Новини Золочівщини
Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя Андрія Колосівського
Gazeta
Сьогодні ми з болем у серці схиляємо голови перед світлою пам’яттю молодшого сержанта, командира 2-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини 3051 — Андрія Михайловича Колосівського.
Життя Андрія обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу селища Желанне на Донеччині. З 1 серпня 2024 року він вважався зниклим безвісти. І лише 16 травня 2025 року, після проведення експертизи, було офіційно підтверджено його загибель.
Це надзвичайно важка звістка для кожного з нас. Бо з війни не повернувся не просто Воїн — додому не повернувся чоловік, батько, син, побратим, друг, односелець. Людина, яка чесно і віддано служила Україні, яка, попри небезпеку, стала на захист рідної землі.
Народився Андрій 12 січня 1972 року. Навчався у Княжівській початковій школі, продовжив освіту у Червоненській школі та здобув фах у Червоненському професійно-технічному училищі №75. У 1998 році одружився з Оксаною Ярославівною. Разом вони виховали двох синів — народжених у 1999 та 2009 роках. Андрій був доброю, працьовитою людиною, яка любила родину, цінувала людську гідність і мала велике почуття обов’язку перед країною.
Загибель Андрія — це невимовна втрата для рідних, близьких, друзів і для всієї громади. Але його подвиг — це також символ незламності, гідності й любові до Батьківщини. Він належить до когорти тих українських Героїв, завдяки яким ми маємо можливість жити, боротися, працювати і вірити в перемогу.
Схиляємо голови перед його мужністю. Висловлюємо щирі співчуття родині — дружині, дітям, усім, хто знав і любив Андрія. Слова не знімуть болю, але хай вони стануть свідченням нашої пам’яті, поваги і вдячності.
Вічна слава Герою! Вічна пам’ять Андрієві Михайловичу Колосівському!
Нехай Господь прийме його душу до Царства Небесного.
Життя Андрія обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу селища Желанне на Донеччині. З 1 серпня 2024 року він вважався зниклим безвісти. І лише 16 травня 2025 року, після проведення експертизи, було офіційно підтверджено його загибель.
Це надзвичайно важка звістка для кожного з нас. Бо з війни не повернувся не просто Воїн — додому не повернувся чоловік, батько, син, побратим, друг, односелець. Людина, яка чесно і віддано служила Україні, яка, попри небезпеку, стала на захист рідної землі.
Народився Андрій 12 січня 1972 року. Навчався у Княжівській початковій школі, продовжив освіту у Червоненській школі та здобув фах у Червоненському професійно-технічному училищі №75. У 1998 році одружився з Оксаною Ярославівною. Разом вони виховали двох синів — народжених у 1999 та 2009 роках. Андрій був доброю, працьовитою людиною, яка любила родину, цінувала людську гідність і мала велике почуття обов’язку перед країною.
Загибель Андрія — це невимовна втрата для рідних, близьких, друзів і для всієї громади. Але його подвиг — це також символ незламності, гідності й любові до Батьківщини. Він належить до когорти тих українських Героїв, завдяки яким ми маємо можливість жити, боротися, працювати і вірити в перемогу.
Схиляємо голови перед його мужністю. Висловлюємо щирі співчуття родині — дружині, дітям, усім, хто знав і любив Андрія. Слова не знімуть болю, але хай вони стануть свідченням нашої пам’яті, поваги і вдячності.
Вічна слава Герою! Вічна пам’ять Андрієві Михайловичу Колосівському!
Нехай Господь прийме його душу до Царства Небесного.
Читайте також:
