Афганістан болить в моїй душі

15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив Афганістан. Жодна війна не має виправдання. Навіть, якщо в бою вбито лише одну людину. Війна в Афганістані тривала більше 9 років. Загинули десятки тисяч людей, тисячі отримали поранення, сотні колишніх воїнів померли від ран. Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію...
Серед загиблих у Афгані кожен четвертий – з України. Пекло цієї війни пройшли більше 160 тисяч українців.
16 лютого 2017 року у актовому залі Золочівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 ім. Маркіяна Шашкевича пройшла виховна година з учасниками військових дій у Афганістані – майором запасу Богданом Антоновичем Кудерявцем та старшиною Михайлом Ярославовичем Гаврисом (випускник нашої школи).
Це була тривожна розповідь людей, які пробули на афганській війні чималий відрізок часу. Воїнам доводилось постійно змінювати місце розташування. Бувало, в горах за ніч викопували окопи, а на ранок уже переміщувалися далі. Та найважче було підготувати артилерійську позицію, тому що грунт там піддавався тільки лому й кайлу. Нерідко після виснажливих робіт, не зробивши жодного пострілу, міняли дислокацію і знову закопувалися в землю. На згадку про цю зустріч представники учнівського самоврядування подарували гостям блокноти із зображенням школи.