Новини Золочівщини
13:31, 07 лютого 2019
1071
0

Авторські пісні відрізняються радістю, бо ти їх створюєш

Авторські пісні відрізняються радістю, бо ти їх створюєш
Gazeta
Фото: НУС
Лауреати та переможці численних конкурсів, студенти Київського інституту імені Рейнгольда Глієра, вокальний дует у складі Оксани Квас та Ореста Масника – виконавці, чиї пісні глибокі, сповнені молодечої віри, патріотизму та натхнення до життя впевнено крокують шляхом до визнання та популярності. Нещодавно народилась їхня нова авторська робота, кліп до пісні «Люблю тебе», що стало новим приводом для цікавої розмови з артистами:
– Цієї неділі на телеканалах Наше music і tv4 відбулась прем’єра вашого кліпу на пісню «Люблю тебе», слова до якої написала Оксана. Як вважаєте, наскільки важлива роль поезії у створенні музичних творів і якою є роль власного авторства? Свої пісні співаються легше?
Оксана:
– На мою думку, поезія у пісні має велике значення, адже сам зміст про те, що ми хочемо розповісти у тій чи іншій пісні закладено у віршах, а музика лише гармонійно доповнює зміст пісні, додаючи їй певного емоційного забарвлення. Тому роль поезії у створенні музичних творів є надзвичайно важливою. Щодо ролі власного авторства, то на сьогодні надто відслідковуються авторські права виконавців. І якщо ти прагнеш розвинути себе як справжній артист і заявити про себе, скажімо, з телеекранів, то без авторського матеріалу – це просто неможливо. Проте хочу додати, що пісні не обов’язково мають бути написані власне тобою, а можуть бути авторські пісні, які написані особисто для тебе іншими митцями, з якими погоджено співпрацю. Для прикладу можу додати, що одна з пісень у моєму репертуарі «Чекали-кохали», яка вийшла у минулому році, написана для мене Івано-Франківським хітмейкером Іриною Батюк. Однозначно, що пісні, які ти створюєш сам, близькі тобі, адже в них закладено все те, що ти сам розумієш, як ніхто, те що має для тебе велике значення. Але стосовно інших пісень, то можу сказати, що я ніколи не обираю пісню, яка «не лежить» мені до душі. Кожна пісня, яку я коли-небудь виконувала, була близька мені, тому не можу сказати, що авторські пісні чимось відрізняються від інших, хіба лише радістю, що ти створюєш їх сам.
Орест:
– Для мене, як композитора, який пише музику, передає в ній певну емоцію, і певний зміст, є дуже важливим текст (вірші). Саме тому, при виборі автора та самого вірша, я дуже пильно перечитую текст і спілкуюсь з автором для того, щоб зрозуміти, що він вклав у цей вірш, який підтекст захований в ньому і якою він бачить пісню в кінцевому варіанті. Пісня – це як результат довгої праці. І першим етапом, фундаментом є вибір тексту і автора, з яким я співпрацюватиму. Дуже багато авторів мені присилають свої вірші. Більшість з них просто римовані красиві слова, в яких губиться зміст. А губиться він тому, що вірш писався без конкретного аналізу задачі. Коли я пишу музику, то я ставлю собі такі запитання: що я пишу, кому я пишу, навіщо я це пишу, і моя ціль – результат, який повинна дати пісня (наприклад, завдяки цій пісні, я хочу повернути кохану людину).  Думаю, автори, які мені надсилають вірші та тексти, теж повинні задавати собі ці запитання і тоді, думаю, з’явиться зміст у віршах та текстах… Прикладом майстерності слова для мене є Ліна Костенко, у кожному її вірші є закладений певний сенс. Кожне слово на вагу золота, а фрази просто можна розбирати на цитати.
Щодо ролі авторства, вона є дуже важливою, особливо в цей час, коли Україну намагаються розділити, і зробити так, щоб вона не існувала. Саме зараз ми всі повинні діяти. Ми повинні створювати хороший український saund, розвивати український кінематограф, слухати і дивитись рідне. Усі повинні знати, що в Україні є хороші фахівці. Тому раджу усім, хто пише музику, чи вірші, малює чи винаходить, – не ховати своїх талантів, а показувати їх усьому світу, а перш за все своїм людям, українцям. Зараз ми маємо таку можливість завдяки всесвітній мережі Інтернет, завдяки радіо, телебаченню, засобам масової інформації.
Я б не погодився із цим твердженням, що свої пісні співаються легше, я б сказав, що свої пісні співати приємніше… Кожен вихід на сцену – це завжди переживання, адже ти не знаєш як глядачі сприймуть твою пісню, ти переживаєш, чи зможеш ти донести те, що закладено у цій пісні. Переспівати пісню чужого автора, яку було співано-переспівано легше, ніж заспівати своє рідне і зробити так, щоб люди зрозуміли те, що ти хочеш їм донести.
Сучасний виконавець – це перш за все людина, в якої є дуже важлива місія: дарувати людям відпочинок та щастя завдяки своїй творчості, незалежно від того чи знаходиться артист на сцені чи ні. Люди приходять на концерт, вмикають кліп, чи пісню для того, щоб відволіктись, відпочити від буденних справ, і ти тими трьома хвилинами повинен їм подарувати радість, відпочинок та краплинку щастя.
– Хто допоміг вам створити цей кліп?
– Щодо створення кліпу, то ми завдячуємо усій команді MasicProduction і сподіваємось на подальшу співпрацю.
– Сучасний виконавець, на твою думку, має бути цікавим, власне, тільки на сцені?
Оксана:
– Звісно, що ні. Сучасний виконавець має бути цікавим у всьому. Але для того, щоб бути цікавим, потрібно постійно над собою працювати, розвиватись як у творчості, так і у всіх інших аспектах. Адже сучасний глядач дуже вибагливий, тому вимоги до артиста аж надто високі.
Орест:
– Сучасний виконавець повинен навчати та надихати своєю біографією, своїми історіями, своїми інтерв’ю, піснями чи кліпами. Саме тому, я дуже радію, коли зі мною хочуть спілкуватися журналісти, бо це нагода донести людям якусь інформацію та надихнути їх. Цікавим для усіх бути неможливо, зараз є дуже багато напрямків у музиці, тому у кожного слухача є свій музичний смак, перевага «своїм» музичним стилям, але свій слухач завжди знайдеться. Кожен артист має власну аудиторію, свого глядача, з яким він контактує, радіє, плаче та сміється. Завдання артиста подарувати щастя, радість, надію та любов.
– Яка музика є вашою улюбленою?
Оксана:
– Звичайно, що улюбленою є музика мого часу – популярна, музика в тому напрямку, у якому я працюю. Але це не значить, що я цікавлюсь лише сучасними виконавцями. Інколи я слухаю пісні, які навіть старші за мене. Проте, я рідко слухаю щось просто так, для задоволення. Я завжди стараюсь щось почерпнути у виконавців, для себе як вокалістки. Скажімо, з сучасників в цьому плані мене вражає майстерність Тіни Кароль.
Орест:
– Ви знаєте, якщо прогорнути мій плейлист в телефоні, то ви не знайдете там жодної пісні. Можливо, це звучить дивно, як для мене, музиканта, але так воно і є. Це тому, що я не люблю слухати одні і ті ж пісні. Цікавлюсь новинками, але ніколи не переслуховую їх по 10 разів. Для мене є важливим перше враження від пісні, згодом переслуховуючи, я вже не можу зловити ту саму емоцію, яку відчував при першому прослуховуванні. У мене немає улюблених пісень, але є улюблені люди, які надихають. Саме на створення пісень мене надихають друзі, знайомі, та різні люди, різні життєві ситуації, які я пережив сам, або мені про них розповіли. Неймовірні історії про кохання, зраду, розчарування чи навпаки радість, це все – правда життя, яка надихає. Ніколи не знаєш, що надихне тебе наступної миті: бабуся в тролейбусі, маленький хлопчик, який сперечається з мамою, чи твій друг, який розійшовся зі своєю дівчиною.
– Зараз ви обидвоє студенти інституту Глієра, чи вистачає часу на участь в концертах, чи, до прикладу, у другому сезоні телепередачі «Край хіт.іf», яка невдовзі вийде на екрани?
Оксана:
– Мені не може не вистачати часу на творчість, адже це моя професія, яку я обрала свідомо і я нею живу. І тільки співаючи на сцені, ми набираємось неоціненного досвіду, який не отримаєш просто так, стоячи у класі перед дзеркалом і тренуючи ті чи інші вокальні прийоми. Тому час на концерти, виступи, я завжди намагаюсь знайти, яким би щільним не був графік у навчанні.
Орест:
– Часу на творчість та участь у телепроектах справді дуже бракує, адже я навчаюсь у двох навчальних закладах одночасно: у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого на другому курсі по спеціальності актор драматичного театру і кіно (майстерня Л. Б. Остропольського). Також, паралельно навчаюсь у Київському музичному інституті ім. Р. Глієра, відділ естрадного та джазового вокалу,1 курс. (викладач Е. Москва). Мене часто запитують, чому я не йду на масштабні телепроекти, а я завжди відповідаю: на масштабніші телепроекти, такі як «Голос країни» чи «Х-фактор» поки що йти не планую, адже зазвичай такі телепроекти вимагають повної зайнятості протягом півроку або й більше, а жертвувати двома кращими мистецькими навчальними закладами в нашій країні заради телепроекту я, поки що, не готовий. Мене не цікавить просто піар на телеканалі, я більше думаю про те, що б я міг принести людям участю у тому, чи іншому проекті...
– Яка мрія спонукає вас працювати найдужче?
Оксана:
– В першу чергу, ми хочемо донести свою творчість до людей, які нас слухають. І головна моя мрія, щоб наша творчість була потрібна комусь більше, ніж нам. Мабуть, це і є найбільшою нагородою для кожного артиста.
Орест:
– Зараз моя мрія – своїми піснями морально, духовно допомагати людям... Мені дуже приємно, коли шанувальники мені присилають листи, в яких пишуть: «Моя місячна дитина засинає тільки під Ваші пісні», – таке чути – велике щастя. Мені приємно читати сотні позитивних коментарів у соціальних мережах, вони надихають і дають сили іти вперед. Саме тоді я розумію, що моя мрія здійснюється.

Розмовляла
 Єва ТОЦЬКА
Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.