Новини Золочівщини
11:43, 05 квітня 2018
262
0

Громада демонструє відповідальне ставлення до історичної пам'яті

Великдень – це свято перемоги Господа над смертю, над злом, над усім тим, що не є притаманним для людини. У контексті війни й усього того, що ми переживаємо, постійно молимось і віримо в цю перемогу, в те, що з Богом ми набагато сильніші, що здатні перемогти всяке зло, яке сьогодні бажає знищити нашу країну, народ. Саме тому церква ставить перед нами це велике свято – Воскресіння Господнє – як нагоду ще раз утвердитись у вірі, вірити, що зло буде переможене, але його можна перемогти лише з добром і Божою силою. Напередодні цього великого християнського свята у редакцію нашого часопису завітав ігумен Золочівського Монастиря Вознесіння ГНІХ отець Августин ШОП‘ЯК. – Отче Августине, найперше почну із подій, які відбувались минулого тижня щодо фрагментів іконостасу Миколаївської церкви. Чому так сталось? – Напевне розпочну коротко
Громада демонструє відповідальне  ставлення до історичної пам'яті
Gazeta
Фото: НУС
Великдень – це свято перемоги Господа над смертю, над злом, над усім тим, що не є притаманним для людини. У контексті війни й усього того, що ми переживаємо, постійно молимось і віримо в цю перемогу, в те, що з Богом ми набагато сильніші, що здатні перемогти всяке зло, яке сьогодні бажає знищити нашу країну, народ. Саме тому церква ставить перед нами це велике свято – Воскресіння Господнє – як нагоду ще раз утвердитись у вірі, вірити, що зло буде переможене, але його можна перемогти лише з добром і Божою силою. Напередодні цього великого християнського свята у редакцію нашого часопису завітав ігумен Золочівського Монастиря Вознесіння ГНІХ отець Августин ШОП‘ЯК.
– Отче Августине, найперше почну із подій, які відбувались минулого тижня щодо фрагментів іконостасу Миколаївської церкви. Чому так сталось?
– Напевне розпочну коротко про саму історію храму. Церква святого Миколая – пам’ятка архітектури ХVІ століття і є найстарішим храмом Золочева. В давнину церква входила в комплекс оборонних валів Золочева. Її ще називали церквою на валах. Оборонні риси церкви святого Миколая збереглися і донині: товщина стін, віконні отвори.
Ймовірно, нинішня церква була збудована на місці старої. Про це свідчить старовинний хрест коло церкви. Такі хрести залишалися на місці, де був престол попередньої церкви – знищеної під час нападів татарських орд, або просто розібраної, щоб побудувати нову. Сучасного вигляду церква набула вже після перебудови 1765 року. У майстернях Почаївського монастиря був виготовлений іконостас для церкви. 
На початку ХХ ст. стараннями отця-доктора Степана Юрика, тодішнього пароха, у церкві Святого Миколая проведено реставраційні роботи. До реставрації був залучений Модест Сосенко, художник-монументаліст, котрий у сакральному живописі орієнтувався на візантійські зразки і українську традицію. Церкву було розписано у його характерній манері. У радянський час у церкві святого Миколая розмістили атеїстичний музей. Іконостас було демонтовано і викинуто. Рештки врятували музейники. Тут величезна заслуга Героя України Бориса Возницького. Фрагменти іконостасу зберігалися у фондосховищах Львівської галереї мистецтв, Національного музею у Львові, музею історії релігій.
З 1990 року, від моменту легалізації Української греко-католицької церкви, церква Святого Миколая у Золочеві – під опікою отців Василіян. Стараннями ігумена отця Володимира Палчинського проведено капітальний ремонт споруди. Також було відреставровано настінні розписи Модеста Сосенка. У 2001–2004 рр. відтворено іконостас. Львівська галерея мистецтв імені Бориса Возницького передала фрагменти іконостасу на депозит до церкви святого Миколая на п'ять років. Тобто фігури є власністю музею, але перебувають у церкві. Коли минув термін депозиту і галерея мистецтв поставила вимогу негайно повернути фрагменти іконостасу до музейних фондосховищ. Я це озвучив парафіянам під час служби. Звісно, що громада сприйняла це негативно. Адже фрагменти іконостасу за фінансування канівського старости Миколи Потоцького були зроблені саме для Церкви Святого Миколая послідовником майстра Йогана Пінзеля Антоном Штилем.
– Знаю, що Ви особисто провели чимало зустрічей із керівництвом Львівської галереї мистецтв та Міністерства культури. Ваш заступник о. Анастасій їздив у Київ до заступника Міністра культури України. Який результат цих зустрічей?
– Насправді, відбулось чимало зустрічей. Не стояла осторонь міська і районна влада. Я особисто зустрічався із керівництвом Львівської галереї мистецтв та представниками Міністерства культури України у Львові. В той час голова нашого міста Ігор Гриньків з моїм заступником отцем Анастасієм поїхали у Київ в Міністерство культури України, де зустрічались із заступником Міністра культури Тамарою Мазур. Внаслідок цього було досягнуто компромісу – скульптури залишаться в храмі. Щоправда договором це передбачено лише на п‘ять років, з умовою, що буде виготовлено копії, а оригінали все ж буде передано до фондосховищ. Проте на все воля Божа, і що буде через п‘ять років, відомо лише Йому.
– Золочівська громада є надвичайно активною. Вона щодня демонструє своє відповідальне ставлення до історичної пам‘яті. Це дуже добре видно, як активно вона відстоює пам'ять нашого Генія отця Маркіяна Шашкевича. Як активно стала на захист фрагментів іконостасу церкви Святого Миколая. Думаю, що ця активність ще раз стане їм у нагоді. Попереду у золочів‘ян ще багато боротьби. Їм доведеться ставати на захист батальних полотен Альтамонте, які розташовані у Золочівському замку. Якщо говорити про роль громади, то вона щодня творить історію нашого міста, історію нашої держави. Усе йде своїм шляхом, йде становлення нашої держави. Так, цей процес довготривалий, складний, однак усе це з волі Божої. Справжній християнин має бути оптимістом, вірити в Господа, надіятись на Нього і все тоді буде добре. Кажуть, що кого Бог любить, тому і посилає випробування. Однак ніколи Господь не пошле нам такого хреста, якого ми б не могли знести. Тому слід молитись і надіятись на краще. Але не лише жити надіями чи мріями, але щодень наполегливо працювати, перш за все, кожному на своєму місці.
– І наостанок, традиційно, прошу Вас про Великоднє привітання та пастирське благословення для наших читачів.
– Великдень – це свято єдності, свято, яке об’єднує усіх: жінок і чоловіків, дітей і дорослих, багатих та злиденних. Господь дарував нам сьогодні досвід абсолютної свободи. І те чи збережемо ми цей досвід надалі залежатиме від того, чи зможемо ми зберегти цю єдність з Воскреслим та один з одним.
Христос не лише закликає нас до єдності з Богом та свободи у Нім. Він ще надає нам засіб спасіння та звільнення – Святу Євхаристію, завдяки якій ми будемо таємничо залучатися до дарів Воскресіння кожного разу, коли братимемо участь у Божественній Літургії. Збережімо ж нашу священну єдність та радість цієї осяйної ночі! І нехай Воскреслий Христос обдарує нас мужністю та рішучістю, без яких неможливе справжнє християнське життя. Пам’ятаймо, що шлях до свободи – це шлях самопожертви та солідарності. Закарбуймо на серці, що радість Христової свободи варта того, щоб за неї боротися та страждати, що вона здатна реально змінити ціле наше життя.
Передаю усій золочівській громаді великоднє вітання «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» та молитовно зичу кожному з Вас перебувати у пасхальній радості та свободі. Благодать Воскреслого Господа нехай перебуває над Вами, Вашими родинами та усією нашою Україною.
Розмовляла
Фото 
Назара ПАСТЕРНАКА

Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)