Новини Золочівщини
10:34, 30 січня 2014
1490
0

"БУДУ ЩАСЛИВОЮ, КОЛИ ХОЧ ОДИН ІЗ МОЇХ УЧНІВ СТАНЕ ХУДОЖНИКОМ"

Admin
Фото: НУС

«Для людини з талантом і любов'ю до праці не існує перешкод.» (Людвіг Ван Бетховен). Направду, мати талант і не працювати – коефіцієнт корисної дії від таланту буде мінімальним. Ми познайомились із талановитою молодою художницею Емілією Вишньовською, вчителем образотворчого мистецтва Вороняцької ЗОШ І-ІІІ ст., яка мешкає у мальовничому селі Вороняки.

 

– Еміліє, розкажіть про себе.

– Народилась 23 травня 1989 року в селі Вороняки. Вчилась у Вороняцькій школі, а в 10 і 11 класах – у ЗОШ № 3 міста Золочева. Малювати любила з дитинства. Часто згадую слова вчителя малювання Галини Ярославівни: «Міля, ти повинна бути художником». Вчилась сама, мені було цікаво змішувати кольори. Мама часто згадує, як я маленькою розмальовувала в хаті усі двері, а коли вони зробили мені зауваження, почала малювати під килимом, щоб ніхто не бачив. У школі брала участь у багатьох конкурсах.  Школяркою мене називали «живий олівець».  Батьки дуже хотіли, щоб я була музикантом. Сім років ходила в музичну школу, співала, і зараз співаю у хорі. Всі мої однокласники в одинадцятому класі уже знали куди поступатимуть, а я вагалась. Вчителька з музики підказала, що в Тернопільському педагогічному університеті ім. І. Гнатюка відкрили художній факультет. Поїхала туди і поступила. Вчитись було непросто. Адже я й підготовки не мала, взагалі уявлення не мала, що таке графіка – уроки малювання у школі не давали таких знань. У нас була дуже сильна група, дуже  хороші викладачі. У 2011 році закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка за спеціальністю художника образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, вчителя образотворчого мистецтва.

 

Зараз сама вчу дітей малювати, у цьому році почала вести гурток з малювання «Чарівний пензлик». Наша нова Вороняцька школа інклюзивна, поряд вчаться і хворі дітки. У першому класі є хлопчик з діагнозом «аутизм», надзвичайно талановита і хороша дитина. Мені дуже подобаються нові дошки та тонка крейда, на яких  гарно виходять  педагогічні малюнки. На гурток малювання ходить аж 18 учнів. Намагаюсь не ламати фантазію першокласників, вони малюють, а я за ними спостерігаю, розповідаю їм, як розміщувати предмети. Діти задоволені, і я цьому рада. Коли вчилась в університеті зовсім не думала, що буду навчати дітей. Хотіла робити ілюстрації до книжок. Дуже переживала, коли вперше прийшла на урок. Мені дали 5, 6, 7 класи. Дуже хвилювалась. Тут важко змусити малювати. Треба, щоб у дітей було бажання творити.

 

– Які види образотворчого мистецтва вам найбільше до вподоби?

– Люблю живопис. Працюю з олійними та акриловими фарбами. Люблю писати портрети, хоч це достатньо складно, бо навіть один міліметр може зробити портрет не подібним.  Зараз закінчую малювати два золочівські храми: дерев‘яну церкву М. Чарнецького, а також церкву Воскресіння Господнього. Також захоплююсь гобеленами. Навіть моєю дипломною роботою був гобелен «Весняні квіти», розміром 127 х 109 см. Цю роботу плела близько півроку з тонких ниток на станку, який зробив мені батько.

 

– І як роботу оцінили викладачі?

– Дуже критично ставлюсь до своїх робіт. З приводу дипломної роботи дуже переживала, оскільки її оцінювали професори з Львівської академії. «Це одна з бездоганних робіт!» – прозвучала характеристика одного з професорів з приводу  моїх «Весняних квітів». Я розплакалась. Ця робота залишилась в університеті. Закінчила університет з відзнакою. Хотіла б зараз більше часу присвячувати творчості, та багато часу займає робота. Один з наших викладачів казав, що талант це один відсоток, усі інші 99 – це кропітка праця. Повністю із ним згідна. Важливо займатись улюбленою справою і викладатись на сто відсотків, бо тільки тоді матимеш результат. Якби кожен на своєму місці робив сто відсотків від себе залежне, ми б зробили великий крок уперед.

 

– Знаю, що ви пишете ікони...

 – Так, маю кілька робіт. Мене попросили написати Святу Агнесу в українському стилі. Знайшла матеріал, як зображують її в іконописі з овечкою, з пальмовою гілкою. Для того, щоб розпочати писати, завжди роблю кілька ескізів, вибираю, який мені найбільше до вподоби. Моя  ікона Святої Агнеси не подібна на інші, її не знайдете ні в Інтернеті, ніде. Іконопис має певний стиль (зокрема, риси видовжені, пальці довгі), якого необхідно дотримуватись.

 

– Малювання у школі вчать не завжди люди, які мають відповідну освіту і вміють малювати. Виходить, що не дають дітям відповідних навиків, а потім оцінюють роботи батьків. Як ставитесь до цього?

– Коли приходжу на урок, і даю завдання дітям, обов‘язково приношу кілька репродукцій інших художників на задану тему. Розглядаю з учнями, що зображено на передньому плані, як художник це вирішив. Діти починають розуміти, що це зроблено, наприклад, за допомогою теплих кольорів, а на задньому плані – холодні. Особливо для мене важливо, щоб діти розпочали на уроці свої малюнки. Тоді бачу хто і як малює, а вдома закінчують. Буває, що батьки допомагають, але я це не заохочую. Для мене кожен дитячий малюнок є гарним. Не всі будуть художниками, це також розумію. Але завжди дуже ретельно готуюсь до уроків. Буду щасливою, коли хоч один із моїх учнів стане художником.

 

Розмовляла

Ірина ДОМАРЕЦЬКА

Ctrl
Enter
Помітили помИлку
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Коментувати (0)
Інформація
Відвідувачі, що знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.