Золочівська громада на колінах зустріла загиблого Захисника Ігоря Стасюка, який тривалий час вважався зниклим безвісти

Золочівська громада зібралася з болем у серці, зі сльозами на очах і молитвою на устах, щоб віддати шану нашому землякові – сержанту Ігорю Ярославовичу Стасюку, який загинув за Україну, за свободу нашого народу, за мирне майбутнє рідної землі.
Важко знайти слова, які могли б утішити згорьовані серця рідних. І особливо було важко тоді, коли надія довго боролася зі страхом, коли вони чекали звістки про Ігоря, який тривалий час вважався зниклим безвісти.

Ігор Ярославович Стасюк народився 29 квітня 1990 року. Його життєвий шлях розпочався у Золочеві, тут минали його молоді роки, тут він навчався, здобував фах, тут формувався як людина. Закінчивши Золочівську середню школу № 4, він продовжив навчання у Золочівському професійно-технічному училищі № 10. Проходив службу у військовій частині 3007, а згодом став на захист України у час великої небезпеки для нашої держави.
Він був сержантом, старшим стрільцем-оператором механізованого підрозділу військової частини А4576. За цими військовими званнями та посадами стояла людина, яка виконувала свій обов’язок, яка стала до боротьби за свободу своєї Батьківщини.
6 січня 2025 року поблизу населеного пункту Руське Порічне Курської області російської федерації, під час виконання бойового завдання, внаслідок штурмових дій противника та ворожого вогневого ураження, сержант Ігор Стасюк загинув.
Його земне життя завершилося далеко від рідного дому, але його ім’я назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і всієї громади. Він не обирав війни. Війна прийшла на нашу землю. І він став одним із тих, хто зі зброєю в руках захищав право України бути вільною, право наших дітей жити під мирним небом, право кожної української родини мати свій дім і майбутнє.
Вічна пам’ять і вічна шана сержанту Ігорю Стасюку.
Нехай Господь дарує йому Царство Небесне.
Герої не вмирають, доки живе пам’ять про них!