навіть посівний матеріал. Влада відбирала продовольство, блокувала села і цілі райони, забороняла виїхати за межі України, посилила репресії. У червні 1933 року смертність українців досягла піку.
Жертви Голодомору обчислюють мільйонами. Інститут національної памʼяті зазначає, що страшні обставини злочину роблять неможливим встановлення точної кількості викликаних голодом смертей невинних людей, і вичерпного поіменного списку. У 2000 спільна група науковців Інституту демографії та соціальних відносин імені Михайла Птухи Національної академії наук України і університетів США дійшли висновку, що надсмертність, спричинена Голодомором в Україні, становила понад 3,9 мільйона осіб. Втрати ненароджених оцінюють у 0,6 мільйона. Тож сукупні демографічні втрати внаслідок Голодомору 1932–1933 років в Україні фахівці оцінюють у 4,5 мільйона людських життів.
