Новини Золочівщини
Золочів прощається із воїном Володимиром Тимківим
Gazeta
Знову Золочів схиляє голову в глибокій скорботі. Ми прощаємося з нашим земляком, Захисником України – Володимиром Федоровичем Тимківим.
Володимир народився 10 жовтня 1974 року в Золочеві. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут він навчався у школі № 2. Після її закінчення здобував фах у Львівському автодорожньому технікумі.
Згодом створив сім’ю. Разом із дружиною Ганною виховали двох дітей – сина Василя та доньку Тетяну. Для них він був чоловіком і батьком, для матері Марії – сином, для сестер Надії та Ганни – рідною людиною.
У 2025 році Володимир став до лав захисників України. Склавши військову присягу, він узяв на себе відповідальність боронити рідну землю та український народ.
Володимир проходив службу в 11-му прикордонному загоні «Форпост» Державної прикордонної служби України, у військовій частині 2382. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії, був навідником другої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування.
19 травня 2025 року Володимир вирушив на бойове завдання на Вовчанському напрямку Харківської області. А вже 22 травня в районі населеного пункту Вовчанські Хутори він зник безвісти.
Відтоді для його родини почалося важке очікування. Очікування звістки, надії, можливості знову побачити рідну людину. Дні, місяці невідомості, у яких жила віра в повернення.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Володимира Тимківа, який став на захист України. Його життєвий шлях назавжди пов’язаний із боротьбою нашого народу за свободу, незалежність і право жити на своїй землі.
Сьогодні разом із з родиною сумує Золочівська громада. Ми вдячні Володимирові за службу, за його рішення стати на захист Батьківщини, за вірність військовій присязі.
Нехай пам’ять про Володимира Тимківа живе у серцях рідних, у вдячності побратимів, у пам’яті всіх, заради кого ти став на захист України.
Вічна пам’ять і слава Захисникові України!
Герої не вмирають!
Володимир народився 10 жовтня 1974 року в Золочеві. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут він навчався у школі № 2. Після її закінчення здобував фах у Львівському автодорожньому технікумі.
Згодом створив сім’ю. Разом із дружиною Ганною виховали двох дітей – сина Василя та доньку Тетяну. Для них він був чоловіком і батьком, для матері Марії – сином, для сестер Надії та Ганни – рідною людиною.
У 2025 році Володимир став до лав захисників України. Склавши військову присягу, він узяв на себе відповідальність боронити рідну землю та український народ.
Володимир проходив службу в 11-му прикордонному загоні «Форпост» Державної прикордонної служби України, у військовій частині 2382. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії, був навідником другої групи протитанкових ракетних комплексів другого протитанкового відділення прикордонної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування.
19 травня 2025 року Володимир вирушив на бойове завдання на Вовчанському напрямку Харківської області. А вже 22 травня в районі населеного пункту Вовчанські Хутори він зник безвісти.
Відтоді для його родини почалося важке очікування. Очікування звістки, надії, можливості знову побачити рідну людину. Дні, місяці невідомості, у яких жила віра в повернення.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Володимира Тимківа, який став на захист України. Його життєвий шлях назавжди пов’язаний із боротьбою нашого народу за свободу, незалежність і право жити на своїй землі.
Сьогодні разом із з родиною сумує Золочівська громада. Ми вдячні Володимирові за службу, за його рішення стати на захист Батьківщини, за вірність військовій присязі.
Нехай пам’ять про Володимира Тимківа живе у серцях рідних, у вдячності побратимів, у пам’яті всіх, заради кого ти став на захист України.
Вічна пам’ять і слава Захисникові України!
Герої не вмирають!
