Я не бачу – розкажи мені

Звести до мінімуму психологічний бар’єр та навчитися чути кольори може не кожен слабкозорий. Які реалії оточують таких людей? Чи відчувають вони себе повноцінно в сучасному українському суспільстві?

Ми звикли бачити як людина похилого віку не може розгледіти цінник у крамниці, чи розклад руху автобусів. Та якщо так «жмуриться» молода, ба навіть досить юна особа… Варто задуматися над тим, скільки людей в країні погано бачать. Останніми роками в Україні слабкозорість «молодшає». Майже у кожному класі, університетській групі чи офісному приміщенні можна зустріти людей в окулярах чи лінзах. Таку незручність часто списують на погане довкілля та шкідливість технічних пристроїв. Проте, причини можна знайти і у звичайних речах. Це може бути тривале перебування у надто освітлених чи погано освітлених приміщеннях. Але лікарі досі надають першість за шкідливістю для очей моніторам комп’ютерів та телевізорів. З іншого боку, навіть читання книги в невідповідних умовах чи вроджене захворювання, цукровий діабет, постійна напруга, а також фізична перевтома може спровокувати погіршення зору.

Основний дискомфорт відчувається у повсякденному житті: «Я – бухгалтер, і майже уся моя робота за комп’ютером. Очі дуже стомлюються, – розповідає студентка Оля. – Якщо ж працювати з напруженими очима без перевтоми, то висушується слизова оболонка. Але я ношу захисні окуляри при роботі з комп'ютером, їм чорниці та даю перепочинок для очей. Я була у лікаря. Нічого поганого мені не сказали. А ще під час сесії радили крапельками користуватись, щоб не сушити ті бідні очиська».

Немає точної статистики про тих, хто часто відвідує офтальмологів. Лікарі ж, у свою чергу, прикриваючись медичною таємницею, про реальну ситуацію мовчать і тільки дають поради як зберегти свій зір. Вони наголошують, що проблема слабкозорості за останні роки зросла і зростає надалі. В основному через те, що люди не бережуть свій зір. Усі монітори, особливо комп’ютерні, дуже шкодять зору. Велике навантаження на очі фактично скрізь – його не уникнути. Але можна зменшити вплив.

Людям із вадами зору в нашому суспільстві живеться дещо складніше, ніж можемо собі уявити. Навіть незначні зорові відхилення від норми заважають та створюють безліч не лише побутових проблем. Певна річ, держава турбується про таких людей і створює різні соціальні програми. Але де ж вони? Для прикладу, як влаштуватися на роботу слабкозорій людині у Золочеві?

Законодавство передбачає пільги в організаціях, де можуть працювати слабкозорі люди – їх чисельність може перевищувати 50%. У Золочеві є таке колективне підприємство, і воно має працевлаштовувати здатних до праці слабкозорих. Це КП «Едельвейс» УТОГ. Чи справді це так? Голова Буського Міжрайонного Фонду Соціального Захисту і Реабілітації Сліпих Ольга Третяк розповіла, що отримати бажану роботу слабкозорій людині у Золочеві майже неможливо: «Влаштуватися на роботу важко, оскільки люди хочуть відповідну зарплату, а у Золочеві немає тих організацій, які б за законодавством працевлаштовували слабкозорих. Якщо у людини II група інвалідності, вона може працювати з допомогою: з охоронцем, помічником,  наприклад. У Львові слабкозорій людині працевлаштуватися легше. Там є організації, які надають таку можливість».

Проте ситуація насправді неперспективна апріорі – для того, щоб знайти роботу потрібно звертатися до районного центру зайнятості, де єдиним допоміжним елементом для слабкозорої людини є табличка із назвою установи шрифтом Брайля. Будь-якого іншого забезпечення для людей з відсутністю зору у місті немає. Як бути в такому разі? Ольга Третяк радить звертатися до управління соціального захисту населення:

– Слабкозора людна може звертатися в центр соцзахисту. Там є таблички із шрифтом Брайля і, якщо людина вміє ним читати, вона може це використовувати. Взагалі основні інституції в місті повинні облаштовуватися для слабкозорих людей і шрифтом Брайля і сигнальним дзвінком. У разі, якщо людина не вміє читати шрифтом, вона може повідомити сигналом, що їй потрібна допомога, натиснувши на кнопку. А ще дуже необхідне озвучення на переходах. Сьогодні у Золочеві не спостерігаємо чогось подібного. Звісно, на устаткування потрібні чималі кошти, але виконати мінімум можливо. У Золочеві обіцяють зробити технічне забезпечення для слабкозорих, але не роблять через нестачу коштів. Ми звертаємося у районну раду і обговорюємо це на круглих столах, але поки що ніхто не відреагував на запити. До дня Білої Тростини, 15 жовтня, ми вже звертали увагу представників золочівської влади на цю проблему. Але жодних  змін поки що нема.

Держава повинна забезпечити умови для слабкозорих: шрифтом Брайля повинні бути написані основні документи, вивіски, куди людина із поганим зором може звертатися, а також кнопками із сигнальним дзвінком.

На обліку КП «Едельвейс» УТОГ переважно люди похилого віку. Молоді дуже мало: не всі звертаються до нас. Багато кого із слабкозорих обслуговують вдома близькі, зокрема, у кого I група інвалідності. Або ж просто нема кому привезти до нас в центр, якщо говорити про пенсіонерів.

Ми приїжджаємо до слабкозорих самі. Допомагаємо чим можемо: шукаємо спонсорів, стараємося підтримати матеріально у будь-який спосіб.

Зі слів експерта можна зробити висновок, що проблема слабкозорості людей працездатного віку незначна – це позитивне явище. А можливо, її просто ніхто не аналізує? Проте щоранку у поліклініці до офтальмолога вишиковується черга, у якій можна простояти під дверми кабінету лікаря понад 4 години.

Вирішую також перевірити зір. Експеримент доволі затяжний: о 7 год. 30 хв. – зайняти чергу із взятим попередньо «номерком» у реєстратурі. Далі очікування початку робочого дня лікаря з 9 год. Дещо пізніше – позачергове обстеження людей, яким потрібно зробити уколи. І майже опівдні настає моя черга зайти у кабінет (на руках картка № 7). У кабінеті ще кілька пацієнтів: у стислій  формі розповідаю про дискомфорт та біль очей. Коротке обстеження і висновок – потрібні краплі. Чи варто заради крапель, які відпускаються аптеками без рецепта, стільки чекати? Можливо… вирішувати вам. А тепер уявіть, що на прийом до лікаря приходять люди, у яких зір поганий чи майже відсутній тривалий час? Це систематичні походи і очікування. Можливо старші люди терплячіші, але коли людина працює, це викликає незручності, нервування...

Проблема існує ще й у психологічному контексті. Слабкозора чи абсолютно незряча людина не здатна оцінювати дійсність, як людина із хорошим зором. Євгеній Клопота – кандидат психологічних наук Харківського Національного університету ім. В. Н. Каразіна зробив висновок, що «процес розпізнавання образів і обробки інформації у зрячих і тотально сліпих людей ідентичний. Однак, він відрізняється швидкістю й динамікою одержання інформації з навколишнього середовища. Незрячі люди перебувають якби на один крок до «стартової лінії», тобто їм потрібен додатковий час і енергетичні ресурси для розпізнавання й обробки інформації, на основі якої формується образ світу.»

Також є різні типи захворювань, що спричиняють слабкозорість, котрі по-різному впливають на бачення середовища. Так чи інакше, але поряд з тим йдуть фізичні відхилення у розвитку, знижується активність і точність рухів, рівень сприймання інформації.

Тому краще робити профілактику хвороб очей та інших захворювань, що можуть вплинути на зір, а також добре харчуватися, читати при нормальному освітленні на відстані 30 см., робити гімнастику очей, використовувати окуляри при потребі, вживати вітаміни із натуральною їжею чи приймати їх у таблетках, запобігати стресам, робити фізичні вправи у помірному навантаженні. Тому лікарі радять не хвилюватися тим, хто ще може покращити ситуацію через медичні процедури або ж тим, хто може обійтися звичайною профілактикою зору. Тому якщо ти молодий і відчуваєш, що твої очі втомлені, слід прислухатися до порад лікаря чи власного організму.

Наталія ЯНІШЕВСЬКА