САСОВУ- 400!

Зі святом села сасівчан вітали декан Золочівський УАПЦ, отець Василь Саган, настоятель храму святого Миколая отець Ігор Леськів, настоятель  Костелу Успіння Пресвятої Діви Марії, отець Михайло Голдович, директор представництва в Україні американського об’єднання комітетів для євреїв Шейхет Мейлех, голова Золочівської районної державної адміністрації Володимир Недзельський, депутат Верховної Ради України Тарас Батенко, голова міста Золочева Ігор Гриньків.
Господар села сільський голова Сасівської сільської ради Михайло Гетьманчик, вітаючи сасівчан з ювілеєм рідного села сказав:
– Всечесні отці, дорогі сестри, вельмишановні гості і ви, дорога ювілейна громадо. З великою приємністю я хочу привітати усіх вас з 400-літтям заснування нашого Сасова і надання йому магдебурзького права. Ми зреалізувались як сильна і дієздатна громада, громада, яка не залучаючи бюджетні кошти, за рахунок самореалізації не одну справу довела до логічного завершення. Завдяки єдності громади ми зреалізували не один проект по будівництву, ремонту, благоустрою населеного пункту, збору коштів учасникам АТО. І сьогодні, в цей важкий економічно і  у плані військового протистояння російському агресору час, ми, нащадки своїх славних предків, пам‘ятаємо свою історію, цінуємо її, і дякуємо. Адже народ, який не знає свого минулого – не має майбутнього. Тож оминути славний 400-літній ювілей ми не мали морального права.

Від імені керівників місцевого самоврядування вітав ювілейну громаду Ігор Гриньків, міський голова Золочева:
–  Коли Золочів думав святкувати чи не святкувати свій день міста, котрий був не так давно, то було прийнято рішення, бо як і у вас були різні думки, зробити патріотичний захід, такий як бачу сьогодні тут у Сасові. Знаєте ми маємо багато спільного, і не тільки тому, що дорога у Золочів іде через Сасів. І у Золочеві, і у Сасові є давні єврейські кладовища. Але наша сила у наших громадах, у вас, дорогі мої, через те сьогодні бачу багато яскравих і світлих людей у цьому давному селищі-місті. Сасів має багату і давню традицію. І сьогодні, коли ми говоримо про минуле Сасова, ми неодмінно думаємо про сьогоднішній Сасів, про тих людей, котрі творять сьогоднішній день, хто і зі зброєю боронили та боронять наші східні кордони, і своєю працею роблять все для нашої загальної перемоги. Від імені золочівської громади, від депутатського корпусу, виконкому та апарату Золочівської міської ради вітаю Вас із ювілеєм села.  Хочу сказати, що у вас поважний депутатський корпус, фантастичний сільський голова, він найбільш активний фахівець у місцевому самоврядуваннні нашого району, бо на семінарах чи курсах бачу Михайла Гетьманчика, котрий твердо доводить своє – він "за" повноваження місцевих громад. І не знаю як складеться реформа: чи ми будемо разом чи – ні, але Сасів був, Сасів є вже 400 років, і Сасів буде. Свій виступ хочу завершити словами митрополита Андрея Шептицького, сказаними1939 році: "Моліться за мудрість для себе і для цілого народу, за добро і мир для цілого світа. Нехай Бог вас благословить і хоронить від всякого злого."
Села як і люди мають свою історію, свою біографію. Історичну довідку про Сасів розповів отець Юрій Юречко:
– З далеких прадідівських часів перед нами постає велика і цікава біографія села Сасів. Як і кожне поселення воно має свій вік, свою історію, свою долю, свою загадковість. Сьогодні Сасову 400 літ. Все почалося з грамоти на заснування міста, яку польський король Сигизмунд ІІІ надав руському воєводі володареві Олеського замку Іванові Даниловичу. А раніше тут було село Комарів відоме з 1439 року.
Іван Данилович назвав місто в честь свого родового герба «Сас» спочатку Сасом, а пізніше Сасовим. При заснуванні місто отримало магдебурзьке право, яким користувалося майже 70 років. Було встановлено три ярмарки в рік на дні святих Станіслава, Михаїла та Миколая,  торги кожної середи і суботи. Через 23 роки було відступлено від влаштування вільних виборів магістрату. У 1637 році за особливі заслуги і труди поставлено війтом Сасова славетного Себастьяна Буйновського, який своєю працею містечко це заселив.  Це був перший війт Сасова. Цим же актом Данилович врегулював відносини між дідичами міста і міщанами. Війт мав право суду і кари.  Бургомістр слідкував за порядком. Рада міста  стежила за сплатою податків, торгівлею, ремісництвом. Протягом 37 років Сасів багатів і торгував. Мешканці містечка вивозили на продаж мед, рибу, ліс. Рільництво було розвинуте слабо, бо грунти тут малородючі.  Це спонукало людей до занять ремеслами – ковальство, шевство, ткацтво, гончарство. Люди жили заможно. Це був золотий вік Сасова.
Забутими свідками історії називають замки України. Сасів теж мав свій замок. Сасів відомий  у минулому як містечко-фортеця, обведений валом та ровом. Залишилися сліди Валів, які оточували його. Данилович, розуміючи оборонне значення Сасова, збудував дерев'яний замок на горі Городисько.   
У 1648 році, обложивши Сасів, його майже не здобули кримські-татари, союзники Хмельницького. Але вчасно наспіла підмога Яна Казимира, який прямував на Збараж. Однак у 1675 році татарські війська під проводом Аджі Гірея все ж  таки замок спалили. Пограбували міщан, багатьох замордували, а інших забрали в ясир. На цьому закінчилися спокій і заможність Сасова.
Негайно прибув сюди король Ян ІІІ і особисто зайнявся відбудовою.  А бажаючи укрити міщан своєю опікою, видав 10 травня 1675 суворий наказ до всіх військових комендатур, щоб жоден із полків, який переходитиме через Сасів за законами воєнного часу, не наважувалися тут стати на постій чи нічліг...
У 1865 при графі Комарницькому на місці, де була фабрика глиняних виробів була збудована велика фабрика паперу на ріці Буг... Через три роки Вайзер розпочав виробництво тонкого цигаркового паперу і здобув собі клієнтів в Австрії і на Сході. У 1915 році Сасівську папірню було спалено. Залишки фундаментів Сасівської папірні можна побачити ще й сьогодні.
В Сасові проживала велика хасидська громада. Особливо прославився в історії раббин-чудотворець та каббаліст Мойша Лейб (Mosche Leib). Дерев'яна синагога до наших днів у Сасові не збереглася.
В селі збереглася дерев‘яна церква ХVІІІ століття. Її бані видно з траси, вона знаходиться по праву сторону від дороги, недалеко від спаленого костелу.
Про те, що Комарів – поселення давнє, свідчить давньоруське городище ХІ-ХІІІ століть, розташоване в урочищі «Городисько» в 2 кілометрах на південь від села.
Жодне свято не можна уявити без задушевної української пісні, запального танцю, гарного вірша... У такий спосіб талановиті сасівчани висловили своє захоплення рідним краєм, його людьми, історією. На ювілей до сасівчан завітали самодіяльні артисти з усіх довколишніх сіл. Концертну програму розпочав народний хор «Надбужжя» НД с. Сасів (кер. Михайло Стречик).
Чудово декламували вірші читці Христина Кармазин, Валентин Кармазин, Надія Папірянська, Марія Волянюк, Христина Вовк, Володимир Банах.
Зачарував ювілярів і гостей свята духовий оркестр військової частини 3007 (кер. Богдан Ружицький), його солісти Григорій Дмитрак та Володимир Українець.
У концертній програмі брали учать Народні доми Руда-Колтівської, Єлиховицької, Колтівської та Сасівської сільських рад, Золочева, Буська.
Також відбулись турніри з волейболу та футболу.
І аж опівночі розпочалась концертна програма фольк-гурту «Львівські музики».
Організатори свята прагнули поєднати високу духовність, патріотизм, народні традиції…
У майбутніх трудових буднях краян завжди бринітимуть нотки високого свята.