Eкологічна безпека рідного краю

«Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий» (Матея 12, 33)
13 лютого 2021 року Львівська обласна «Мала академія наук» провела науково-практичну конференцію «Екологічна безпека рідного краю: проблеми та шляхи їх вирішення в контексті сталого розвитку» з метою популяризації знань з екології, біології, географії і суміжних галузей науки, підтримки обдарованих дітей та учнівської молоді, залучення їх до науково-дослідницької діяльності в гуртках і секціях наукових відділень МАН.
Участь конференції взяла Анастасія Віхаста, учениця 10 класу Плугівського НВК І-ІІІ ступенів, вихованка секції історичного краєзнавства Золочівської МАН. Її праця – це заклик до усіх свідомих громадян стати захисниками рідної природи, виховати дітей своїх в чистій і світлій любові до всього оточуючого. А нещодавно Анастасія отримала сертифікат про участь у конференції.


Віхаста Анастасія Петрівна, учениця 10 класу Плугівського НВК І-ІІІ ступенів, вихованка секції історичного краєзнавства Золочівської МАН
«Якщо людина не зробить так,
щоб на Землі стало менше сміття,
то сміття зробить так,
щоб на Землі стало менше людей»
Людина – частина живої природи, яка живе серед природи і, як вже прийнято казати, бере все необхідне з неї для життя: повітря, воду, продукти харчування, корисні копалини, використовує природні ресурси для отримання предметів побуту. Її відмінність від інших полягає в тому, що вона має розум, а відтак може логічно мислити, власноруч творити щось цінне для суспільства, спілкуватися з іншими та обмінюватися інформацією з добрими намірами.
Відповідно від стану навколишнього середовища залежить і стан нашого здоров'я. Чим більше відходів ми викидаємо у довкілля – тим більше мікробів, чим більше сміття – тим більше хворіб. І тут постає питання: «А куди дівати побутові відходи?» Звісно, вивозити чим подалі від дому, туди, де усі викидають, туди, де ніхто не бачить. Але ми ж добре знаємо, що це не правильно, і все одно робимо так як вважаємо за потрібне. Невже немає іншого шляху переробки сміття, яке б менше шкодило нам і нашій прекрасній природі? Адже природа не шкодує для нас нічого, ніколи ні про кого природа не забуває. Оскільки наше життя тісно пов’язане з природою, як ми уже писали вище, то, щоб зберегти її неповторну красу і величезне багатство, треба знати і дотримуватися поведінки у природі.
Моя робота присвячена саме цій проблемі. Неподалік мого села, в межах одного кілометра від житлових будинків, знаходиться ось таке місце. ( додаток 1) Це місце, ніби райський куточок у селі. Сюди у будь-яку пору року можна прийти помилуватися неповторною красою лісу, назбирати грибочків, коли вони є, назбирати суничок, коли приходить їх пора, лікарських рослин та інших дарів від природи. Але як бачимо, з кожним разом це місце перетворюється на звалище сміття. Цей куточок призначений, напевно, зовсім не для цього. Хочеться, щоб це місце стало місцем гармонії душі, тіла та природи. Адже людина, яка викидає сміття де їй заманеться, очевидно, має внутрішню проблему не тільки у нестачі інформації про чистоту, а й духовну забрудненість, що дуже помітно впливає на всі зовнішні прояви людської діяльності. Це не набута звичка і це, однозначно, передається з покоління в покоління. Ми бачимо як роблять наші батьки, робимо самі і, скоріше за все, так будуть робити наші діти. Підтвердженням цього стануть слова із Святого Письма: «Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду.» (Матея 12, 33) Так як вчать мене батьки, учителі я стараюся не забруднювати природу, але це лише я, зовсім малесенька-малесенька часточка усього живого. Потрібно щоб кожен з нас усвідомив врешті решт, що забруднення території шкодить не лише цьому населеному пункту, куди він чи вона викинули чи вивезли сміття, а й йому чи їй самому, щоб кожен з нас усвідомив цю небезпеку не лише для себе самого, а й для власних дітей, природи і всього сущого на землі.
Ми усі добре знаємо, що є два види сміття: органічне та неорганічне. Органічне сміття буває рослинного та тваринного походження. Здебільшого це харчові відходи. Якщо їх повертають природі, тобто закопують у землю, вони перегнивають і стають вже не сміттям, а добривом для рослин. Так вони не лише не шкодять довкіллю, а й дають користь.
Під дією тепла, вологи та мікроорганізмів рештки їжі природно перетворюються на компост – добриво, яким можна підживлювати ґрунт. Тому найкраще органіку не викидати, а компостувати.
Маленький компостер (посудина для збирання відходів) можна встановити навіть у себе на подвір’ї чи навіть у звичайній квартирі в багатоповерхівці. Треба буде лише час від часу прикопувати його вміст на клумбі у дворі або на дачі.
Найшкідливішим сміттям є неорганічні відходи, які не приймають на перероблення. Це непрозорі пластикові пляшки, поліетиленові та «картонні» пакети від молочних продуктів і соків, одноразовий посуд, мішки зі штучного волокна тощо. Уявляєте? Уже й нас не буде на Землі, а наше сміття лежатиме на сміттєзвалищі й шкодитиме довкіллю. Перед тим як викинути річ, варто обміркувати, чи не можна її ще використовувати: полагодити, віддати комусь, хто має у ній потребу, придумати новий спосіб її застосування. У нашому НВК здійснюється чимало бесід, лекторіїв щодо правильної утилізації сміття. Але як ми бачимо, цього недостатньо!