Готові зі зброєю в руках боронити державу

Вони повернулись у Золочів автобусом, який кілька днів тому перевіз на Схід України ще одну зміну гвардійців Навчального центру Національної гвардії України. Цього разу наші воїни, окрім амуніції та зброї, мають ще й  духовну підтримку. Разом із бійцями відправився у східні регіони країни отець-декан Золочівський УГКЦ Михайло Сукмановський, щоб поділиться досвідом, набутим у зоні збройного конфлікту (авт. – у 2008 році отець Михайло проводив душпастирську працю у складі українського миротворчого батальйону у Косово). Віримо і молимось за якнайшвидше завершення антитерористичної операції і повернення всіх військових в місця постійної дислокації.

Ще 54 гвардійці Золочів зустрів у понеділок, 30 червня. Вони мужньо виконали службово-бойові  завдання на Сході України і  щасливо повернулись у пункт постійної дислокації. Очолював  групу начальник Навчального центру, полковник Михайло Кулик.

Знову небувало урочисто-радісно лунають звуки військового оркестру. І хліб-сіль на рушнику вручають по-особливому. З війни повернулись солдати. Сліз радості не приховує ніхто.  Їх зустрічають рідні та близькі, горді і  схвильовано-урочисті воїни військової частини 3007, керівництво районну, міста.  Начальник Навчального центру Національної гвардії України, полковник Михайло Кулик дякує особовому складу за сумлінну службу: «Вважаю, що особовий склад Навчального центру достойно виконував ті службово-бойові завдання, які ставились керівництвом антитерористичної операції. А ті військовослужбовці, які зараз нас змінили на постах під Слов‘янськом та в інших місцях, достойно виконують свої обов‘язки. Хочемо, щоб і вони, як ми, повернулись живими та здоровими».

Основними обов‘язками наших військових були: охорона табору АТО, забезпечення пропускного режиму до міста Слов‘янська (не пропустити на територію міста бандитів, не допустити перевезення зброї, боєприпасів, а також не допустити прориву сепаратистів у зворотному напрямку).

Ситуацію на Сході України полковник Михайло Кулик прокоментував так:

– На Сході країни зараз триває розгул бандитизму. Ніякі це не сепаратисти чи терористи. Це – бандити, найманці, які вбивають за гроші. Абсолютна більшість українського населення підтримує українську владу. І якщо взяти навіть невелике селище Билбасівка під Слов‘янськом, то це – 90 відсотків україномовні громадяни. Люди хочуть, щоб якомога швидше усе це закінчилось. І ми вважаємо, що зараз перемир‘я закінчиться і треба вдаватись до активних дій.

– Михайле Вікторовичу, чи було перемир‘я на руку бойовикам?

– Можливо в очах міжнародної спільноти це перемир‘я багато значило. Та не можу оцінити ситуацію, бо фактично не мали змоги дивитись телевізор чи слухати радіо. А те радіо, що виходить в ефір в Краматорську, російське. І по ньому мовлять такі нісенітниці. Не можу однозначно сказати, чи вигідно було це бойовикам. А те, що для наших військових це були втрати, то це стовідсотково. Перемир‘я – це були втрати наших солдат, наших позицій. Перемир‘я ж було в односторонньому порядку: ми не стріляли, а вони на нас нападали. Але зараз, думаю, статус-кво відновимо.

– Чи були ви забезпечені усім необхідним: зброєю, засобами захисту, їжею?

– Так, ми мали все, дякуючи командуванню, волонтерам  Львівщини, Золочівщини. Навіть харків‘яни допомагали нам. Ми відчували підтримку і матеріальну, і моральну. До нас підійшла старша жіночка і подарувала сторічну ікону: «Хлопці тримайтесь, ми за вас молимося!». Їжу приносили навіть місцеві жителі, але ми її не брали. Ми зараз забезпечені, як ніколи. І ми за два місяці зробили для армії більше, ніж за 23 роки.

– Чи усі  55 військовослужбовців повернулись до Золочева?

– Нас приїхало 54. Залишився один військовослужбовець, начальник інженерної служби, підполковник  Павло  Гаврилів для виконання завдань, які ставить командування Національної гвардії України на найвищому рівні. Бо він хороший фахівець і ми змушені були його залишити. Він об‘їздив усю Донецьку область, скрізь виставляє фортифікаційні споруди. Ризикує своїм життям. Було рішення керівництва, щоб не відпускати такого спеціаліста. А ще, крім 55 військовослужбовців, які були задіяні на блокпостах, два екіпажі БТР у складі 6 осіб, які прибули до Золочева і, побувши тут півтора дні, знову поїхали. На зміну їм ми відрядили ще два екіпажі БТР.

– Як ви, військовий, вважаєте: чи потрібно вводити  військовий стан, принаймні, на Сході країни?

– Вважаю, що ми і без введення військового стану можемо успішно боротися із бандитизмом. Багато залежить від керівництва. Я бачив там багато мужніх людей, які готові йти в бій і навіть померти. Навіть ті, що призивалися, які мають дітей, мають свої фірми, серйозні статки. І вони готові зі зброєю в руках боронити свою державу. Так подивився і зовсім по-іншому сприймаєш світ. Світогляд змінюється: для повного щастя людині треба не так багато. Треба бути живим-здоровим і біля рідних та близьких.

У наших військових нехай ніхто не сумнівається. Ми переможемо, питання тільки за який час і якою ціною.

О двадцять другій годині, в понеділок, 30 червня сплив термін дії одностороннього припинення вогню.

30 червня увечері відбулося засідання Ради національної безпеки та оборони України. Після обговорення ситуації, Президент України Петро Порошенко, як Верховний Головнокомандувач, прийняв рішення не продовжувати режим одностороннього припинення вогню.

У своєму Зверненні до народу України він наголосив: «Протягом десяти діб ми продемонстрували Донбасу, Україні, всьому світові свою відданість мирному способу врегулювання спровокованого ззовні конфлікту.

Мешканцям Донецької та Луганської областей ми продемонстрували добру волю української влади.

Працелюбні й мирні люди, якими є переважна більшість донеччан та луганчан, відчули нашу симпатію, любов і повагу. Вони побачили щиру готовність Києва рахуватися з їхніми особливими думками та специфічними інтересами. І вони зрозуміли, що їхня безпека є нашим головним пріоритетом.

Ще сильнішою стала міжнародна підтримка України. Саме під час припинення вогню я підписав Угоду про асоціацію та поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі з Європейським Союзом.

Однак, унікальний шанс з втілення мирного плану не реалізовано. Так сталося через злочинні дії бойовиків. Вони публічно декларували своє небажання підтримувати мирний план в цілому та припинення вогню зокрема. Зухвало, більше ста разів, порушили режим перемир’я.

Політичне керівництво сепаратистів продемонструвало небажання і нездатність контролювати дії своїх терористичних підрозділів і банд мародерів.»

Збройні Сили, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Служба безпеки отримали відповідні накази. І ми з великою надією і невимовним неспокоєм очікуємо перемоги і єдності України. «В реалізації поставлених сьогодні завдань із захисту територіальної цілісності вони більше не обмежені режимом припинення вогню.

Ми будемо наступати і звільняти нашу землю. Непродовження режиму припинення вогню – це наша відповідь терористам, бойовикам, мародерам. Всім тим, хто знущається над мирним населенням. Хто паралізує роботу економіки регіону. Хто зриває виплати зарплат, пенсій, стипендій. Хто підриває залізницю та руйнує водопроводи. Хто позбавив людей нормального, мирного життя.

Збройні Сили України, Національна гвардія, інші підрозділі ніколи не дозволять собі застосовувати силу проти мирних людей. Вони ніколи не битимуть по житлових кварталах.

Українські солдати та гвардійці будуть ризикувати власними життями, аби тільки не піддавати загрозам жінок, дітей, літніх чоловіків. Всіх тих, хто живе на землі Донбасу і не бере до рук незаконної зброї.

Така одвічна лицарська природа українського воїнства.

На нас – відповідальність та вболівання за кожне мирне життя, яке, не приведи Господи, може обірватися під час військової або антитерористичної операції.

Це потребує від нас надзвичайної вивіреності кожного руху в проведенні операцій».

 фото:

Ірина ДОМАРЕЦЬКА