Новини Золочівщини
Сміття без політики
Gazeta
Після оприлюднення темників Банкової щодо так званої "сміттєвої проблеми у Львові”, стало відомо, що потрібно озвучувати провладним спікерам. Насправді, питання політизоване саме політиками, які ці темники складають.
Відкинувши будь-які політичні амбіціі та вподобання, пропоную розібратися з проблемою збору, сортування, утилізації та переробки сміття, що для цього потрібно, скільки це коштує для громади, до чиїх повноважень належить, хто повинен та може виділити землю для полігону, де він має знаходитись тощо.
Теза 1.
"Львів хоче, щоб хтось
інший прибирав його сміття”
Рік тому через трагедію в Грибовичах держава закрила єдиний полігон, на який вивозилось сміття зі Львова і чотирьох районів Львівськоі області. Альтернативного місця для вивезення відходів держава чи виконавча влада громаді міста Львова не надала. Більше того, протягом перших двох тижнів полігони Львівської області відмовили, потім відмовили всі державні полігони, до яких звертались через міськради і облради, а потім і всі приватні. Саме тому зараз у Львові накопичилось близько 10 тисяч тон сміття, його просто немає куди вивозити, бо жоден полігон України його не приймає. При цьому Львів просив інші міста, області про допомогу – укладення оплатного договору на вивезення сміття, перераховував гроші по передплаті. Наприклад, місту Дніпру платили на 25% вище локального тарифу, що дозволило місту сплатити 800 000 гривень екологічного податку.
Тільки за 2017-й рік Львівською міською радою було надіслано 495 листів з проханням укласти договір з відповідним полігоном та надати можливість приймати на нього сміття. У відповідь надійшло 238 листів, з них:
– 28 листів від обласних державних адміністрацій (26 – відмов і 2 позитивні від Волинської ОДА);
– 30 листів-відмов від міських рад міст обласного значення;
– 12 листів від обласних рад (перескерували в ОДА або відмовили)
– 168 листів від міст в областях, з них:
160 – відмов, 8 – позитивних від:
•Буськоі міськоі ради
•Волинськоі ОДА
•Жидачівськоі міської ради (за умови надання сміттєвоза для збору їхнього сміття)
•Каховськоі міської ради
•Мостиськоі міської ради (за умови дозволу заїзду маршруток на пл. Двірцеву)
•Радехівськоі міської ради
•Стрийськоі міської ради
•Червоноградської міської ради
Всі відмови знаходяться за цим посиланням.
Висновок з цього простий – державна виконавча влада закрила місту Львову можливість вивозити сміття на старий полігон і не надала жодної альтернативи для цього.
Теза 2.
"Львів закидав своїм сміттям
всю Україну”
Щоразу, як Ви чуєте словосполучення "ситуація із сміттям у Львові”, знайте, що це маніпуляція, бо ситуація із сміттям жахлива по всій Україні. Зараз в Україні близько 6000 офіційних сміттєзвалищ, їх площа – 7% території країни. 96% сміття в Україні вивозиться на полігони. Це основний спосіб вирішення сміттєвої проблеми і екологи вже не перший рік про це говорять. Єдиний в Украіні сміттєспалювальний завод «Енергія» працює у Києві, де спалюється лише 20% київського сміття. Заводів по переробці сміття в країні НЕ ІСНУЄ.
Полігони в більшості своїй вже давно непридатні, але використовуються, бо іншого способу захоронення відходів не існує. Про це свідчать відмови міських рад на листи Львівської міськоі ради. Так, полігони створені 40-50 років тому і заповнені на 90%, а в багатьох регіонах вже вичерпали свій ліміт.
Це офіційно визнали і документально зазначили такі міста/райони: Новоград-Волинський Житомирської області, Павлоград, Синельники Дніпропетровської обл, Бориспільський район Київської області, в Кіровоградській області. В Одеській області 38 перевантажених полігонів і ще 189 не відповідають нормам безпеки, в Тернопільській області більшість сміттєзвалищ працює в режимі перевантаження, з порушенням екологічних норм та проектних показників. В інших областях така ж ситуація – в Козятині Вінницької області полігон заповнений на 170%, в Вінниці полігон підлягав закриттю ще в 1998 році, в Чернігівській області 9 полігонів, жоден з яких не має проектної документації, в Херсонській області полігон офіційно закритий з січня цього року, але туди продовжують вивозити сміття. І така ситуація по всій країні. При цьому жоден мер України НЕ ПОБУДУВАВ сміттєпереробний завод. Усі ми живемо, як на пороховій бочці, коли вибух може статися в будь-який момент та в будь-якому місті.
Законодавчо питання поводження з твердими побутовими відходами не вирішено. Відсутня єдина Національна стратегія. Підтвердженням тому є той факт, що в червні 2017 року зібралася робоча група на чолі з Міністром екологіі, яка займеться цим питанням. Далі ще має бути рішення Кабміну, і розробка нових законопроектів.
З наведеного можна зробити кілька висновків:
1. Проблема сміття – загальнодержавна. Той випадок, коли стосується кожного міста, району, області в Україні.
2. Жоден мер в Україні не зможе подолати самотужки проблему сміття за відсутності передбаченого законом механізму, гарантованого державою та закріпленого в Єдиній державній стратегіі поводження з твердими побутовими відходами.
3. Усі мери, голови ОДА знаходяться на гачку у центральної виконавчої влади.
Теза 3.
"У Львова є гроші,
можуть самі все вирішити.”
Так, у Львова станом на 20 червня цього року, є 350 мільйонів гривень на депозитних рахунках. Гроші у вигляді податків та зборів від фізичних та юридичних осіб щодня надходять на рахунки. Водночас, у Львові вже реалізуються певні проекти: ремонт доріг, міжквартальних тротуарів, ремонт закладів медицини, освіти. Ці роботи повинні бути оплачені, а згідно з вимогами Бюджетного кодексу такі роботи або послуги не можуть оплачуватися на умовах передплати. Тому по завершенню робіт та підписанню актів, вони будуть оплачені тими коштами, які зараз знаходяться на депозитних рахунках Львова.
Навіть якщо відкинути необхідність оплати всіх замовлених робіт чи послуг, то 350 млн гривень становить еквівалент близько 12-13 мільйонів євро. Чи достатньо цієї суми для рекультивації грибовицького полігону, будівництва сортувальної лінії та будівництва сміттєпереробного заводу?
Відповідь – ні. Згідно техніко-економічного обґрунтування, підготовленого за участі іноземних консультантів, для виконання перелічених заходів потрібно не менше 75 млн. євро. Йдеться про фінансування від Європейського Інвестиційного Банку на 400 мільйонів, 75 з яких мав отримати Львів ще рік тому і стати першим українським містом, яке вирішить питання сміття за європейськими стандартами.
Вже півтора року готовий проект, який довго готувався і який вирішить проблему комплексно – і рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища, і побудову сортувальної лінії і побудову заводу по переробці сміття. Щоб почати будувати завод потрібно, щоб Мінрегіонбуд перестав змінювати умови конкурсу, в кращих традиціях проведення тендерів під конкретного переможця ,на який Львів вже 3ій раз переподає заявку та документи на участь в кредиті Європейського інвестиційного банку.
Теза 4.
"Питання сміття та надання
земельної ділянки для полігону – компетенція міської влади,
а не Уряду чи Президента”
Насправді , відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування” до повноважень виконавчих комітетів рад належить вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів. Отже, компетенція органів місцевого самоврядування – це організація збору та вивезення. Але коли немає куди вивозити, то міська влада нічого не може зробити. Хіба вивозити сміття під будинки тим, хто закрив доступ до всіх полігонів та надавав поліції накази розвертати вантажівки із сміттям. Але львів’яни занадто інтелігентні та вірять в добрі наміри центральної влади, щоб вдатися до таких дій.
Щодо земельної ділянки для полігону і заводу, то іі площа має бути близько 50 га. Відповідно до Земельного кодексу міська рада, (не мер одноособово!) може виділити земельну ділянку в межах міста. Землями поза межами населених пунктів відповідно до закону розпоряджаються органи виконавчої влади – районні державні адміністрації. Міська влада навіть розглядала питання оплатного придбання земельної ділянки в сусідній області у приватних осіб, але їх також «переконали» не допомагати Львову вирішувати проблему.
Тому виділення земельної ділянки під полігон та завод поза межами населеного пункту правомочною була зробити виконавча, а не міська влада.
Теза 5.
"Львівська влада 11 років
нічого не робила”
Львівська міська влада зробила більше, ніж мери будь-яких інших міст. В перший же рік своєї каденції Садовий вперше провів комплексну експертизу Грибовицького сміттєзвалища, яке існує з 1960-го року. З того часу почалася боротьба з владою за виділення землі, за дозволи на розробку документації, за пошук інвестора, за доступ до довгострокового європейського фінансування.
2006 – проведено першу комплексну експертизу Грибовицького сміттєзвалища
2008 – розпочато пошук потенційних інвесторів для будівництва нового сміттєпереробного комплексу (надалі СПК)
2010 – підписано угоду з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) про підготовку варіантів участі приватного сектору в вирішенні проблем поводження з ТПВ
2012 – розроблено техніко-економічне обґрунтування будівництва нового СПК, оцінку запропонованих ділянок
травень 2012 – проведено конференцію для потенційних інвесторів, за підсумками якої жоден з інвесторів не погодився на фінансування проекту за іх власні приватні кошти
2014 – після Революції Гідності та початку військових дій на сході, інвестиційний клімат в Україні суттєво погіршився, тому ЛМР звертається до Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) з пропозицією долучитись до фінансування проекту.
квітень 2015 – ЄІБ листом підтвердив зацікавлення фінансувати проект в рамках кредитної програми розвитку муніципальної інфраструктури України
липень 2015 – ЄІБ підписує угоду з урядом України на суму 400 млн євро на кредитування муніципальних проектів у сфері житлово-комунального господарства
вересень 2015 – консультанти ЄІБ – компанія ENVIROPLAN – розпочинають роботу у Львові і презентують попередні напрацювання в січні 2016 року
лютий 2016 – Верховна Рада України ратифіковує угоду з ЄІБ, Мінрегіонбуд розпочинає прийом проектних заявок, ЛМР готує та надсилає заявку проекту поводження з ТПВ
30 травня 2016 року – пожежа на Грибовицькому полігоні та подальша блокада вивезення ТПВ зі Львова
квітень 2016 – лютий 2017 – Львів неодноразово звертається до Кабінету міністрів, керівництва ЄІБ та Єврокомісії з проханням пришвидшити процедуру відбору проектів для початку реалізації проекту рекультивації Грибовицького сміттєзвалища та будівництва СПК
грудень 2016 – Львів звертається до Посла Франції в Україні з проханням допомогти в залученні грантових коштів для початку реалізації комплексного проекту поводження з ТПВ у Львові
2 березня 2017 – Уряд Франції ухвалює рішення про виділення коштів за програмою FASEP компанії «Egis» для розробки комплексної стратегії поводження з ТПВ у Львові та підготовки технічних рішень, завдань на проектування та тендерної документації для рекультивації сміттєзвалища в Грибовичах та будівництва СПК, відповідно до вимог ЄІБ.
Теза 6.
"Завод не збудували,
бо міська влада хотіла
"від інвесторів "відкати”
В пресі поширювали список з 43 інвесторів, яким начебто відмовив Львів в реалізації проекту щодо утилізації сміття. Тут просте питання: їм відмовили у Львові, отже вони пішли в інше, більш "інвестиційно-привабливе” місто. Тоді, в якому місті побудований сміттєпереробний завод такими інвесторами? Досі в Україні не побудовано ЖОДНОГО сміттєвопереробного заводу. Працює лише один сміттєспалювальний завод «Енергія» в Києві, збудований в 1987-му році. Мешканці Харківського масиву в Києві добре чують в повітрі запах від викидів, що продукується цим заводом. То де ж ті 43 заводи, побудовані цими інвесторами, яким начебто відмовив Львів? Чому вони не прийшли до столиці України, чи в інші міста реалізувати цей проект?
В цілому ЛМР проводила переговори з близько 200 інвесторами. Їх можна розділити на кілька категорій. Аферисти, які хотіли "відмивати” гроші на смітті, бо можна списувати великі суми, без можливості перевірити скільки вивезли і на який полігон, цій категорії було зразу відмовлено. Посередники, які обіцяли інвесторів, але винагороду за послуги хотіли отримати наперед. Оскільки, це поза Бюджетним кодексом, їх теж проігнорували. Третя категорія – торгові агенти та експериментатори. В основному вони представляли виробника певного устаткування, як правило інноваційного, і надавали тільки інженерно-технічне рішення, а не комплексне, тому з ними теж співпраця не склалась.
З того списку у пресі всього 2 компанії можна вважати реальними інвесторами з реалізованими проектами – німецька REMONDIS та австрійська AVE GROUP – гіганти індустрії з досвідом і фінансовими можливостями. Але вони самі відмовились.
Всі, хто дочитав, висновки можуть зробити самі.
Відкинувши будь-які політичні амбіціі та вподобання, пропоную розібратися з проблемою збору, сортування, утилізації та переробки сміття, що для цього потрібно, скільки це коштує для громади, до чиїх повноважень належить, хто повинен та може виділити землю для полігону, де він має знаходитись тощо.
Теза 1.
"Львів хоче, щоб хтось
інший прибирав його сміття”
Рік тому через трагедію в Грибовичах держава закрила єдиний полігон, на який вивозилось сміття зі Львова і чотирьох районів Львівськоі області. Альтернативного місця для вивезення відходів держава чи виконавча влада громаді міста Львова не надала. Більше того, протягом перших двох тижнів полігони Львівської області відмовили, потім відмовили всі державні полігони, до яких звертались через міськради і облради, а потім і всі приватні. Саме тому зараз у Львові накопичилось близько 10 тисяч тон сміття, його просто немає куди вивозити, бо жоден полігон України його не приймає. При цьому Львів просив інші міста, області про допомогу – укладення оплатного договору на вивезення сміття, перераховував гроші по передплаті. Наприклад, місту Дніпру платили на 25% вище локального тарифу, що дозволило місту сплатити 800 000 гривень екологічного податку.
Тільки за 2017-й рік Львівською міською радою було надіслано 495 листів з проханням укласти договір з відповідним полігоном та надати можливість приймати на нього сміття. У відповідь надійшло 238 листів, з них:
– 28 листів від обласних державних адміністрацій (26 – відмов і 2 позитивні від Волинської ОДА);
– 30 листів-відмов від міських рад міст обласного значення;
– 12 листів від обласних рад (перескерували в ОДА або відмовили)
– 168 листів від міст в областях, з них:
160 – відмов, 8 – позитивних від:
•Буськоі міськоі ради
•Волинськоі ОДА
•Жидачівськоі міської ради (за умови надання сміттєвоза для збору їхнього сміття)
•Каховськоі міської ради
•Мостиськоі міської ради (за умови дозволу заїзду маршруток на пл. Двірцеву)
•Радехівськоі міської ради
•Стрийськоі міської ради
•Червоноградської міської ради
Всі відмови знаходяться за цим посиланням.
Висновок з цього простий – державна виконавча влада закрила місту Львову можливість вивозити сміття на старий полігон і не надала жодної альтернативи для цього.
Теза 2.
"Львів закидав своїм сміттям
всю Україну”
Щоразу, як Ви чуєте словосполучення "ситуація із сміттям у Львові”, знайте, що це маніпуляція, бо ситуація із сміттям жахлива по всій Україні. Зараз в Україні близько 6000 офіційних сміттєзвалищ, їх площа – 7% території країни. 96% сміття в Україні вивозиться на полігони. Це основний спосіб вирішення сміттєвої проблеми і екологи вже не перший рік про це говорять. Єдиний в Украіні сміттєспалювальний завод «Енергія» працює у Києві, де спалюється лише 20% київського сміття. Заводів по переробці сміття в країні НЕ ІСНУЄ.
Полігони в більшості своїй вже давно непридатні, але використовуються, бо іншого способу захоронення відходів не існує. Про це свідчать відмови міських рад на листи Львівської міськоі ради. Так, полігони створені 40-50 років тому і заповнені на 90%, а в багатьох регіонах вже вичерпали свій ліміт.
Це офіційно визнали і документально зазначили такі міста/райони: Новоград-Волинський Житомирської області, Павлоград, Синельники Дніпропетровської обл, Бориспільський район Київської області, в Кіровоградській області. В Одеській області 38 перевантажених полігонів і ще 189 не відповідають нормам безпеки, в Тернопільській області більшість сміттєзвалищ працює в режимі перевантаження, з порушенням екологічних норм та проектних показників. В інших областях така ж ситуація – в Козятині Вінницької області полігон заповнений на 170%, в Вінниці полігон підлягав закриттю ще в 1998 році, в Чернігівській області 9 полігонів, жоден з яких не має проектної документації, в Херсонській області полігон офіційно закритий з січня цього року, але туди продовжують вивозити сміття. І така ситуація по всій країні. При цьому жоден мер України НЕ ПОБУДУВАВ сміттєпереробний завод. Усі ми живемо, як на пороховій бочці, коли вибух може статися в будь-який момент та в будь-якому місті.
Законодавчо питання поводження з твердими побутовими відходами не вирішено. Відсутня єдина Національна стратегія. Підтвердженням тому є той факт, що в червні 2017 року зібралася робоча група на чолі з Міністром екологіі, яка займеться цим питанням. Далі ще має бути рішення Кабміну, і розробка нових законопроектів.
З наведеного можна зробити кілька висновків:
1. Проблема сміття – загальнодержавна. Той випадок, коли стосується кожного міста, району, області в Україні.
2. Жоден мер в Україні не зможе подолати самотужки проблему сміття за відсутності передбаченого законом механізму, гарантованого державою та закріпленого в Єдиній державній стратегіі поводження з твердими побутовими відходами.
3. Усі мери, голови ОДА знаходяться на гачку у центральної виконавчої влади.
Теза 3.
"У Львова є гроші,
можуть самі все вирішити.”
Так, у Львова станом на 20 червня цього року, є 350 мільйонів гривень на депозитних рахунках. Гроші у вигляді податків та зборів від фізичних та юридичних осіб щодня надходять на рахунки. Водночас, у Львові вже реалізуються певні проекти: ремонт доріг, міжквартальних тротуарів, ремонт закладів медицини, освіти. Ці роботи повинні бути оплачені, а згідно з вимогами Бюджетного кодексу такі роботи або послуги не можуть оплачуватися на умовах передплати. Тому по завершенню робіт та підписанню актів, вони будуть оплачені тими коштами, які зараз знаходяться на депозитних рахунках Львова.
Навіть якщо відкинути необхідність оплати всіх замовлених робіт чи послуг, то 350 млн гривень становить еквівалент близько 12-13 мільйонів євро. Чи достатньо цієї суми для рекультивації грибовицького полігону, будівництва сортувальної лінії та будівництва сміттєпереробного заводу?
Відповідь – ні. Згідно техніко-економічного обґрунтування, підготовленого за участі іноземних консультантів, для виконання перелічених заходів потрібно не менше 75 млн. євро. Йдеться про фінансування від Європейського Інвестиційного Банку на 400 мільйонів, 75 з яких мав отримати Львів ще рік тому і стати першим українським містом, яке вирішить питання сміття за європейськими стандартами.
Вже півтора року готовий проект, який довго готувався і який вирішить проблему комплексно – і рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища, і побудову сортувальної лінії і побудову заводу по переробці сміття. Щоб почати будувати завод потрібно, щоб Мінрегіонбуд перестав змінювати умови конкурсу, в кращих традиціях проведення тендерів під конкретного переможця ,на який Львів вже 3ій раз переподає заявку та документи на участь в кредиті Європейського інвестиційного банку.
Теза 4.
"Питання сміття та надання
земельної ділянки для полігону – компетенція міської влади,
а не Уряду чи Президента”
Насправді , відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування” до повноважень виконавчих комітетів рад належить вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів. Отже, компетенція органів місцевого самоврядування – це організація збору та вивезення. Але коли немає куди вивозити, то міська влада нічого не може зробити. Хіба вивозити сміття під будинки тим, хто закрив доступ до всіх полігонів та надавав поліції накази розвертати вантажівки із сміттям. Але львів’яни занадто інтелігентні та вірять в добрі наміри центральної влади, щоб вдатися до таких дій.
Щодо земельної ділянки для полігону і заводу, то іі площа має бути близько 50 га. Відповідно до Земельного кодексу міська рада, (не мер одноособово!) може виділити земельну ділянку в межах міста. Землями поза межами населених пунктів відповідно до закону розпоряджаються органи виконавчої влади – районні державні адміністрації. Міська влада навіть розглядала питання оплатного придбання земельної ділянки в сусідній області у приватних осіб, але їх також «переконали» не допомагати Львову вирішувати проблему.
Тому виділення земельної ділянки під полігон та завод поза межами населеного пункту правомочною була зробити виконавча, а не міська влада.
Теза 5.
"Львівська влада 11 років
нічого не робила”
Львівська міська влада зробила більше, ніж мери будь-яких інших міст. В перший же рік своєї каденції Садовий вперше провів комплексну експертизу Грибовицького сміттєзвалища, яке існує з 1960-го року. З того часу почалася боротьба з владою за виділення землі, за дозволи на розробку документації, за пошук інвестора, за доступ до довгострокового європейського фінансування.
2006 – проведено першу комплексну експертизу Грибовицького сміттєзвалища
2008 – розпочато пошук потенційних інвесторів для будівництва нового сміттєпереробного комплексу (надалі СПК)
2010 – підписано угоду з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) про підготовку варіантів участі приватного сектору в вирішенні проблем поводження з ТПВ
2012 – розроблено техніко-економічне обґрунтування будівництва нового СПК, оцінку запропонованих ділянок
травень 2012 – проведено конференцію для потенційних інвесторів, за підсумками якої жоден з інвесторів не погодився на фінансування проекту за іх власні приватні кошти
2014 – після Революції Гідності та початку військових дій на сході, інвестиційний клімат в Україні суттєво погіршився, тому ЛМР звертається до Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) з пропозицією долучитись до фінансування проекту.
квітень 2015 – ЄІБ листом підтвердив зацікавлення фінансувати проект в рамках кредитної програми розвитку муніципальної інфраструктури України
липень 2015 – ЄІБ підписує угоду з урядом України на суму 400 млн євро на кредитування муніципальних проектів у сфері житлово-комунального господарства
вересень 2015 – консультанти ЄІБ – компанія ENVIROPLAN – розпочинають роботу у Львові і презентують попередні напрацювання в січні 2016 року
лютий 2016 – Верховна Рада України ратифіковує угоду з ЄІБ, Мінрегіонбуд розпочинає прийом проектних заявок, ЛМР готує та надсилає заявку проекту поводження з ТПВ
30 травня 2016 року – пожежа на Грибовицькому полігоні та подальша блокада вивезення ТПВ зі Львова
квітень 2016 – лютий 2017 – Львів неодноразово звертається до Кабінету міністрів, керівництва ЄІБ та Єврокомісії з проханням пришвидшити процедуру відбору проектів для початку реалізації проекту рекультивації Грибовицького сміттєзвалища та будівництва СПК
грудень 2016 – Львів звертається до Посла Франції в Україні з проханням допомогти в залученні грантових коштів для початку реалізації комплексного проекту поводження з ТПВ у Львові
2 березня 2017 – Уряд Франції ухвалює рішення про виділення коштів за програмою FASEP компанії «Egis» для розробки комплексної стратегії поводження з ТПВ у Львові та підготовки технічних рішень, завдань на проектування та тендерної документації для рекультивації сміттєзвалища в Грибовичах та будівництва СПК, відповідно до вимог ЄІБ.
Теза 6.
"Завод не збудували,
бо міська влада хотіла
"від інвесторів "відкати”
В пресі поширювали список з 43 інвесторів, яким начебто відмовив Львів в реалізації проекту щодо утилізації сміття. Тут просте питання: їм відмовили у Львові, отже вони пішли в інше, більш "інвестиційно-привабливе” місто. Тоді, в якому місті побудований сміттєпереробний завод такими інвесторами? Досі в Україні не побудовано ЖОДНОГО сміттєвопереробного заводу. Працює лише один сміттєспалювальний завод «Енергія» в Києві, збудований в 1987-му році. Мешканці Харківського масиву в Києві добре чують в повітрі запах від викидів, що продукується цим заводом. То де ж ті 43 заводи, побудовані цими інвесторами, яким начебто відмовив Львів? Чому вони не прийшли до столиці України, чи в інші міста реалізувати цей проект?
В цілому ЛМР проводила переговори з близько 200 інвесторами. Їх можна розділити на кілька категорій. Аферисти, які хотіли "відмивати” гроші на смітті, бо можна списувати великі суми, без можливості перевірити скільки вивезли і на який полігон, цій категорії було зразу відмовлено. Посередники, які обіцяли інвесторів, але винагороду за послуги хотіли отримати наперед. Оскільки, це поза Бюджетним кодексом, їх теж проігнорували. Третя категорія – торгові агенти та експериментатори. В основному вони представляли виробника певного устаткування, як правило інноваційного, і надавали тільки інженерно-технічне рішення, а не комплексне, тому з ними теж співпраця не склалась.
З того списку у пресі всього 2 компанії можна вважати реальними інвесторами з реалізованими проектами – німецька REMONDIS та австрійська AVE GROUP – гіганти індустрії з досвідом і фінансовими можливостями. Але вони самі відмовились.
Всі, хто дочитав, висновки можуть зробити самі.
Джерело: Цензор.нет
