Писанкарство – вічне

Йде Великдень по землі. Коли в душі дзвонять дзвони, лагідне сонце починає пригрівати землю, птахи співати, то це говорить про те, що надходить довгоочікуване та найрадісніше свято – Великдень.  Напередодні Великодня завжди панує атмосфера приготувань. Коли вже все чистеньке та гарненьке, наступає особливий час. Час розписування писанок. Саме такі приготування люблять діти. Адже вони мають змогу зануритися в атмосферу повного творчого хаосу і фантазії, вигадувати, відтворюючи старі закодовані символи здоров'я, любові, добробуту. Виходить в них по дитячому просто та наївно, проте, наполегливість дає свої результати. Цьогоріч у Золочівській районній бібліотеці для дітей проходила серія майстер-класів із розпису писанок. Під керівництвом викладача Золочівського ЦДЮТ Оксани Литвиненко учасники Творчої майстерні «Натхнення» малювали ескізи до лемківських писанок, розмальовували писанки за допомогою воскової техніки. Майстер-класи були сповненні мистецьким настроєм, творчими дискусіями та невгамовними: «А що далі?». Використовуючи харчову фарбу та кольоровий віск, діти міліметр за міліметром покривали яйця новими-старими символами. Ескізи та самі писанки виставлені в дитячій бібліотеці та доповнюють експозицію «Йде Великдень по землі». Незабаром прийде свято і наші юні майстри по розпису писанок будуть вихвалятися, що саме цю писанку він/вона зробили власноруч. Ми можемо бути впевнені, що писанкарство, як стара українська традиція – не зникне, а навпаки, буде жити та розвиватися, допоки буде Великдень.