Тепер це вже стало реальністю
Тепер це вже стало реальністю.. Незалежно від
того, де ви знаходитесь і чим займаєтесь, ви можете внести свою дещицю у те,
щоб зупинити агресію. Навіть, якщо ви не призвані в армію, ви можете допомогти
нашій спільній перемозі.
Спробуймо заспокоїтись і подумати про те, що
кожен на своєму місці може зробити для цього.
Солдатам на передовій зараз найважче, проте
саме на них надіється уся країна. Вони мають забути про паніку і подолати
страх. Вони мають стріляти чітко, стійко
боротись, виконувати накази командирів, бо саме на цих простих воїнів надіється
народ. Справжніми героями є офіцери, які служать прикладом для простих
військових. Вони знають, якщо проявлять слабкість, то і солдати не воюватимуть.
Чим можемо допомогти ми з Вами?
Якщо ви дрібний підприємець. Якщо ми не
переможемо у цій війні – ви втратите свій бізнес. Передзвоніть у Крим, якщо
маєте там знайомих, і запитайте, як там поводяться з бізнесом. Дрібний бізнес у
Росії, яка напала на Україну, відсутній як клас. Там підприємці це та частина населення,
яка найбільше піддається утискам. Тому слід задуматись про те, які ціни ви
встановлюєте зараз на товари і яку частину прибутку віддаєте на потреби армії. Скільки
російських товарів ви реалізовуєте, скільки їх на полицях магазинів і супермаркетів. Але ж кошти за ці товари
використовують на агресію проти нас, українців. Вторгнення Росії в Україну буде
зупинено, ми обов’язково переможемо у цій війні. Ми збудуємо демократичну і
правову державу. Подумайте, яке місце ви займете. Найбільше в складі добровольчих
батальйонів воює саме таких як ви, які залишили свій бізнес і пішли захищати
Батьківщину.
Якщо ви отримали повістку? Не ухиляйтесь від
мобілізації. Адже на вас надіються ваші дружини, діти. Подумайте про те, що це
насамперед їх ви ідете боронити, ви стаєте на захист своїх найдорожчих. Тоді
прийдіть до свого роботодавця і напишіть заяву із посиланням на Указ Президента
України № 189/2014 і статтю 119 Кодексу законів про працю. Згідно з цими документами,
вас зобов’язані відпустити, зберігши посаду і заробітну плату. Нагадайте
роботодавцю, що якщо він спробує ухилитись від виконання законів, то ви
обов‘язково повернетесь і випадково можете забути здати зброю під час
демобілізації. А потім зберіть речі і відправляйтесь у військкомат. Якщо ви
спробуєте ухилитись, то над Вами сміятимуться ваші ж власні діти. Уявляєте, як
у школі дітки говоритимуть: «Мій татко пішов воювати!» – «А мій ховається, він
дуже боїться»…
Якщо ви учитель, не забувайте про вашу високу
місію у житті. Розпочався навчальний рік. У багатьох дітей батьки уже воюють.
Тому «забудьте» про фізику та літературу. Зараз найголовніше стати для батьком
і наставником для дітей. Розкажіть їм про правила безпеки, про поводження із
незнайомими та підозрілими предметами. Хай кожен учень знає, що запорукою його
безпеки є його ж уважність, спостережливість та, насамперед, спокій.
Громадяни! Перестаньте панікувати і займіться
своїми справами. Хтось має залишатися у тилу і займатись роботою. Тому не
пишіть заяву про відпустку, а продовжуйте працювати. Зараз як ніколи важливий
кожен кілограм пшениці, картоплі, кожна виготовлена на виробництві деталь...
Якщо ви працюєте у далекій від оборони галузі, то оберіть котрусь із
волонтерських організацій і допоможіть їй.
Якщо вас закликають до участі у якомусь
мітингу, тричі подумайте. Уважно гляньте на людей, які кличуть вас туди.
Якщо ви за комп‘ютером, у соціальних мережах,
якомога більше поширюйте правдивої інформації. Забудьте про «терористів», «найманців»
чи «бойовиків» – відтепер вживаємо у статусах слово «окупанти». На нас напали і
ми захищаємось. Перестаньте сіяти паніку. Хочете поширити інформацію про колону
із ста танків. А тепер подумайте, як та людина, яка подає цю інформацію змогла їх
порахувати. Хочете розповісти про товариша, котрий на передовій? Зупиніться,
адже ця інформація може зашкодити нашим військовим. Краще сконцентруйтесь на
поширення інформації про війну України з Росією на англійській мові. Хай весь
світ дізнається про те, як віроломно на нас напали. Спілкуйтесь в Інтернеті з
росіянами, простими людьми, матерями, дружинами, сестрами, дітьми. Хай вони
довідаються, куди відправляють їхніх рідних. Розповідайте, як росіяни хоронять
своїх воїнів – без трун, без могил, просто із бірочкою «солдат №Х».
Внесіть самі скільки можете і поширте
інформацію про рахунки волонтерів в Інтернеті. Наше завдання підняття бойового
духу усіх співвітчизників. Навіть, якщо ви просто школяр, ви можете зробити для
перемоги дуже багато. Спільно ми переможемо.
