День з екстреною медичною допомогою

Журналісти «Нашої української справи» вирішили проводити один робочий день в одному з колективів. Подивитись, як то воно: виховувати дітей, лікувати, пекти хліб, торгувати, ремонтувати автомобілі, здійснювати прийом-відправлення документів, рятувати погорільців, подавати воду, забезпечувати електроенергією, шити і ремонтувати одяг, взуття…

Сьогодні «Наша українська справа» працюватиме з екстреною медичною допомогою.

За номерами «103» та «7-03-22» можна викликати медиків Екстреної медичної допомоги (колишня «Швидка допомога»). Як розповів нам керівник Золочівської підстанції Екстреної медичної допомоги старший фельдшер Роман Потежний, на сьогодні у підстанції невтомно працюють чотири бригади фахівців. У будь-який час дня і ночі вам на допомоги прийдуть завідувач підстанції Галина Яцунська, лікар Ольга Гринчишин, та фельдшери Світлана Ліпінська, Наталія Дуб, Богдан Гупаловський, Богдан Червоний, Олександра Коропецька, Оксана Штохмал, Олеся Проць, Ірина Слабак, Галина Лемчук, Ольга Рижа, а також водії Михайло Домерецький, Михайло Чорнодольський, Ігор Деркач, Зеновій Семенко, Роман Воробець, Микола Семенко, Михайло Бурбан, Андрій Підгірний. Минулоріч у екстреній медичній допомозі працювало 3 бригади, які виконали 9 496 викликів і надали допомогу 9519 особам.

З нетерпінням очікуючи в лічені хвилини викликану «швидку», навряд чи хтось задумується над тим, що автомобілям із червоним хрестом складно дотримуватися встановлених законом нормативів, подолавши автозатори в години пік, особливо взимку, а також, враховуючи незадовільну якість доріг та безвідповідальність учасників дорожнього руху, які вперто ігнорують заклики про пріоритетність проїзду бригад екстреної медичної допомоги. Екстрена медична допомога повинна доїхати до хворого за 20 хвилин. Так за минулий рік до 10 хвилин здійснено 7189 доїзди  і до 20 хвилин – 2352 виклики. Та фахівці наголошують, що є такі віддалені села, до яких за 20 хвилин точно не заїдеш. «Бувало, що коли дві чергових бригади на виїзді, то на номери нашої допомоги не додзвонишся. Ми приїжджаємо з викликів, а нас чекають невдоволені люди, що не змогли додзвонитись. І мусимо пояснювати», – розповідають медики. Але ж чи можуть заспокоїти хворого пояснення медиків? Хворий потребує екстреної медичної допомоги.

Повну ж картину нелегких буднів працівників ЕМД можна побачити лише на власні очі, коли разом із бригадами «швидкої» долаєш вуличні корки і шляхи до віддалених вуличок, населених пунктів. «Великою проблемою є те, що трапляються випадки, коли немає вказівників вулиць, номерів на будинках та квартирах», – розповідає водій Михайло Чорнодольський. – Особливо складно шукати такі вулиці та будинки вночі».

«З кого ж складається бригада, яка виїжджає на виклик?» – запитую. «З водія і фельдшера», – відповідає фельдшер Олеся Проць. «І все?» – «Так». – «А як ви, виносите хворого на ношах?» – «Якщо не знаходимо сусідів, то звичайно робимо це самі. Нелегко, а який вихід? Добре, що тепер наші водії пройшли курси надання першої медичної допомоги».

Найбільше викликів минулого року було до травмованих хворих – 1389 осіб,  з них – 1011 госпіталізовано. Багато виїжджали до дітей – 1321, госпіталізовано 1231 дитину. Госпіталізовано 301 дитину до 1 року, до яких викликали екстрену допомогу. Також великий відсоток становлять інфекційні хворі, за минулий рік це – 821 особа.

«Насправді проблемою у нашій роботі є і те, що людина в екстремальній ситуації забуває назвати свою адресу і телефон», – наголошує фельдшер Олеся Проць. Ось чому дуже важливо, коли телефонуєте, щоб викликати екстрену допомогу, зосередитись і правильно назвати свою адресу, ім‘я, прізвище та телефон.

Попросила медиків пригадати історії з їхньої роботи: хтось згадував про виклик, коли жінка зарізала чоловіка, хтось – про вішальника…

Розповідає завідувач підстанції Галина Яцунська: «Пригадую, коли до нас надійшов виклик зі Стінки: молода жінка отруїлась грибами. Вона знепритомніла. Ми з водієм Михайлом Домерецьким виїхали вчасно. Забрали жінку в нашу машину, виїхали. А тут закритий залізничний переїзд у Ясенівцях. І 20 хвилин змушені були чекати. Ми  підключили її до крапельниці. Привезли в інфекційне відділення, потім направили до Львова. З нею усе гаразд. Інший виклик з Плугова, що дитина 2–3 тижні вмирає. Ми виїхали з Лесею Станіславівною Коропецькою. У дитини були поодинокі вдихи, вона була синюшна, тургор шкіри був в‘ялий, ніби її не годували. Ми робили їй масаж серця і дихали всю дорогу. Привезли дитинку у приймальне відділення і відразу в реанімацію. Дитина вижила. Потім покликали священика і похрестили її у реанімаційному відділенні».

Фельдшер Світлана Ліпінська згадує: «Нещодавно надійшов виклик. Телефонувала жінка: друга вагітність, термін шість з половиною місяців. По дорозі були часті схватки і в машині  у жінки почалась родова діяльність. Складність полягала у тому, що це була недоношена дитина і було сідничне передлежання. Усе від нас залежне ми зробили: прийняли пологи, під час яких народилась дитина вагою 1,5 кілограма».

З деяким острахом бригади ЕМД чекають вихідних, під час яких дуже багато викликів. Частими є виклики у нічні золочівські клуби, такі як «Лаванда» і «Монако». Завідувач підстанції Галина Яцунська розповідає: «Зараз у «Лаванду» менше викликів, багато у «Монако». Діти не контрольовані: алкогольне сп‘яніння, не вміють пити, і бійки, травми. Особливо страшно як п’ють дівчата, матюкаються, б‘ються. Страшно, як подумаєш, куди котиться наша молодь».

На зміні, з якою чергувала я, викликів було небагато, але таких днів зазвичай мало.  Перший виклик зробила колишній працівник швидкої допомоги, фельдшер Євгенія Зварич. Екстреної медичної допомоги потребував її літній сусід, якому фахівці зробили кардіограму  і надали необхідну допомогу.

Наступним був виклик, яких, як стверджують медики, багато (на жаль):  до пияка, який лежав біля м‘ясокомбінату. Та коли ми приїхали, він, вочевидь уже проспавшись, пішов. Жаль, що така бездумна трата власного життя і здоров‘я, призводить ще й до нічим не виправданих втрат зусиль спеціалістів та державних коштів. А ще у цей же час міг бути виклик, де кожна секунда могла бути вирішальною. Але ж не виїхати на виклик служба «103» не може.

Колектив ЕМД щиро дякує усім пенсіонерам за довгу і сумлінну працю, мудрі поради, безліч врятованих життів: фельдшерам Євгенії Зварич, Надії Король, Тарасу Попадюку, Надії Гірній, Надії Цвірлі, водіям Володимиру Грицулі, Степану Тимківу, Івану Іконяку, Михайлу Міклашу, Михайлу Бураку та іншим.

Щиро дякують і спонсорам, які допомогли з матеріалами щоб впорядкувати приміщенння пункту ЕМД: ТзОВ «Електроконтакт Україна», «Інсталятор», підприємцю Юрію Кулику, лікарю Золочівської ЦРЛ Віктору Найді,  настоятелю Церкви Святої Трійці, о. Василю Процю, міському голові Золочева Ігорю Гриньківу, керівнику «Золочівагробуд» Йосипу Барабашу та іншим.

Надзвичайно важливим і дуже непростим є завдання навчити військовослужбовців, які захищають Україну від російського агресора і терористів,  рятувати людей у найважчих обставинах життя та володіти основними прийомами надання домедичної допомоги. Проводити навчання з військовими медики пункту ЕМД почали з квітня 2014 року.

Про це розповідає керівник пункту ЕМД «Золочів» Роман Потежний: «Враховуючи, що тактична медицина відрізняється від цивільної жорсткими правилами та суворим командним підпорядкуванням, медичні працівники активно поглиблювали свої знання з тактичної медицини та відпрацьовували практичні навики, брали участь у заходах що стосувались роботи рятувальників в умовах воєнних дій та порятунку поранених у гарячих точках. Ми проводили навчання в польових умовах, тобто у місцях проведення основних військових навчань – Золочівському та Яворівському полігонах. Під час відтворення «симуляційних» завдань, що наближені до бойових, відпрацьовували поетапні напрямки надання домедичної допомоги, зокрема, в умовах обстрілу, правила транспортування (переміщення) пораненого та надання домедичної допомоги у зоні укриття. При проведенні підготовки використовувались манекени та муляжі навчально-тренувального відділу, за допомогою яких можна було імітувати рани, травми, опіки, травматичну ампутацію кінцівки та інші пошкодження. Військові вчилися реально користуватися засобами, які повинні бути у «тривожній» аптечці кожного військовослужбовця (джгутами різних модифікацій, кровоспинними препаратами, бинтами, оклюзійними пов’язками та іншим). Крім цього, медики навчали військових використовувати підручні наявні засоби для надання домедичної допомоги та евакуації поранених чи постраждалих. Навчання тактичній медицині в умовах сьогодення є реальною необхідністю. Останні події вкотре доводять, що навиками поведінки в екстремальних умовах – у надзвичайних, екстрених ситуаціях, при введенні військового стану та при масових заходах,  повинні володіти всі громадяни України. Цьому необхідно навчатись не тільки учасникам воєнних дій, а й працівникам цивільних організацій, установ, освітніх, медичних закладів».

Завідувач підстанції Галина Яцунська: «Хочу наголосити на  тому, що у нас дуже хороший керівник. Він відправляє нас на навчання, щоб ми вдосконалювались. Завжди передає нам знання, яких його навчають  у Львові тощо. Це дуже допомагає нам у роботі».

Ірина ДОМАРЕЦЬКА