А дива таки трапляються...

nus.in.ua, 22 грудня 2014, 01:55
0
280
Роздрукувати
А дива таки трапляються...

Грудень не шкодував нічого. Сніги мели, мов навіжені, усе довкола вкрилось мерзлотою. Здавалось, що саме життя зупинилось. А для Марійки й поготів. Малий Андрійко вже третій день у лихоманці і ніякі ліки не допомагали. Два тижні ніякої звістки від чоловіка.

Втерши потайки від сина сльозу, Марійка пішла готувати чай для нього. «Свято наближається…» – лунало із приймача, а далі: «За час АТО загинуло 917 військових ЗСУ»,  «На Донбасі зафіксували близько 300 випадків обстрілів житлових кварталів», «Українських військових за добу обстріляли дев'ять разів». Марійка так і  завмерла на місці. «А що, як і Тарас там? А що, коли із ним трапилось щось жахливе? Недарма ж уже дві ночі сняться сни незрозумілі…» Думки, одна тривожніша за іншу, снували у голові.

– Мамо! – покликав з кімнати Андрійко. – А татко скоро приїде? Він  снився мені…

– Скоро, синку, скоро. У нас все буде гаразд, – заспокоює сина, а самій жаль стискає груди і слова промовити не дає…

До вечора температура в Андрійка піднялась знову, а звістки від чоловіка так і не було.

Раптом у двері хтось подзвонив. Миттю кинулась до дверей, а там – дідусь. «Вигляд у нього акуратний, – відмітила подумки Марія. – На жебрака не схожий».

– Можна погрітись, пробачте, мені дуже незручно, але голод замучив. Я не прошу грошей. Дайте лише кусень хліба і чаю.

– Проходьте! – промовила жінка. Поставила перед гостем усе, що мала, а сама далі витає думками довкола чоловіка, сина…

– У тебе, дочко, тривожно на серці. Не переживай, все налагодиться і Андрійко здоровий буде.

«Звідки він знає?» – здивувалась жінка. Старенький чемно подякував господині і ще раз заспокоїв її, мовляв, усе буде добре.

«Чого життя таке жорстоке? Чому усе так складно?» – думала Марійка.

– Мамо! Мені снився Святий Миколай!.. І татко…

Кинулась до сина – температура пройшла, і горло здорове!.. «Боже! Сьогодні ж переддень свята Миколая! Як я так забула? Що ж Андрійкові подарую? Зранку піду щось куплю».

До ранку хуртовина стихла. Ранішнє сонечко посилало промені на сніг, а він, немов мережаний, виблискував різнобарв’ям.

Дзвінок у двері. «Хто так рано? Кому це в свято не спиться?» – спитала себе Марія, а коли відчинила двері,.. на порозі стояв Тарас з маленьким плюшевим ведмедиком з синьо-жовтою стрічкою на шиї…

– Із днем Святого Миколая! – посміхаючись, промовив він.

Леся ГОРГОТА

ТЕГИ: АТО, газета, 55 номер
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Читайте також

0 Коментарів
Увійдіть, щоб залишити коментар.

Залишаючи коментар, будь ласка, пам'ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, що безпосередньо чи опосередковано мають відношення до даної новини. Виявляйте також повагу та толерантність до своїх співрозмовників навіть у тому випадку, якщо Ви не поділяєте їхню думку. Ваша поведінка за умов свободи висловлювань та анонімності, наданих інтернетом, змінює не тільки віртуальний, але й реальний світ.

Користувачі, які порушують ці правила грубо або систематично, будуть заблоковані.

Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Введіть код:

ПОПУЛЯРНІ

Читані Коментовані Соціальні

Ми в соцмережах

ОПИТУВАННЯ

Чи готові ви платити більше податків заради порятунку України від кризи?
так, готовий затягнути пасок
ні, тільки не за мій рахунок

 
Реклама