1 Січня
Розділ Чехословаччини почався з війни за дефіс у назві країни
Admin
1 січня 1993 року на карті Європи з'явилися дві нові країни - Чехія та Словаччина. За п'ять тижнів до того парламент Чеської та Словацької Федеративної Республіки прийняв конституційний закон про припинення існування спільної державності чехів і словаків. Самі народи не дуже прагнули до створення окремих держав. До 1992 року противників розділу було більше. Згідно з соцопитуванням, у Словаччині за поділ країни виступало 37%, проти - 63%, у Чехії за 36%, проти - 64%. Розділити країну вирішили політики - еліти країн.
Почалося все у 1990-му з так званої "дефісної війни" - суперечки про назву країни після "Оксамитової революції". Президент Вацлав Гавел прибрав з назви "Чехословацька соціалістична республіка" слово "соціалістична". Але словацькі політики зажадали, щоб назва країни тепер писалася через дефіс - Чехо-Словаччина Проблему вирішили щойно за два роки: з великої літери писали всі слова назви країни - Чеська і Словацька Федеративна Республіка. Та партія "Рух за Демократичну Словаччину", очолювана Володимиром Мечіаром, тепер вимагала більше. Вона ініціювала в словацькому парламенті - Національній раді - оголошення незалежності та прийняття окремої словацької конституції. Після парламентських виборів 1992-го Мечіар зажадав повної незалежності згідно з міжнародним правом.
Щоб уникнути конституційної кризи, питання поставили на розгляд у парламенті. Але навіть у вирішальному голосуванні цей закон пройшов лише з третього разу й набрав всього на три голоси більше від мінімальної кількості, необхідної для прийняття. За принцип поділу рухомого майна та зарубіжних активів взяли співвідношення населення Чехії та Словаччини - 2:1.
Словаччина вдруге у своїй історії отримала статус незалежної держави: у 1939-1945 роках існувала Перша Словацька республіка, яка була сателітом гітлерівської Німеччини. Словацький експедиційний корпус воював на Східному фронті на боці Вермахту. Доти словацькі землі входили до складу інших держав - Угорського королівства, імперії Габсбурґів і Чехословаччини.
Почалося все у 1990-му з так званої "дефісної війни" - суперечки про назву країни після "Оксамитової революції". Президент Вацлав Гавел прибрав з назви "Чехословацька соціалістична республіка" слово "соціалістична". Але словацькі політики зажадали, щоб назва країни тепер писалася через дефіс - Чехо-Словаччина Проблему вирішили щойно за два роки: з великої літери писали всі слова назви країни - Чеська і Словацька Федеративна Республіка. Та партія "Рух за Демократичну Словаччину", очолювана Володимиром Мечіаром, тепер вимагала більше. Вона ініціювала в словацькому парламенті - Національній раді - оголошення незалежності та прийняття окремої словацької конституції. Після парламентських виборів 1992-го Мечіар зажадав повної незалежності згідно з міжнародним правом.
Щоб уникнути конституційної кризи, питання поставили на розгляд у парламенті. Але навіть у вирішальному голосуванні цей закон пройшов лише з третього разу й набрав всього на три голоси більше від мінімальної кількості, необхідної для прийняття. За принцип поділу рухомого майна та зарубіжних активів взяли співвідношення населення Чехії та Словаччини - 2:1.
Словаччина вдруге у своїй історії отримала статус незалежної держави: у 1939-1945 роках існувала Перша Словацька республіка, яка була сателітом гітлерівської Німеччини. Словацький експедиційний корпус воював на Східному фронті на боці Вермахту. Доти словацькі землі входили до складу інших держав - Угорського королівства, імперії Габсбурґів і Чехословаччини.
