Новини Золочівщини
18:25, 04 вересня 2020
1821
0

Щоб оте г.... не припливло в ОТГ, або Як війт село продавав

Щоб оте г.... не припливло в ОТГ, або Як війт  село продавав
Gazeta
Фото: НУС
– Ганю, чуєш-нє? А шо то в неділю на твої вулици за празник був?
– Та то навіть не знаю як повісти, Марунько. Наш війт привів якогось підпанка і той повідав як маєм господарити в селі.
– І як? А шо війт? Двайціть літ кірує і не знає як господарити?
– Та то він двайціть літ кірує, але жадного року не господарив... Бо якби був господар, то б не пустив того хлопа навіть на крок.
– Чуєш, повідь ми спочитку, бо то сіно, то жуки на бандзах. Ніц світу не виджу.
– Ой, та шо повідати! Та приїхав той підпанок до війта, тай каже: маю гроші і хочу купити село.
– І шо війт?
– Та думає, як то так продати село. Тай, жеб не продешевити, кликнув нашого отця, бо той як сторгує – то сторгує. Кажуть, же до війни його дід Мошка так обкрутив, шо той з торбами по світу пішов. А наш то ше ліпше вміє.
– Ганю, нашо мені Мошко?! Давай про того хлопа.
– Та то не простий хлоп. Кажу підпанок! В таких іліганських наглянцованих мештах.
– Та нашо мені його мешта! То ми вже продані чи нє?
– Ну та слухай. Радили вони, радили і рішили же пасує до громади вийти і шось їм повісти. А куди підут? Та на нашу вулицю. Ту людей багацько, а крикливих – мало. То й почив той підпанок говорити. Слухаю, а він говорит чисто, як твій Михась, то окає, то тикає навіть до ксьондза.
– А шо казав?
– Та не дуже-м розуміла, кажу говорит як Михась. Але каже: тувово з горба Підлісся тече вам вода, як дощ йде. Тре вам ту дорогу зробити. І я вам зроблю. А отець: прошу пана, чи не були б ви такі ласкаві, ше шось на церкву дати?
– І шо дав?
– Та шось обіцєв. Але люди сі почили тривожити, бо то ніхто нічо за так не дає. Жеб шось мати, то треба добре наробитисє. А як наробишсі, то во так віддати?.. Та люди роботящі стали трохи між собов перемовлєтись. А отець з війтом то з одного боку, то з другого. Єден комнір на сорочці поправлєє, другий чуть руки не цілує... Ото було!
– Ну, а шо далі?
– Шо-шо? Та твій Михась чось ту з’явивсі, став і каже, же то не спроста, же нам грушки на вербах обіцєют. Певне той хлоп ті гроші вкрав. А той підпанок – як почне заїкатись, в груди битись, який ладний і побожний! Каже же від Великоднє ходи до церкви шонеділі, навіть знимки має! Ну ти Михасє знаєш. Він сі питає, яка нинька неділя. Думає, раз такий побожний, то повість же неділя Всіх святих. А він почив на пальцях рахувати, кілько раз був церкві і каже: Сема! А ту вже отець вступивсі за него і каже, чо хочете в чоловіка, шось вам хоче зробити.
– Хтіти зробити, то таке... Михась тоже хоче... Але ніц!
– Хочеш почути дальше, то стуль писка і не перебивай! В того чоловіка після слів отця ніби крила виросли і він став повідати як нам буде добре, потім почив вчити як маємо жити, як тре господарити, за кого голосувати і якому ксьондзови молитись.
– Ти хтіла казати Богови?
– Та нє, про Бога говорив хіба шо твій Михась!
– А шо війт?
– Війт стояв і кивав. Бо шо скажеш, двайціт літ керує і тої дороги не зробив. А ту на тобі – хтось тай зробит і ше каже шо сам війт такий, же ліпшого нема. А він то коли таке чув? А пан говорит, ніби медом маже... Каже: зовтра вам почну дорогу робити! І почив. Ти виділа?
– Шо-м виділа? Виділа-м рів під Марущиною хатою, яким вода тече їй на подвіри.
– Та то тіки почиток. Він там ше щебінь привіз. Цілу машину! З самої колії!
– Йой! То нас продали за машину гівна?
– Та то щебінь!
– Ганю, то гівно! Ти поїздом їхала?
– Ну, їхала. І шо?
– Я їхала-м до Риги сведри продавати! Дорога довга, та потреба тисне, тре десь сходити. А Гануська Воронякова каже же чула, що в вагоні є те, шо валєт. Думаю, як то навалити в поїзді. То вагон, люди їдут... А Гануська каже, же треба педалю натиснути, як зроблю то всьо, і його не буде. Та, думаю терпіти не буду, пішла. Зробила то діло, педалю натиснула, а то всьо – фур!.. і полетіло на колію. То во той щебінь же привезли людям – з тим гівном. Ото буде як сонце припече.
– Йой! То тре людьом сказати! А як то буде? Він же і на церкву якісь гроші дав. В церкві вже многая літа співали. І по комп’ютері показували. Як буде голосованє?
– Та я тобі так скажу. Же як роздає гроші, то треба брати. Він їх не заробив, а нахабарав нечесно, бо по провді так багато не нахабараєш. Многая літа часом і дурневи не зашкодит. А голосувати треба за поридного чоловіка, шо знає господарку, же шось вже зробив і ту його роботу видно.
– А гівно?
– І гівно попливе...
Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.