---
У САСІВ ПОВЕРНУЛАСЬ ЧУДОТВОРНА ІКОНА бОГОРОДИЦІ
Gazeta
Недільний ювілейний день в парафіяльному храмі Преображення Господнього села Сасів Божественною Літургією розпочався чин освячення копії чудотворної ікони. На цю урочистість запрошено сестер-василіянок хоронительок Сасівської святині. Для повноти чину освячення копії сестри прибули з оригіналом чудотворної ікони. Це особлива духовна врочистість для гостей та сасівчан, де Пресвята Богородиця являла чудеса за молитвами перед цією іконою. Згідно вчення Церкви список (копія) чудотворної ікони має силу оригіналу.
– Ювілей, якого ми чекали, нарешті сьогодні відбувся. Ми готувалися до цього свята, старалися наповнити його внутрішнім змістом, задумувались над тими викликами, які ставить нам нинішнє життя, який сенс в цих святкуваннях. Було дуже багато міркувань чи варто в час війни розпочинати такі святкування. Кожна річ має дві сторони: позитивну і якусь, можливо сумнівну, негативну сторону. Християнин як творіння Абсолютного Бога, джерела всякого добра, завжди покликаний шукати добро, шукати Бога у своєму життя. І тому ми повинні завжди з кожної речі, у кожній справі, коли маємо якій сумніви, шукати оту позитивну сторону. Перед нами 4 століття попередніх поколінь людей, які жили на цій землі, які народжувались, які були гідним прикладом для майбутніх поколінь, які творили, які молилися, які переживали дуже багато труднощів у своєму житті. Вони лишили гарний слід. Можливо він не так яскраво зберігся в історії. Можливо не все історія зуміла зафіксувати. Сьогодні, коли ми маємо можливість зберегти історію не тільки на папері, а й іншими засобами, ми не можемо часто її опанувати кількісно, інформаційно. Але все одно ці джерела нам свідчать про могутність попередників, які жили на цій земл, – сказав декан Золочівський УАПЦ, отець Василь Саган на відкритті ювілейних святкувань, наголосивши, що провідниця Сасівської землі через свою ікону благословила і дозволила це зробити. – Я дякую Пречистій діві Марії за її милість, за її ласку, за те, що вона знову засяяла тут в Сасові вже в своїй освяченій сьогодні копії.
Ікона Сасівської Богородиці Одиґітрії є одним із списків Белзько-Ченстоховської. Написана технікою яєчної темпери на заґрунтованій липовій дошці з паволокою. Символіка кольору одягу Богородиці і Христа, корон на головах у вигляді тіар (єпископських митр латинської церковної традиції) і намальованих ланцюжків і коралів вказують, що автор брав за взірець тогочасну ікону в Ченстохові. огородиця на Сасівській іконі зображена в темно-синьому мафорію з яскраво червоними відворотами. Туніка – яскраво червоного кольору. З цих фактів дослідниця та мистецтвознавець сестра Назарія (Наталія Михалюк) робить висновок, що маляр Сасівської ікони брав за зразок чудотворну ікону з Ченстохова, коли вона була зодягнута в рубінову ризу.
У 1717 році попередні корони у вигляді тіар були викрадені і Папа Климент XI подарував іконі Богородиці у Ченстохові інші корони. А Сасівська чудотворна ікона мальована з коронами у вигляді тіар. Сестра Назарія робить висновок, що чудотворна ікона Богородиці з Сасівського жіночого василіанського монастиря є взірцем українського церковного малярства 1689–1717 років.
Ікона була особливо шанованою місцевими людьми та черницями. Через молитви перед нею до Богородиці ставалось багато чудес, зцілень, явлень ласк та милостей Божої Матері. Про це свідчать різні воти під іконою. Серед них: одна рука з чистого срібла, багато коралів, срібні ланцюжки з хрестами та інші дари, які залишали люди з вдячності, засвідчуючи факт вислуханих молитов.
Історія зберегла згадку про пожежу в місті Сасові, під час якої «місцевий жид прибіг молитися» до монастиря і його хата разом з монастирськими будівлями та церквою вціліли перед вогняною стихією.
В 1759 році після закриття сасівського монастиря п'ять його черниць – Єлизавета Чоловська, Корнилія Гордовська, Олександра Корчинська, Меланія Котовська та Теофанія Верхрацька перебралися до монастиря сестер-василіянок у Словіті. Разом із багатьма цінними речами вони перенесли й чудотворну ікону Сасівської Богородиці. Її помістили у монастирській церкві Воздвиження Чесного Хреста.
У першій половині 80-их років минулого століття, зі смертю останньої сестри-василіянки Параскевії Берлянд, чудотворна ікона Сасівської Богородиці Одиґітрії покинула село. Сестра Марія Турко перевезла її до Золочева, де у підпіллі проживала більшість сестер-монахинь. На початку 90-их років сестра Віра Мацюк передала святиню до монастиря сестер-василіянок у Львові. Наступного року шату і живопис ікони було реставровано.
У наш час багато святинь українського народу повертаються до тих місць, де перед ними зносили до Господа свої молитви наші предки. Цьогоріч громада села Сасів відзначає 400-літній ювілей від заснування поселення та надання магдебурзького права. Знакова дата припадає на час військової агресії на сході України. Звернення в часи воєн та інших лихоліть до Пресвятої Богородиці, Небесної Заступниці перед її чудотворними іконами, є давньою духовною традицією нашого народу. Громада поклопоталася про написання копії Сасівської ікони Божої Матері відомим іконописцем Костем Марковичем, викладачем та приват-доцентом Львівської академії мистецтв.
Віра і молитва в найважчі періоди нашої історії рятували народ український від небуття, від забуття. Повернення чудотворної Сасівської ікони Божої Матері у село вселяє надію і впевненість у перемогу добра, миру, у перемогу українського народу, його могутність і непоборність.
– Ювілей, якого ми чекали, нарешті сьогодні відбувся. Ми готувалися до цього свята, старалися наповнити його внутрішнім змістом, задумувались над тими викликами, які ставить нам нинішнє життя, який сенс в цих святкуваннях. Було дуже багато міркувань чи варто в час війни розпочинати такі святкування. Кожна річ має дві сторони: позитивну і якусь, можливо сумнівну, негативну сторону. Християнин як творіння Абсолютного Бога, джерела всякого добра, завжди покликаний шукати добро, шукати Бога у своєму життя. І тому ми повинні завжди з кожної речі, у кожній справі, коли маємо якій сумніви, шукати оту позитивну сторону. Перед нами 4 століття попередніх поколінь людей, які жили на цій землі, які народжувались, які були гідним прикладом для майбутніх поколінь, які творили, які молилися, які переживали дуже багато труднощів у своєму житті. Вони лишили гарний слід. Можливо він не так яскраво зберігся в історії. Можливо не все історія зуміла зафіксувати. Сьогодні, коли ми маємо можливість зберегти історію не тільки на папері, а й іншими засобами, ми не можемо часто її опанувати кількісно, інформаційно. Але все одно ці джерела нам свідчать про могутність попередників, які жили на цій земл, – сказав декан Золочівський УАПЦ, отець Василь Саган на відкритті ювілейних святкувань, наголосивши, що провідниця Сасівської землі через свою ікону благословила і дозволила це зробити. – Я дякую Пречистій діві Марії за її милість, за її ласку, за те, що вона знову засяяла тут в Сасові вже в своїй освяченій сьогодні копії.
Ікона Сасівської Богородиці Одиґітрії є одним із списків Белзько-Ченстоховської. Написана технікою яєчної темпери на заґрунтованій липовій дошці з паволокою. Символіка кольору одягу Богородиці і Христа, корон на головах у вигляді тіар (єпископських митр латинської церковної традиції) і намальованих ланцюжків і коралів вказують, що автор брав за взірець тогочасну ікону в Ченстохові. огородиця на Сасівській іконі зображена в темно-синьому мафорію з яскраво червоними відворотами. Туніка – яскраво червоного кольору. З цих фактів дослідниця та мистецтвознавець сестра Назарія (Наталія Михалюк) робить висновок, що маляр Сасівської ікони брав за зразок чудотворну ікону з Ченстохова, коли вона була зодягнута в рубінову ризу.
У 1717 році попередні корони у вигляді тіар були викрадені і Папа Климент XI подарував іконі Богородиці у Ченстохові інші корони. А Сасівська чудотворна ікона мальована з коронами у вигляді тіар. Сестра Назарія робить висновок, що чудотворна ікона Богородиці з Сасівського жіночого василіанського монастиря є взірцем українського церковного малярства 1689–1717 років.
Ікона була особливо шанованою місцевими людьми та черницями. Через молитви перед нею до Богородиці ставалось багато чудес, зцілень, явлень ласк та милостей Божої Матері. Про це свідчать різні воти під іконою. Серед них: одна рука з чистого срібла, багато коралів, срібні ланцюжки з хрестами та інші дари, які залишали люди з вдячності, засвідчуючи факт вислуханих молитов.
Історія зберегла згадку про пожежу в місті Сасові, під час якої «місцевий жид прибіг молитися» до монастиря і його хата разом з монастирськими будівлями та церквою вціліли перед вогняною стихією.
В 1759 році після закриття сасівського монастиря п'ять його черниць – Єлизавета Чоловська, Корнилія Гордовська, Олександра Корчинська, Меланія Котовська та Теофанія Верхрацька перебралися до монастиря сестер-василіянок у Словіті. Разом із багатьма цінними речами вони перенесли й чудотворну ікону Сасівської Богородиці. Її помістили у монастирській церкві Воздвиження Чесного Хреста.
У першій половині 80-их років минулого століття, зі смертю останньої сестри-василіянки Параскевії Берлянд, чудотворна ікона Сасівської Богородиці Одиґітрії покинула село. Сестра Марія Турко перевезла її до Золочева, де у підпіллі проживала більшість сестер-монахинь. На початку 90-их років сестра Віра Мацюк передала святиню до монастиря сестер-василіянок у Львові. Наступного року шату і живопис ікони було реставровано.
У наш час багато святинь українського народу повертаються до тих місць, де перед ними зносили до Господа свої молитви наші предки. Цьогоріч громада села Сасів відзначає 400-літній ювілей від заснування поселення та надання магдебурзького права. Знакова дата припадає на час військової агресії на сході України. Звернення в часи воєн та інших лихоліть до Пресвятої Богородиці, Небесної Заступниці перед її чудотворними іконами, є давньою духовною традицією нашого народу. Громада поклопоталася про написання копії Сасівської ікони Божої Матері відомим іконописцем Костем Марковичем, викладачем та приват-доцентом Львівської академії мистецтв.
Віра і молитва в найважчі періоди нашої історії рятували народ український від небуття, від забуття. Повернення чудотворної Сасівської ікони Божої Матері у село вселяє надію і впевненість у перемогу добра, миру, у перемогу українського народу, його могутність і непоборність.
