Навчання і робота – поєднання двох важливих для людини напрямків

Коли для людини у юнацькому віці найважливіше вчитися і працювати – тоді з неї виросте добросовісна, трудолюбива і розумна особистість, яка дає собі раду у житті, як би воно не склалося.

Власне таку мету ставить перед собою директор Перемишлянського ліцею Ігор Іванович Нечипор в організації навчально-виховного та практичного процесів у навчальному закладі.

Зараз час літніх канікул, навчальний процес стоїть на паузі, учні ліцею відпочивають, набираються сил для наступного навчального року.

Натомість праця в ліцеї, здається, не зупиняється ніколи. Подібно, як у домі доброго господаря, в будь-яку пору року є робота, так само у Перемишлянському ліцеї –особливо літом та восени.

Закладу належить багато гектарів поля, ферми та пасіки. Щороку на цих полях засівають пшеницю, гречку, висаджують картоплю, моркву та столовий буряк. Урожай використовують для власних потреб, точніше для харчування учнів ліцею. На жаль, держава забезпечує харчуванням тільки дітей-сиріт, але в результаті доброго господарювання і спільної праці всі 382 учні мають можливість безкоштовно харчуватися в їдальні ліцею.

Щоб досягти такого результату, працівники Перемишлянського ліцею незалежно від посади у потрібний час виходять у поле, щоб обробити та зібрати урожай. Днями мені вдалося побувати на скошених ланах пшениці, які належать ліцею. В той час там працював комбайн і трактори, а також працівники ліцею, серед яких викладачі, майстри разом із директором Ігорем Нечипором. Як зазначалося раніше, на полі працюють всі, тому для працівників і учнів ліцею, а також перемишлянців загалом, побачити керівника закладу у робочому одязі біля комбайна чи трактора – звичайна річ.

 Запитую п. Ігоря, чи добрий врожай цього року? Ігор Іванович відповідає: «Дякувати Богу, добрий. Кожного дня намолочуємо приблизно 20 т пшениці, тюкуємо солому. Що стосується гречки, то побачимо урожайність пізніше. Велике значення має праця і допомога на землі працівників ліцею, усі вони із задоволенням працюють. Восени окремі роботивиконують учні, і так спільними зусиллями поєднуємо працю та навчання. Старші покоління знають цінність праці на землі, а молодших привчаємо цінувати те, що заробив власноруч. У нас ліцей професійно-технічний – тому завжди маємо учнів, які готові вчитися, працювати і будувати своє майбутнє, опираючись на працю своїх рук. Викладачі та майстри дають приклад вихованцям ліцею». Далі Ігор Іванович представляє старшого майстра І. Борковського, майстра групи електро-зварювальників В. Лісовського, майстра групи обліковців, операторів технічно-комп’ютерних програм М. Техновича, майстра виробничого навчання з вивчення їзди на автомобілі І. Чопика, агронома М. Гавінського, слюсара-ремонтника Г. Духа, водія вантажних автомобілів Б. Трача та інших працівників навчального закладу, які в цей день збирали урожай. 

До слова запитала про пасіки, які також належать ліцею. Пан Ігор розповів, що на даний час є 25 бджолиних сімей. Мед використовують для потреб їдальні, а також продають серед працівників закладу. Займається пасікою С. Городецький, який  є вихователем груп столярів-будівельників, бджолярів та керівником гуртка бджолярів. Цікавий той факт, що Перемишлянський ліцей єдиний, який готує спеціалістів із такої професії. Говорить п. Ігор, що багато випускників ліцею зараз мають свої пасіки та допомагають іншим у догляді за бджолосім’ями. Поява такої спеціальності у ліцеї не випадкова. Група бджолярів розпочала своє навчання з 2007 року тоді, коли на фасаді стіни навчального закладу відкрили меморіальну дошку з нагоди 150-ти річчя відкриття Юліаном Любінецьким першої на теренах Австро-Угорщини школи пасічництва.

Про український народ завжди говорили, що це нація, яка любить і вміє працювати. Побачивши на власні очі працю в ліцеї, переконуюсь, що це справді так. Безмірна відданість та особистий приклад у вихованні молодого покоління не можуть пройти безслідно. Натомість молоді українці з радістю й завзяттям навчаються, а також покращують свої знання на практиці, що забезпечить світле майбутнє їм та їх Батьківщині.

Роксолана ГУНІНИК