Cеред степу широкого на Вкраїні милій

22 травня в Україні відзначили 160-у річницю перепоховання генія нашого народу Тараса Григоровича Шевченка. Помер 47-річний український поет 10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку в Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Над домовиною Шевченка в Академії мистецтв були виголошені промови українською, російською та польською мовами. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...». П’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі. Виконуючи заповіт Тараса, Михайло Лазаревський подав клопотання про дозвіл перевезти прах великого сина українського народу в Україну. Після отримання дозволу в квітні 1861 року, його домовину перевезли в Україну й перепоховали на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. Над ним насипали високу могилу, що стала священним місцем не тільки для українського, а й інших народів світу.
Напередодні цієї річниці у Золочеві біля пам’ятника Великому Кобзарю відбулися заходи, організовані громадською організацією Золочівське об’єднання всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Тут традиційно зібрались представники духовенства, влади, військовослужбовці, освітяни, школярі, громадськість.
Завершились заходи літературно-музичною композицією, підготовленою учнями та педагогами Золочівського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів № 2 імені Маркіяна Шашкевича.

Ірина ДОМАРЕЦЬКА