Новини Золочівщини, Діяльність
Лікнеп для районних депутатів
Gazeta
Тішуся, що часопис «Наша українська справа» врешті зацікавив навіть депутатів Золочівської районної ради. Жаль лише, що в такий скандальний спосіб. Дискусія, яка фактично розгорілась на шпальтах місцевих ЗМІ, сесії районної ради, а особливо серед громадян Сасівської сільської ради стосується архіважливого питання – реформи місцевого самоврядування. Після того, коли на двох засіданнях сесії Золочівської районної ради Лесю Горготу, як журналіста (а згодом ще й мене) дехто з депутатів вирішив зробити ворогами народу, зрозумів: просто далеко не кожен громадянин (а серед районних депутатів так більшість) розуміє, що ж це за така «свистопляска» розгорілась навколо такої «благородної справи», яку розпочали сасівські активісти. А коли ще прочитали у газеті «Народне слово» (а їй довіряють ще багато золочів‘ян) дві хвалебні статті про те, як життєво необхідно реєструвати територіальні громади, то тепер всі, хто має іншу думку – вороги нації. А тепер прошу всіх стати знову з голови на ноги і, врешті, вникнути у суть питання.
Отож, давайте розберемось, про що йдеться. А йдеться про реформу місцевого самоврядування, формування об‘єднаних територіальних громад відповідно до закону України «Про добровільне об‘єднання територіальних громад». Тобто, про започатковану державою складну і необхідну реформу, покликану народити в Україні справжнє народовладдя, яке так успішно працює в європейських країнах. Діючі сьогодні територіальні громади (простіше сільські, селищні, міські ради) мають добровільно об‘єднатись із сусідніми громадами, утворивши самодостатні територіальні громади, які будуть ефективно і відповідально вирішувати проблеми території. Для того, щоб утворити таку громаду необхідно дуже глибоко і всеоб‘ємно проаналізувати всі ресурси (матеріальні, фінансові, земельні, людські…).
Як і кожна реформа, а особливо та, котра може дати поштовх для розвитку України, реформа місцевого самоврядування викликала незадоволення частини громадян, а подекуди спекуляції і відвертий спротив, намагання завести реформу у глухий кут. Зрештою, всі пам‘ятають як провалилась попередня спроба провести подібну реформу. Одним із варіантів такого спротиву, відвертого шкідництва є рух так званих «реєстраторів територіальних громад». Звідки ростуть ноги цього руху «реєстраторів територіальних громад»? З того, що вдалось прочитати і почути, а у вівторок ще й побачити в програмі «Карта реформ» на ТРК Львів, можемо зробити висновок, що його закинули в Україну спецслужби Росії. У багатьох районах України довірливі громадяни і активісти піддалися на палкі промови, солодкі обіцянки «реєстраторів» і встигли наламати дров. Це відбулось ще минулого, позаминулого року. Адже ці самозванці претендують на реєстрацію територіальних громад як юридичних осіб, на громадське майно, вони запроваджують якісь реєстраційні свідоцтва народження, підприємницької діяльності, власності, навіть паспорти… То чи не претендують вони і на наші душі?
Давайте повернемось до законодавства. Бо ж іншого варіанту, як діяти відповідно до діючого законодавства України у нас просто немає. Дійсно український законодавець чомусь не довершив дуже багато справ, які рано чи пізно «вилазять народу боком». А ті, хто покликаний виконувати закони – діють часто до цілого навпаки. Кому це було вигідно? Що це означає?
Ми всі доре знаємо, що справжнього народовладдя, місцевого самоврядування в Україні ніколи не було. На жаль, ми досі не маємо і закону про адміністративно-територіальний устрій України. Тому наші райони, міста, селища і села існують де-факто на основі рішень органів ще Української РСР. Але це не позбавляє їх легітимності. Оскільки ще у вересні 1991 р. законом про правонаступництво було врегульовано питання застосування в Україні законодавства колишнього СРСР і УРСР. Тобто всі адміністративно-територіальні одиниці в Україні є легітимно утвореними, органи місцевого самоврядування – створені відповідно до українського законодавства, а територіальні громади існують законно і не потребують жодного додаткового акта щодо їх утворення. У статті 140 Конституція України визначає: «Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України». Ні Конституція України, ні закон «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають якогось додаткового утворення чи реєстрації територіальних громад. Тобто, усі жителі міста, селища, села або кількох сіл, що входять до складу сільради, є територіальною громадою, яка наділена правом на місцеве самоврядування. В Україні «територіальні громади» існують по праву (за фактом) існування заселених людьми населених пунктів, і «створювати» їх не потрібно.
Якщо ж у суспільстві є громадяни, котрі вважають, що територіальна громада лише тоді буде законною, коли буде зареєстрована як юридична особа, то вони мають у визначений законом порядок вийти із законодавчою ініціативою до Верховної Ради України, зареєструвати і прийняти відповідний Закон України. А допоки такого закону немає – всі, хто так активно «працює» над фальшивою (тепер полюбляють термін «фейковою») реєстрацією якихось «територіальних громад» просто-напросто ллють воду на млин сепаратистів, а отже ворогів української держави.
Жаль, але рупором так званих «реєстраторів територіальних громад» на Золочівщині стала районна рада і газета «Народне слово», співзасновником якої є Золочівська районна рада. А що стосується заяви «здорового» депутата С. Федини про те, що хтось прикривається хворим Лапсюком, то просив би прислухатись до мудрого народного голосу: «Від суми, від тюрми і від хвороби – не зарікайся».
Отож, давайте розберемось, про що йдеться. А йдеться про реформу місцевого самоврядування, формування об‘єднаних територіальних громад відповідно до закону України «Про добровільне об‘єднання територіальних громад». Тобто, про започатковану державою складну і необхідну реформу, покликану народити в Україні справжнє народовладдя, яке так успішно працює в європейських країнах. Діючі сьогодні територіальні громади (простіше сільські, селищні, міські ради) мають добровільно об‘єднатись із сусідніми громадами, утворивши самодостатні територіальні громади, які будуть ефективно і відповідально вирішувати проблеми території. Для того, щоб утворити таку громаду необхідно дуже глибоко і всеоб‘ємно проаналізувати всі ресурси (матеріальні, фінансові, земельні, людські…).
Як і кожна реформа, а особливо та, котра може дати поштовх для розвитку України, реформа місцевого самоврядування викликала незадоволення частини громадян, а подекуди спекуляції і відвертий спротив, намагання завести реформу у глухий кут. Зрештою, всі пам‘ятають як провалилась попередня спроба провести подібну реформу. Одним із варіантів такого спротиву, відвертого шкідництва є рух так званих «реєстраторів територіальних громад». Звідки ростуть ноги цього руху «реєстраторів територіальних громад»? З того, що вдалось прочитати і почути, а у вівторок ще й побачити в програмі «Карта реформ» на ТРК Львів, можемо зробити висновок, що його закинули в Україну спецслужби Росії. У багатьох районах України довірливі громадяни і активісти піддалися на палкі промови, солодкі обіцянки «реєстраторів» і встигли наламати дров. Це відбулось ще минулого, позаминулого року. Адже ці самозванці претендують на реєстрацію територіальних громад як юридичних осіб, на громадське майно, вони запроваджують якісь реєстраційні свідоцтва народження, підприємницької діяльності, власності, навіть паспорти… То чи не претендують вони і на наші душі?
Давайте повернемось до законодавства. Бо ж іншого варіанту, як діяти відповідно до діючого законодавства України у нас просто немає. Дійсно український законодавець чомусь не довершив дуже багато справ, які рано чи пізно «вилазять народу боком». А ті, хто покликаний виконувати закони – діють часто до цілого навпаки. Кому це було вигідно? Що це означає?
Ми всі доре знаємо, що справжнього народовладдя, місцевого самоврядування в Україні ніколи не було. На жаль, ми досі не маємо і закону про адміністративно-територіальний устрій України. Тому наші райони, міста, селища і села існують де-факто на основі рішень органів ще Української РСР. Але це не позбавляє їх легітимності. Оскільки ще у вересні 1991 р. законом про правонаступництво було врегульовано питання застосування в Україні законодавства колишнього СРСР і УРСР. Тобто всі адміністративно-територіальні одиниці в Україні є легітимно утвореними, органи місцевого самоврядування – створені відповідно до українського законодавства, а територіальні громади існують законно і не потребують жодного додаткового акта щодо їх утворення. У статті 140 Конституція України визначає: «Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України». Ні Конституція України, ні закон «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають якогось додаткового утворення чи реєстрації територіальних громад. Тобто, усі жителі міста, селища, села або кількох сіл, що входять до складу сільради, є територіальною громадою, яка наділена правом на місцеве самоврядування. В Україні «територіальні громади» існують по праву (за фактом) існування заселених людьми населених пунктів, і «створювати» їх не потрібно.
Якщо ж у суспільстві є громадяни, котрі вважають, що територіальна громада лише тоді буде законною, коли буде зареєстрована як юридична особа, то вони мають у визначений законом порядок вийти із законодавчою ініціативою до Верховної Ради України, зареєструвати і прийняти відповідний Закон України. А допоки такого закону немає – всі, хто так активно «працює» над фальшивою (тепер полюбляють термін «фейковою») реєстрацією якихось «територіальних громад» просто-напросто ллють воду на млин сепаратистів, а отже ворогів української держави.
Жаль, але рупором так званих «реєстраторів територіальних громад» на Золочівщині стала районна рада і газета «Народне слово», співзасновником якої є Золочівська районна рада. А що стосується заяви «здорового» депутата С. Федини про те, що хтось прикривається хворим Лапсюком, то просив би прислухатись до мудрого народного голосу: «Від суми, від тюрми і від хвороби – не зарікайся».
Михайло ЛАПСЮК
