Новини Золочівщини
Золочів прощається із Захисником Андрієм Лемчуком
Gazeta
Золочівська громада огорнута невимовним болем і скорботою. Після довгих місяців невідомості, болісного очікування та надії на повернення до рідного дому на щиті повертається наш земляк, житель села Зозулі – Лемчук Андрій Володимирович, старший стрілець аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини А2120.
Народився Андрій 28 червня 1979 року в селі Луг Золочівського району Львівської області. Згодом батьки збудували будинок у селі Зозулі, який став для нього рідним. Саме тут минули його дитинство та юнацькі роки, тут формувався його життєвий шлях, тут було його коріння.
Навчався у Зозулівській середній школі. Після її закінчення вступив у Млинівське ветеринарне училище, звідки був призваний до навчальго центру «Десна».
В 2000 році одружився, разом із дружиною виховували двоє дітей: дочку Юлію та сина Володимира. Працював різноробочим на будівництві, їздив на заробітки за кордон, дбав про родину та прагнув забезпечити своїм дітям гідне майбутнє.
Після повномасштабного вторгнення, був призваний на військову службу у Кам’янку-Бузьку. Служив старшим сержантом, інженером техобслуговування.
З січня 2025 року переведений до військової частини 81-ї аеромобільної десантно-штурмової бригади м. Краматорська. Виконував бойові завдання на передових позиціях фронту в Луганській області.
Тривалий час Андрій вважався безвісти зниклим. Для рідних це були місяці невимовних переживань, болісного очікування, молитви та надії. Кожен день минав у сподіванні почути добру звістку, дочекатися повернення, знову побачити рідну людину. Та, на жаль, надія на зустріч обернулася найстрашнішим болем.
25 березня 2025 року Андрій загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської о
І ось сьогодні Андрій повертається додому на щиті…
Повертається туди, де минули його дитинство і юність, де на нього чекали рідні, де кожна вулиця нагадує про прожиті роки. Повертається, щоб навіки залишитися у пам’яті своєї родини, друзів, односельців та всіх заради кого він став на захист України.
Андрій був щирим патріотом, доброю людиною, завжди приходив на допомогу. Був не лише відважним воїном, але й люблячим сином, чоловіком, батьком та братом.
Немає слів, здатних втамувати біль родини. Немає слів, які могли б повернути найдорожчу людину. Але є наша спільна пам’ять, безмежна вдячність і шана до тих, хто віддав своє життя за Україну.
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Щирі співчуття рідним і близьким. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у глибокій скорботі
Народився Андрій 28 червня 1979 року в селі Луг Золочівського району Львівської області. Згодом батьки збудували будинок у селі Зозулі, який став для нього рідним. Саме тут минули його дитинство та юнацькі роки, тут формувався його життєвий шлях, тут було його коріння.
Навчався у Зозулівській середній школі. Після її закінчення вступив у Млинівське ветеринарне училище, звідки був призваний до навчальго центру «Десна».
В 2000 році одружився, разом із дружиною виховували двоє дітей: дочку Юлію та сина Володимира. Працював різноробочим на будівництві, їздив на заробітки за кордон, дбав про родину та прагнув забезпечити своїм дітям гідне майбутнє.
Після повномасштабного вторгнення, був призваний на військову службу у Кам’янку-Бузьку. Служив старшим сержантом, інженером техобслуговування.
З січня 2025 року переведений до військової частини 81-ї аеромобільної десантно-штурмової бригади м. Краматорська. Виконував бойові завдання на передових позиціях фронту в Луганській області.
Тривалий час Андрій вважався безвісти зниклим. Для рідних це були місяці невимовних переживань, болісного очікування, молитви та надії. Кожен день минав у сподіванні почути добру звістку, дочекатися повернення, знову побачити рідну людину. Та, на жаль, надія на зустріч обернулася найстрашнішим болем.
25 березня 2025 року Андрій загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської о
І ось сьогодні Андрій повертається додому на щиті…
Повертається туди, де минули його дитинство і юність, де на нього чекали рідні, де кожна вулиця нагадує про прожиті роки. Повертається, щоб навіки залишитися у пам’яті своєї родини, друзів, односельців та всіх заради кого він став на захист України.
Андрій був щирим патріотом, доброю людиною, завжди приходив на допомогу. Був не лише відважним воїном, але й люблячим сином, чоловіком, батьком та братом.
Немає слів, здатних втамувати біль родини. Немає слів, які могли б повернути найдорожчу людину. Але є наша спільна пам’ять, безмежна вдячність і шана до тих, хто віддав своє життя за Україну.
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Щирі співчуття рідним і близьким. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у глибокій скорботі
