Музика – це голос серця

Музика – це голос серця, і як воно співатиме, залежить від кожного зокрема. Мало заспівати ту чи іншу композицію, важливо зрозуміти її, передати почуття та емоції, які ховаються за текстом пісні, своїм слухачам. Нещодавно до Золочівської державної музичної школи з концертом вокальної музики завітала студентка IV курсу Тернопільського музичного училища Марта ЧУХА, колишня учениця музичної школи. Під акомпанування Габріели Габорівни Теленко були виконані відомі арії, романси та українські пісні.
– Марто, у якому віці ти зрозуміла, що музика – це твоє, і саме з нею ти хочеш пов'язати своє життя?
– Ще в дитинстві я дуже любила співати. Коли мені було п’ять років, робила вдома «концерти» і заставляла всіх мені аплодувати. Співала пісеньки, які мене вчила мама та бабуся. В шість я попросила маму записати мене в музичну школу. І коли я почала навчатись, зрозуміла, що хочу цим займатись завжди. Особливо цікавим став для мене вокал.
– Ти обрала собі за музичний інструмент – фортепіано. Чому вибір впав саме на нього?
– Навіть не знаю. Можливо, коли я малою ходила з мамою на роботу, завжди слухала, як вона грала. Так і собі захотіла. Зараз інструмент мені дуже допомагає як вокалісту. Я можу сама собі акомпанувати, а також підбирати на слух мелодії і пісні.
– Хто був твоїм кумиром у дитинстві? Кого, будучи школяркою, ти наслідувала? Чи є вже у дорослому житті люди, на чию творчість ти рівняєшся?
– Не можу сказати, що в мене був кумир як такий. В дитячих очах все здавалось дуже яскравим, гарним на сцені. Хотілось співати, як дорослі співачки. Пам'ятаю, як вмикала музичні канали і під музику підспівувала, підтанцьовувала. Звичайно,  зараз все дуже змінилось, в старшому віці все по-іншому бачиш. Коли починаєш займатись вокалом, розумієш, яка це праця. Знаєш, як має звучати голос, одразу помічаєш чи людина співає з душею.
Я займаюсь академічним вокалом, тому дуже часто в моїх навушниках грає класична музика, музика з опер, арії, романси, пісні. З'явились вокалісти, на яких я рівняюсь і на яких потрібно рівнятись усім, починаючим артистам. Спершу це, звісно, мій викладач – Микола Іванович Болотний, заслужений артист України. Він неодноразово вмикає мені свої записи, де він прекрасно виконує складні арії і романси. Він мені радить часто слухати відомих артистів оперного мистецтва, таких як Марія Каллас, Соломія Крушельницька, Анна Нетребко, Лучано Паваротті та інших.
– Після школи одразу знала, який навчальний заклад обереш?
– Ні, не одразу. Вступила в Тернопільське музичне училище, бо знала, що там хороший рівень підготовки, хороші викладачі. Але з моїм теперішнім вчителем вокалу познайомилась не в училищі. Вчитись у заслуженого артиста України – учада. Він прекрасний викладач і, свого часу, чудовий співак.
– Нещодавно ти виступала з вокальним концертом у Золочівській музичній школі. Чия була ідея і хто допомагав тобі готуватися?
– Ідея щодо концерту була моя. Дуже люблю і шаную свою рідну музичну школу і завжди хотіла виступити там. Допомагав готуватись Микола Іванович, звичайно. Всі твори, що прозвучали на сцені, пройшли його оцінку і настанови. Він радив, що співати, що буде слухатись на публіці. Перш за все ми разом хотіли зробити концерт цікавим для глядачів. Тому для виконання обрали саме таких десять творів: Едвард Гріг «Пісня Сольвейг», Дж. Пуччіні «Арія Лауретти» з опери «Джанні Скіккі», Дж. Пуччіні «Арія Мімі» з опери «Богема», В. А. Моцарт «Алилуя»,  Українська народна пісня «Нащо мені чорні брови», С. Гулак-Артемовський «Хусточка», Народна пісня «Спать мені не хочеться», Пісня «Чи я в лузі не калина була», П.Чайковський романс «Я ли в поле да не травушка была». А на завершення виконала легендарну  арію Наталки з опери «Наталка-Полтавка» М. Лисенка.
– Як вас зустріли у рідній тобі школі? Кого особливо була рада бачити?
– В музичній школі нас зустріли дуже тепло. В нашій школі працюють чудові викладачі, вони завжди допоможуть у всьому, підтримають. Саме вони допомогли мені організувати цей концерт і провести його.
Атмосфера тут завжди приємна, туди завжди хочеться повертатись знову і знову, а особливо виступати. Коли зайшла в зал, зразу ж згадала як стояла маленькою на сцені, як здавала академконцерти, заліки…
Перед самим концертом було маленьке хвилювання, бо все-таки мало хто знав і чув мене як вокалістку. Хотілось справити хороше враження, показати те, чого навчилась за ці роки.
Звичайно, було дуже приємно зустрітись із першими викладачами Світланою Олексіївною Уличною, викладачем фортепіано, з Оксаною Юріївною Сердюк, викладачем сольфеджіо і музичної літератури. Це люди, які допомогли мені розкрити свій музичний потенціал, надихали мене музикою. Це люди, яким я буду вдячна завжди, вони чудові.
Звичайно, була підтримка і з боку рідних і близьких. Вони – моя опора, дуже тішилась, що вони також розділяли зі мною мій маленький дебют.
– Які плани на майбутнє у професійній сфері? Можливо, плануєш давати ще концерти?  Що можеш побажати тим, хто лиш починає займатись вокалом?
– Планую навчатись далі як оперна співачка. Сподіваюсь, що концертів буде все більше, це великий досвід.
Хочу побажати музикантам початківцям багато натхнення, віри в себе, хорошої музики довкола вас. Бажаю усім реалізувати свої мрії і ніколи не здаватись.

Розмовляла Мар'яна БОЙКО
Фото автора