Новини Золочівщини
Зроби все, що можеш, тим, чим маєш, там, де ти є
Gazeta
Золочів одне з дуже небагатьох міст, де над створенням ОСББ працювали з 90-х років і де більшість багатоквартирних будинків охоплено такою формою управління. Дуже важливим є розуміння жителями своїх майнових прав, обов‘язків і відносин між власниками приміщень у багатоквартирних будинках; утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території силами ОСББ; планування господарської діяльності ОСББ. У 1998 році було створене ОСББ «Перлина», на вулиці Шашкевича, 4. З 2016 року цим ОСББ, яке об‘єднує 21 квартиру, керує учасник бойових дій у зоні АТО Євстахій Антонович Моспан. За небагато років управління будинком цьому чоловікові спільно із співвласниками вдалось зробити чимало у своєму будинку.
– Євстахію Антоновичу, розкажіть, чому ви вирішили взятись за таку нелегку справу як управління будинком?
– Впродовж багатьох років ми з сім‘єю живемо в цьому будинку і природно, що ми з дружиною намагаємось забезпечити краще життя для наших дітей, бути для них прикладом і своїми вчинками показувати їм, що патріотизм – це не просто гучні слова, це, в першу чергу, вміння самим відповідати за власний добробут і комфорт. Як людина військова, я звик до порядку. Та й зрештою, чудово розумію, що краще за дорікання і скиглення зуміти зробити щось корисне там, де ти є і тими ресурсами, якими володієш.
Головою ОСББ «Перлина» мене обрали у 2016 році. Першим моїм кроком було впорядкування фінансової сторони, вивів борги власників квартир. ОСББ було створене в 1998 році, проблем у будинку назбиралось чимало. Ми вивели недостачі, бо дехто просто не платив, дехто за рахунок того, що не платив, робив якісь ремонти. Це був неконтрольований процес. Дуже допомогла мені в цьому Людмила, наш бухгалтер. Вона погодилась вести бухгалтерію об‘єднання, півтора місяця вона виводила бухгалтерію. Після того почали займатись проблемами будинку, кожен житель висловлював якісь свої побажання: одні говорили про дах, інші про коридор тощо. Найперше, що ми вирішили – це закрити вхідні двері, ми прийняли рішення поставити металеві двері з кодовим замком, паралельно зробили освітлення індикаторне, яке включається-виключається на рух. Далі ми почали займатися ремонтом коридору. А щоб робити ремонт, треба було замінити двері другого, третього, четвертого поверхів. Провели збори і протокольно прийняли рішення про одноразові внески на ремонт коридору. Коли я став головою, вартість квадратного метра була сорок копійок, ми підняли до півтори гривні. Всі зійшлись на думці, що і ця сума є недостатньою, але погодились, що будуть скидатись одноразовими внесками. Тому на закупівлю двререй, ремонт коридору мешканці сплатили додаткові одноразові внески у сумі 500 грн. з квартири. Знайшли доброго майстра, пана Володимира, погодили ціну. В коридорі повністю поміняли все освітлення, замінили лампочки на економні та поставили гарні світильники. Була руїна, а стало в нас все дуже гарно. Та було багато скарг на затікання даху.
– Капітальний ремонт даху потребує значних коштів. Як ви вирішили це питання?
– На кожних зборах це питання піднімалось, і ми розводили руками, тому що нам потрібна була дуже велика сума. У 2016 році я займався цим питанням і кошторис на капітальний ремонт нашого даху був складений на 500 тисяч гривень. У цьому році вартість матеріалів та робіт змінили і кошторис складав уже 780 тисяч гривень. Я був у розпачі, хотілось щось робити, але не було фінансової можливості. Я звернувся до Богдана Романовича Тимківа, і коли ми вийшли на дах, Богдан Романович його оглянув, проаналізував, і сказав, що його можна зробити за 520 тисяч гривень, але не міняючи дерев‘яних конструкцій. Тобто він дав оцінку нашим дерев‘яним конструкціям: вони ще були в доброму стані, лише деякі потребували заміни, в аварійному стані був тільки сам шифер. Ми зібрали збори, і оголосили, що для того, щоб ввійти в конкурс мікропроектів Львівської обласної ради, нам потрібно було в короткі терміни назбирати 200 тисяч гривень, бо 200 тисяч гривень давала Львівська обласна рада. Це було досить складно, але за місяць часу ми зібрали 130 тисяч гривень. Ми подали заявку на участь в конкурсі мікропроектів. І тут нам допомогла міська рада. Місто гарантувало нам співфінансування. І ми якимось дивом цей конкурс виграли. Це була довга процедура, люди навіть втратили надію на перемогу у конкурсі, і що у нас буде дах. Ми почали перейматись іншими проблемами. Переробили статут, бо він у нас був з 1998 року, і ще багато документів. Тут мені дуже допомагала наш бухгалтер Людмила, вона взяла на себе основний удар, все впорядкувала. Ми ще дозбирували кошти, тішить, що до співфінансування підключились і наші підприємці, приміщення яких є в нашому будинку, і завдяки тому, що ще місто нам дало гарантію на співфінансування, ми зробили капітальний ремонт даху. Ми писали до різних організацій, політичних партій. Всі голосно говорили, що це гарна справа, що допоможуть, але обіцянки залишились обіцянками, все впало на плечі людей. Але мешканці задоволені. Мене тішить, що люди повірили, бо побачили реальну роботу. Ремонт даху навіть якось згуртував людей. Дякую усім, хто нам допоміг відремонтувати дах, насамперед, Золочівській міській раді, міському голові Ігорю Гриньківу, його заступнику Богдану Рибасі, фінансисту Наталії Рептак, усім працівникам міської ради, керівнику підрядної організації Богдану Тимківу і жителям нашого будинку. Золочівська міська рада також допомогла нам комісійно прийняти цей дах.
– Маєте можливість перевести подих. Чи тішитися перемогою ніколи? Що плануєте робити далі?
– Ми маємо ще багато роботи. Найперше необхідно замінити водяні труби, бо вони вже також в аварійному стані. Найголовніше, що люди зрозуміли, що вони це роблять для себе, за них цього ніхто не зробить, бо вони живуть у цьому будинку.
Розмовляла
Юлія ФАЙЧУК
– Євстахію Антоновичу, розкажіть, чому ви вирішили взятись за таку нелегку справу як управління будинком?
– Впродовж багатьох років ми з сім‘єю живемо в цьому будинку і природно, що ми з дружиною намагаємось забезпечити краще життя для наших дітей, бути для них прикладом і своїми вчинками показувати їм, що патріотизм – це не просто гучні слова, це, в першу чергу, вміння самим відповідати за власний добробут і комфорт. Як людина військова, я звик до порядку. Та й зрештою, чудово розумію, що краще за дорікання і скиглення зуміти зробити щось корисне там, де ти є і тими ресурсами, якими володієш.
Головою ОСББ «Перлина» мене обрали у 2016 році. Першим моїм кроком було впорядкування фінансової сторони, вивів борги власників квартир. ОСББ було створене в 1998 році, проблем у будинку назбиралось чимало. Ми вивели недостачі, бо дехто просто не платив, дехто за рахунок того, що не платив, робив якісь ремонти. Це був неконтрольований процес. Дуже допомогла мені в цьому Людмила, наш бухгалтер. Вона погодилась вести бухгалтерію об‘єднання, півтора місяця вона виводила бухгалтерію. Після того почали займатись проблемами будинку, кожен житель висловлював якісь свої побажання: одні говорили про дах, інші про коридор тощо. Найперше, що ми вирішили – це закрити вхідні двері, ми прийняли рішення поставити металеві двері з кодовим замком, паралельно зробили освітлення індикаторне, яке включається-виключається на рух. Далі ми почали займатися ремонтом коридору. А щоб робити ремонт, треба було замінити двері другого, третього, четвертого поверхів. Провели збори і протокольно прийняли рішення про одноразові внески на ремонт коридору. Коли я став головою, вартість квадратного метра була сорок копійок, ми підняли до півтори гривні. Всі зійшлись на думці, що і ця сума є недостатньою, але погодились, що будуть скидатись одноразовими внесками. Тому на закупівлю двререй, ремонт коридору мешканці сплатили додаткові одноразові внески у сумі 500 грн. з квартири. Знайшли доброго майстра, пана Володимира, погодили ціну. В коридорі повністю поміняли все освітлення, замінили лампочки на економні та поставили гарні світильники. Була руїна, а стало в нас все дуже гарно. Та було багато скарг на затікання даху.
– Капітальний ремонт даху потребує значних коштів. Як ви вирішили це питання?
– На кожних зборах це питання піднімалось, і ми розводили руками, тому що нам потрібна була дуже велика сума. У 2016 році я займався цим питанням і кошторис на капітальний ремонт нашого даху був складений на 500 тисяч гривень. У цьому році вартість матеріалів та робіт змінили і кошторис складав уже 780 тисяч гривень. Я був у розпачі, хотілось щось робити, але не було фінансової можливості. Я звернувся до Богдана Романовича Тимківа, і коли ми вийшли на дах, Богдан Романович його оглянув, проаналізував, і сказав, що його можна зробити за 520 тисяч гривень, але не міняючи дерев‘яних конструкцій. Тобто він дав оцінку нашим дерев‘яним конструкціям: вони ще були в доброму стані, лише деякі потребували заміни, в аварійному стані був тільки сам шифер. Ми зібрали збори, і оголосили, що для того, щоб ввійти в конкурс мікропроектів Львівської обласної ради, нам потрібно було в короткі терміни назбирати 200 тисяч гривень, бо 200 тисяч гривень давала Львівська обласна рада. Це було досить складно, але за місяць часу ми зібрали 130 тисяч гривень. Ми подали заявку на участь в конкурсі мікропроектів. І тут нам допомогла міська рада. Місто гарантувало нам співфінансування. І ми якимось дивом цей конкурс виграли. Це була довга процедура, люди навіть втратили надію на перемогу у конкурсі, і що у нас буде дах. Ми почали перейматись іншими проблемами. Переробили статут, бо він у нас був з 1998 року, і ще багато документів. Тут мені дуже допомагала наш бухгалтер Людмила, вона взяла на себе основний удар, все впорядкувала. Ми ще дозбирували кошти, тішить, що до співфінансування підключились і наші підприємці, приміщення яких є в нашому будинку, і завдяки тому, що ще місто нам дало гарантію на співфінансування, ми зробили капітальний ремонт даху. Ми писали до різних організацій, політичних партій. Всі голосно говорили, що це гарна справа, що допоможуть, але обіцянки залишились обіцянками, все впало на плечі людей. Але мешканці задоволені. Мене тішить, що люди повірили, бо побачили реальну роботу. Ремонт даху навіть якось згуртував людей. Дякую усім, хто нам допоміг відремонтувати дах, насамперед, Золочівській міській раді, міському голові Ігорю Гриньківу, його заступнику Богдану Рибасі, фінансисту Наталії Рептак, усім працівникам міської ради, керівнику підрядної організації Богдану Тимківу і жителям нашого будинку. Золочівська міська рада також допомогла нам комісійно прийняти цей дах.
– Маєте можливість перевести подих. Чи тішитися перемогою ніколи? Що плануєте робити далі?
– Ми маємо ще багато роботи. Найперше необхідно замінити водяні труби, бо вони вже також в аварійному стані. Найголовніше, що люди зрозуміли, що вони це роблять для себе, за них цього ніхто не зробить, бо вони живуть у цьому будинку.
Розмовляла
Юлія ФАЙЧУК
