Любов'ю квітнуть вишиванки

Сьогодні українці відзначають День вишиванки – символу, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, і місця, де проживають. Цього року свято відзначається уже вдесяте.
Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здібний, обдарований. Якщо працювати – то до сьомого поту, якщо співати – то дзвінко, розлого, якщо творити – то неповторно, захоплююче. Неповторними та захоплюючими є вишиванки золочів‘янок.
Їхніми барвистими візерунками милуюсь щосвята, а вони кожного разу інші, майорять то квітами, то геометричними орнаментами, вишиті хрестиком, низинкою, гладдю, бісером…

У кожної вишиванки своя історія і кожна вишита неодмінно з любов‘ю та чистими помислами.

Зачаровують вишиванки громадської діячки Оксани КРИНИЦЬКОЇ.

– У мене вишиванок більше десятка, у мого чоловіка – п‘ять вишитих сорочок. Багаті на вишиванки сини і внук. Багато своїх вишиванок пороздаровувала своїм похресницям. Тому є мої вишиванки і в Україні, і за її межами. У моїй родині з великою любов‘ю та шаною ставляться до вишиванки. У Філадельфії проживають мої рідні – сестра Леся та Валентин Дробаха. Вони також надзвичайно бережуть наші традиції, теж мають по десятку вишиванок. І весілля моєї похресниці, а їхньої доньки Юлі Дробахи, було надзвичайним, українським. Я з України везла двісті вишитих рушників – в подарунок усім гостям від молодої. Усі дві сотні гостей та наречені були у вишиванках. Це було неймовірне свято далеко за межами рідної землі. Вишиванка – це наша душа. Я не уявляю собі української хати без вишитого рушника, без вишиванки. І тішуся, що вишиванка, як то кажуть, завжди в тренді і не лише серед етнічних українців. Одягайте вишиванки, де б ви не були, бо вони без слів говорять про ваше походження. Вишивайте сорочки, тому що це продовжує життя народу. Даруйте рідним, коханим і близьким, тому що так ви оберігаєте їх!

В Оксани НЕВІДОМОЇ безліч вишивок. Серед них лише 13 вишитих власноруч блузок, кілька суконь, костюмів і більше сотні вишитих картин та ікон.
– Вишиванка створена без любові не має душі, – говорить Оксана. –  Багато хто каже, що для того, щоб вишивати, треба мати терпіння. Ні, терпіння тут ні до чого. Це треба любити. Якщо людині дано вишивати, вона буде займатися цією справою, а якщо не дано, то ніяке терпіння не допоможе. Якщо, наприклад, є бажання, але немає любові, то нічого не вийде. Тоді виріб не матиме душі.
А душа Оксани творить не лише вишивку:
– Все ж сподіваюсь, що залишу після себе слід,
У вишиванках та піснях, у віршах й картинах.
Не оскверню, примноживши мистецтвом, рід,
Продовживши і передавши в спадок сину, – продовжує далі власними віршами.
– Вишиванням споконвіку займалися жінки, вважаючи, що це благотворно впливає на їх характер, виховуючи такі риси, як терпеливість, вправність, майстерність, художній смак. Але ще в більшій мірі цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям, – говорить художниця Оксана КИРИЛОВА.

 

– У мене добрий десяток вишиванок, чотири з яких вишила власноруч. Моя любов до всього прекрасного привела мене на факультет художньої вишивки Львівського коледжу декоративно-ужиткового мистецтва їм. Івана Труша. Ще навчаючись у коледжі, створила безліч чудових робіт, котрі презентували навчальний заклад. Завжди вишивала з натхненням та любов‘ю. Це саме те, до чого тягнеться душа. Згодом почала більше займатись малюванням, писанкарством. Саме моя любов до вишивки часто лягає в основу моїх орнаментів, що застосовую у писанкарстві.
Вишиванка національна святиня, що символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь. Бережіть і передавайте вишиванку з роду в рід, а разом із нею красу та здоров‘я, щасливу долю і родинну пам‘ять, любов і вірність.


На фото: Оксана Криницька (вверху); українське весілля Юлії Дробахи у Філадельфії; Оксана Невідома (по центру); Оксана Кирилова (внизу).