Новини Золочівщини
Данило Танячкевич: "Чую силу від Шевченка"
Gazeta
У неділю, 11 травня, мешканці Золочева вчергове вшанували свого великого земляка отця Данила Танячкевича в с. Закомар'я. Відомий громадсько-політичний та державний діяч, публіцист, просвітитель, депутат від нашого краю до Австро-Угорського парламенту, він залишив глибокий слід в історії Західної України. Адже саме о. Танячкевич є тією постаттю, яка не дала пропасти справі Маркіяна Шашкевича, від якого перейняв та розвинув українське національне відродження.
Хто ж він такий Данило Танячкевич і чим цікавий нам сьогодні?
Народився в селі Дідилові на Львівщині, походив із славного козацького роду, який з незапам'ятних часів перебрався з великої України в Галичину. Вихованець Львівської духовної семінарії, організатор «Кредитних спілок», член Наукового товариства ім. Шевченка, «Народної ради», «Народної торгівлі» та інших тогочасних українських товариств.
Ще з молодих років Данилу Танячкевичу випало організувати та очолити учнівський та студентський молодіжний рух в підавстрійській Україні. Він був засновником «Громад», які були школою виховання української національної еліти. Про його динамічну діяльність в молодіжному русі Іван Франко описує так: «…Данило Танячкевич, тоді ще слухач теології, наскрізь натура ентузіастична, здібна запалювати себе й запалювати інших. Він обсилав учнівські громади листами, або з’їжджав сам чи присилав кого іншого на інспекцію. Ми сьогодні ледве можемо уявити собі той запал, що панував тоді серед гімназійної молодежі».
Данило Танячкевич підтримував творчі взаємини з Іваном Франком, Юрієм Федьковичем, Анатолем Вахнянином, Михайлом Драгомановим, Іваном Пулюєм, Уляною Кравченко та іншими відомими особистостями. Це безпрецедентне явище: звичайний сільський священник невеликого галицького села має особисті творчі зв’язки з провідними діячами тогочасної української еліти.
Та головною постаттю національної історії для Танячкевича був Тарас Шевченко. Він був для нього в ідейному плані духовним батьком, натхненником, кумиром. Був стимулом до дії. Не дивно, що перша друкована праця Танячкевича була саме про Шевченка «Слівце правди про нашого батька Тараса Шевченка». 21-річний автор тут виступає на захист Кобзаря від нападок шовіністів та демонструє високий рівень своєї освіченості.
З великою повагою Данило Танячкевич також ставився до Маркіяна Шашкевича. Є чимало спільного, навіть дещо містичного в їхньому житті і громадській діяльності: в один день 6 листопада, з різницею в 31 рік, народилися, кожен з них народився в хаті свого діда по матері, вчилися в одній і тій же духовній семінарії. Їхня громадсько-політична діяльність почалася саме там і була майже ідентична. Гурток Шашкевича і Громада Танячкевича – і в першому, і в другому випадку були це таємні студентські організації. І закономірно, що саме о. Танячкевич був ініціатором встановлення Пам’ятного Хреста в селі Підлисся і перепоховання Маркіяна Шашкевича у Львові.
Це наше побіжне знайомство з основними аспектами життя та діяльності бл. п. Данила Танячкевича засвідчує: перед нами особистість величава, міцного духу, морального авторитету та дієвого патріотизму. Це велике щастя, що він у нас, українців, є!
Олег СИДОРОВИЧ,
голова громадської організації «Український Чин»
Хто ж він такий Данило Танячкевич і чим цікавий нам сьогодні?
Народився в селі Дідилові на Львівщині, походив із славного козацького роду, який з незапам'ятних часів перебрався з великої України в Галичину. Вихованець Львівської духовної семінарії, організатор «Кредитних спілок», член Наукового товариства ім. Шевченка, «Народної ради», «Народної торгівлі» та інших тогочасних українських товариств.
Ще з молодих років Данилу Танячкевичу випало організувати та очолити учнівський та студентський молодіжний рух в підавстрійській Україні. Він був засновником «Громад», які були школою виховання української національної еліти. Про його динамічну діяльність в молодіжному русі Іван Франко описує так: «…Данило Танячкевич, тоді ще слухач теології, наскрізь натура ентузіастична, здібна запалювати себе й запалювати інших. Він обсилав учнівські громади листами, або з’їжджав сам чи присилав кого іншого на інспекцію. Ми сьогодні ледве можемо уявити собі той запал, що панував тоді серед гімназійної молодежі».
Данило Танячкевич підтримував творчі взаємини з Іваном Франком, Юрієм Федьковичем, Анатолем Вахнянином, Михайлом Драгомановим, Іваном Пулюєм, Уляною Кравченко та іншими відомими особистостями. Це безпрецедентне явище: звичайний сільський священник невеликого галицького села має особисті творчі зв’язки з провідними діячами тогочасної української еліти.
Та головною постаттю національної історії для Танячкевича був Тарас Шевченко. Він був для нього в ідейному плані духовним батьком, натхненником, кумиром. Був стимулом до дії. Не дивно, що перша друкована праця Танячкевича була саме про Шевченка «Слівце правди про нашого батька Тараса Шевченка». 21-річний автор тут виступає на захист Кобзаря від нападок шовіністів та демонструє високий рівень своєї освіченості.
З великою повагою Данило Танячкевич також ставився до Маркіяна Шашкевича. Є чимало спільного, навіть дещо містичного в їхньому житті і громадській діяльності: в один день 6 листопада, з різницею в 31 рік, народилися, кожен з них народився в хаті свого діда по матері, вчилися в одній і тій же духовній семінарії. Їхня громадсько-політична діяльність почалася саме там і була майже ідентична. Гурток Шашкевича і Громада Танячкевича – і в першому, і в другому випадку були це таємні студентські організації. І закономірно, що саме о. Танячкевич був ініціатором встановлення Пам’ятного Хреста в селі Підлисся і перепоховання Маркіяна Шашкевича у Львові.
Це наше побіжне знайомство з основними аспектами життя та діяльності бл. п. Данила Танячкевича засвідчує: перед нами особистість величава, міцного духу, морального авторитету та дієвого патріотизму. Це велике щастя, що він у нас, українців, є!
Олег СИДОРОВИЧ,
голова громадської організації «Український Чин»
