НА ЗАКУПИ – ДО СУСІДІВ

Важко судити, чи наближають такі наші відвідини сусідньої Польщі до справжніх європейських  цінностей. Але це вигідно, і в наших українських реаліях дає можливість декому навіть вижити, а дехто з того їсть хліб… Хоча такі наші дії віддаляють нас від принципу «свій до свого по своє». Поділюсь моїм мінімальним досвідом, сподіваючись, що комусь він стане у нагоді.

Оцінюючи вигоду від українського покупця, з 1 грудня 2011 року Генеральне консульство Республіки Польща у Львові видає для громадян України Львівського консульського округу візи з метою реалізації закупівельного туризму у Польщі. Перша віза видається на підставі відповідної письмової заяви з проханням про видачу візи з метою реалізації закупівельного туризму, і є одноразовою на 7 днів перебування. Наступні візи (багаторазові, з терміном  дії до року) видаються на підставі оригіналу іменного чеку (так званої фактури), що є підтвердженням здійснення покупок у Польщі в період дійсності попередніх віз на закупи, та письмової заяви.

Візове ноу-хау стосується лише мешканців п‘яти областей Західної України (Львівської, Івано-Франківській, Тернопільській, Закарпатській та Чернівецької), бо через близькість західного кордону багато хто часто їздить за покупками до Польщі.

Після «проштампування» візи «на закупи», яка дійсна 21 день, на тиждень перебування, легше оформити багаторазову, річну, 90 днів перебування, не гіршу за стандартний шенген. Єдине, що треба пред‘явити, це іменний чек (фактуру), який засвідчує, що ви закупились, тобто, побували у Польщі.

Чому не спробувати? Після відкриття першої візи ми поїхали до сусідів на закупи. Перетнути кордон в Шегині можна автомобілем, автобусом, або пішки.

Першу польську візу ми «проштампували», випробувавши піший перехід Шегині–Медика. Відверто скажу, захоплююче враження. Запитаєте, чому вирішили перетнути кордон пішки? Піший перехід має свої переваги. По-перше, ви не залежите від громадського транспорту. По-друге, здійснюєте його безкоштовно. По-третє, він розташований поряд з великими містами: до Львова 70 км, а до Перемишля більше 10 км. По-четверте, досить близько до міст, звідки курсують дешеві авіалінії по всій Європі:  Жешів – 100 км, Краків – 250 км, Катовіце – 350 км. Загалом піший транскордонний перехід Шегині-Медика є дуже зручним шляхом потрапити у Європу.

Щоб витратити мінімум часу і нервів, треба знати деякі особливості його перетину. Наприклад, існує обмеження для перенесення через кордон, а це – 2 пачки цигарок, 1 літр алкоголю.

Власне перетин кордону, у кращому випадку, коли не буде черг, займе трохи більше, ніж 15 хвилин. Між його входом і виходом десь 300-400 метрів пішої прогулянки. Гірше, якщо – черга велика. Нас чекала не дуже велика черга, яка затримала до години часу. У черзі і люди з прикордонних територій, які виживають за рахунок кількаразового перетину кордонів на день і продажу українських цигарок та горілки в Польщі, і  такі, що хочуть проскочити поза чергою під приводом сходити у туалет.

З села Медики, що біля польського кордону, від супермаркету їхали маршруткою до Перемишля, придбавши квитки вартістю 2,5 злотих.

Перемишль багатий на магазини та супермаркети. Біля головного вокзалу є декілька базарів, де можна купити продукти, одяг та інше. Ціни, порівняно з львівськими, не кажучи уже про золочівські, набагато нижчі. Ринки працюють до 17 год., в суботу о 14 год. вже починають закриватись, у неділю ж не працюють. Більшість магазинів та супермаркетів Перемишля розташовані в центрі міста. Тут є 5 супермаркетів мережі «Biedronka», які працюють з 7 год. до 21 год. (в неділю з 9 год. до 21 год.), і в них широкий спектр товарів. Також є німецький супермаркет «Lidl», який працює з 9 до 18. Магазини в Перемишлі працюють з 10–11 год. до 17 год. в будні дні, в суботу до 15–16  год., у неділю – не працюють. Є  брендові бутіки, багато маленьких продуктових, м‘ясних, книжкових та інших магазинів. В Перемишлі є великі торгові центри «Tesco», «Blue Park» і «Sanowa», в яких розташовані брендові магазини, ресторанчики, продуктові супермаркети.

Оскільки часу у нас було обмаль, друзі підказали нам поїхати до торгового центру «Tesco», в якому можна скористатись різними акціями, тому варто взяти при вході рекламку з описом знижок. Часто за ціною одного товару можна придбати 2, або отримати другу одиницю за півціни. Дуже вигідно купувати сосиски, м‘ясо, сир, пральні порошки тощо. Для того, щоб отримати рахунки-фактури потрібно підійти з чеком і паспортом до столу обслуговування клієнтів, чи сказати на касі, що потрібна «фактура». Продавці без проблем роздрукують її, і впишуть туди вашу адресу (та її краще написати вручну на папері, щоб уникнути помилок).

Є й такі гіпермаркети, як «Корчова Долина», недалеко від кордону, які проводять опитування покупців про їхні потреби у товарах, відкривають нові відділи. Задля вигоди українських покупців працює пункт Tax Free, де швидко можуть повернути податок, а це майже 22 відсотки. На кордоні на цю послугу можна прочекати кілька годин, а то і добу.

Щоб отримати другу, вже мультивізу, поляки забажали гарантію ­– квиток на проїзд в автобусі туди і назад. Заплативши по 200 грн., сіли у автобус, що відправлявся о 7 год. ранку зі Львова, і за дві години були у Польщі. Прикордонники, як українські, так і польські, були ввічливими. Автобус повозив нас по супермаркетах із одягом та продуктами. Коли повертались назад, звичайно, прикордонники перевіряли багаж, та дивувались, що мало веземо. Їм достатньо лише глянути на речі, щоб зрозуміти чи нема контрабанди.

Сподіваюсь, мої враження будуть корисними для тих, хто вперше вирушає у подорож до Польщі.

                                                                                                                                          Ірина ДОМАРЕЦЬКА