Ми відповідальні За тих, кого приручили

Знайомтесь: Андрій Гневко випускник ЗОШ № 4 міста Золочева. Закінчив  кооперативний технікум, інститут банківської справи. Працює провідним спеціалістом сектору автоматизованої обробки інформації  в управлінні соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації. – Андрію,  то до вас можна звернутись із різними питаннями щодо утримання собак?
– Так, надаю консультації щодо утримання і виховання собак, клеймування та чіпування, підбираю пари, допомагаю при в‘язці. Також проконсультую щодо вибору і придбання потрібної породи. Маю багаторічний досвід роботи із собаками різних порід. Також маю практику і щодо ветеринарії. Нещодавно два тижні  лікував цуценя. Кожні дванадцять годин вводив йому по вісім уколів, і воно одужало. Перед тим, як привезти клієнтам собаку проводжу з ними співбесіду. Ось, наприклад, зараз дуже модні йоркширські тер‘єри, такі маленькі гарні песики, і багато хто думає, що це іграшка. Та це ж – тваринка, за якою потрібно доглядати, гуляти з нею, годувати. Як кажуть, ми відповідальні за того, кого приручили.
– Чи є у Золочеві люди, котрі стають волонтерами і допомагають бездомним тваринам?
– Так,  це волонтерка Віта Пришляк, яка працює в суді. Вона щодня об’їжджає місто, щоб погодувати безпритульних собак, викликає ветеринара зі Львова для стерилізації, створила групу  у соціальних мережах «Крик про допомогу» і шукає у Львові добрих людей, щоб прилаштувати собак.
– Першого свого чотириногого друга пам‘ятаєте?
– Це була дуже добра собака Альбіна, породи боксер, їй було 8 років, її отруїли… Я дуже за нею сумував. Після неї, думав, що не буду більше заводити собаку. Та  друзі з клубу подарували мені таксу Фокса. А тепер маю аж шість домашніх улюбленців. Це русская борзая  Карай, боксер Тім, пекінес Джузі, такса Ніка, улюблениця красуня Бася і двоє цуценят. Вони всі між собою дружать.
– Розкажіть про дресирування.
–  Маю сертифікат, диплом про проходження курсів  у Юрія Полійчука, фігуранта міжнародної категорії. Він зі своєю вівчаркою Чардом зайняв у чемпіонаті світу за програмою ІРО третє місце. У Золочеві переважно звертаються клієнти для того, щоб  собака пройшов загальні курси дресирування. Це місяць занять, на яких вчу основні команди, захисну службу. Кожен собака також має свій характер і по-різному піддається дресируванню.
Собаку мало любити, ним треба жити. Потрібен постійний контакт, щоб чогось її навчити. Тільки до двох років собака формує тип характеру, потім щось робити з ним важко. Значно цікавіше працювати із самками, бо вони набагато вірніші. При першому контакті бачу, що собаку хтось уже намагався вчити,  а перенавчати набагато складніше. Нема дурних собак, бувають немудрі господарі. З місяця собаку треба навчати. Давати собаці повний контакт, його треба любити, скажімо, так ним треба жити і тоді в вас буде найвірніший в житті друг, який ніколи не зрадить і завжди буде вірний вам до кінця.
– Які породи собак популярні у Золочеві?
– Це вівчарки, мопси, хаскі, йорки, лабрадори, спанієлі…. Також багато людей хочуть просто собаку для душі і таких прилаштовуємо в добрі руки. Співпрацюю з Львівським притулком для безпритульних тварин «Милосердя» та Тернопільським притулком «Ноїв ковчег». З притулку «Ноїв ковчег» в наше місто прилаштована в надзвичайно добру, щиру сім‘ю, де вже кілька років щасливо проживає собака по кличці Стася. Побільше би таких добрих, щирих людей, і тоді в нашому місті можна б було створити притулок для братів наших менших, але, на жаль, для цього потрібні великі кошти.
– Скільки у нашому місті є собак з документами?
– Близько десяти. Та наші люди не зовсім розуміють, що таке собака з документами. Декому достатньо сказати, що собака має ветеринарний паспорт (тобто щеплення). Документи – це родовід. Планується в‘язка, для якої ретельно підбирають собак, в‘язка реєструється, народжуються собачата і тоді видається щеняча карта, відбувається перша виставка, експерт оцінює і на основі цієї карти виписується весь родовід. Є й дуже багато спекуляцій на документах. Люди заради грошей не зважають на породність, екстер’єр собак, виписують документи, скажемо так, псевдо чемпіонів, а собака зовсім не відповідає вимогам, які мали б відповідати даній породі. Але, вважаю, коли людина хоче дійсно придбати собі чотириногого друга, то вона не зважає на породу, на титули чемпіона, та вибирає собі собаку для душі, і він для неї найкращий в світі.
Та незалежно від родоводу, кожний собака заслуговує на належні умови життя. То ж звертаюсь до всіх людей з проханням з любов‘ю ставитись до братів наших менших, хоч іноді годувати бездомних тварин. Бо ж їм немає на кого надіятись, окрім, як на добрих людей.

Розмовляла Ірина ДОМАРЕЦЬКА