КРИЧУЩИЙ ПРЕЦЕДЕНТ

Давно відійшов від справ. Але, як і кожен пенсіонер, уважно слідкую за подіями в місті, в районі, в Україні. Боляче, коли щодня трапляються прикрі події, порушується Конституція України, закони України.
Здається, всім зрозуміло, що тільки справжні професіонали, небайдужі патріоти-українці зможуть навести лад у нашому спільному домі.
Те, що побачив в Інтернеті про збори у Сасові, викликало дуже багато запитань. По-перше, де були сьогоднішні ініціатори реєстрації територіальної громади у Сасові двадцять років? Адже Конституція України прийнята у 1996 році. По-друге, хто колотить, окрім родини Банахів, цими процесами? Адже це непоодиноке явище? По-третє, яка роль  деяких одіозних осіб на зборах у Сасові? Чому, якийсь там незнайомий пан Павло не дав навіть можливості висловитись законно обраному сільському голові, чи депутату районної ради? Що боялись, як би люди, котрих намагались обдурити, не почули розумного слова і не відмовились від провокаційної ідеї? І ще: у великих селах пореєструємо громади, а у малих? Хто подумав про них?
Отож, дуже добре розумію депутата Золочівської районної ради, журналіста Лесю Горготу, котра, користуючись нагодою, зі своїми питаннями з цього приводу звернулась до урядовців, а відповідь Геннадія Зубка опублікувала. Ця стаття мала б спонукати депутатів Золочівської районної, міських, сільських, селищної рад до ретельного аналізу того, що відбувається в районі, де з листопада минулого року майже до кінця березня нинішнього не спромоглись обрати голову райради, втратили багато можливостей щодо розвитку району, впустили в район негатині процеси.
Так ні ж. Те, що відбулось 22 березня на засіданні ІІ сесії VII скликання Золочівської районної ради, переконало, що депутати не просто не аналізували того, що відбувається поза їхнім впливом, вони не читали статтю Л. Горготи. І до законів України ніхто заглянути не спромігся. Бо замість того, щоб почути в сасівській події тривожний дзвінок – у декого прокинулись ображені амбіції. Під час засідання депутат райради Володимир Зубар (НРУ) зачитав заяву щодо образи депутата Олега Банаха у статті «Проект Медведчука-Путіна на Золочівщині», яку написала депутат від «Самопомочі», редактор газети «Наша українська справа» Леся Горгота (до речі, саме звернення неграмотне, навіть назва газети подана неправильно. Чи може його з помилками подали в Інтернеті «видатні» так звані журналісти з незареєстрованого засобу масової інформації?).  
Мене, як журналіста, обурює той факт, що депутати Золочівської районної ради політичним рішенням зобов'язують журналіста публічно вибачатись за професійно написаний матеріал. О, шановні депутати-демократи, демократією у ваших рішеннях і не пахне.
Свобода засобів масової інформації, зокрема, журналістів, які працюють в них, є істотним компонентом свободи вираження поглядів та свободи інформації. Міжнародні установи, які тлумачать та застосовують договори про права людини, наголосили на взаємозв’язку між свободою засобів масової інформації та свободою вираження поглядів. Незалежно від того, чи інформація передається у друкованій формі, шляхом трансляції чи мережею Інтернет, їй не обійтися без високопрофесійних журналістів. Знаю, Леся Горгота, талановитий журналіст з професійною освітою. Проте, журналісти раз у раз зазнають різного роду втручань у свою професійну діяльність. У цьому не раз переконався на своїй шкурі. Але то були сумні часи. Було і в часи незалежності, коли предметом вияснення став не факт зникнення цінних речей з високого кабінету при зміні керівників, а «яке право мав журналіст писати про це фейлетон». На злодієві, як кажуть…
Бачу історія продовжується. Знову звучить: як сміє? Знову неетично чомусь поступає журналіст, який написав правду, закликав до пильності, законності. Чому ж ті, хто чинить і неетично, і незаконно донині сподіваються на Шевченкове «на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує…»?  
Жодним чином журналіст Леся Горгота не образила ні честі, ні гідності депутата, а нині вже голови Золочівської районної ради Олега Банаха. Вона насправді попередила, а можливо їй вдалось навіть зупинити, в районі дуже негативний, шкідливий, протизаконний процес. І замість нападок на журналіста, шановні депутати, сідайте за вивчення законодавства України, беріться до справи, бо район вже так звик жити без районної ради, то може вас там і не треба.
І прислухайтесь трішки до мудрих думок спеціалістів-професіоналів, в тому числі і журналістів. І не переслідуйте їх за професійну діяльність. У зв’язку з цим чинним законодавством встановлено правову відповідальність за посягання на життя і здоров’я журналіста, інші дії проти нього (Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», стаття 171 Кримінального кодексу)
Цитую статтю Лесі Горготи:
«Перебуваючи у Києві, під час неформальної зустрічі із віце-прем‘єр міністром – міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадієм Зубком, я попросила його пояснити ситуацію, яка складається на Золочівщині, зокрема у селі Сасів.
– Насамперед хочу сказати, що є конкретна методика створення спроможних територіальних громад. Жодна неспроможна громада зареєстрована бути не може. З приводу конкретного прецеденту, який має місце у селі Сасів, про яке ви зазначаєте, скажу відверто – реформа дуже важка. Таких прецедентів матимемо ще дуже багато. Цим питанням однозначно мають займатись спецслужби, які обов‘язково з‘ясують, хто за цим стоїть. Справа в тому, що те, що відбувається на Сході, на території Донецької та Луганської областей, – це вершина айсберга. А весь айсберг знаходиться внизу, тобто всередині держави. Російські спецслужби ведуть шалену війну сьогодні, щоб не допустити ніяких змін в Україні, в тому числі і по децентралізації. Пан Медведчук, який є кумом Путіна, має сформовану цілу команду, що їздить по західних областях.
Реєструють окремі громади як юридичні особи і таким чином заважають нашій спільній праці у плані змін у державі. Росія боїться децентралізованої України і робитиме все для того, щоб ми не провели реформу по децентралізації, бо ми відтак станемо сильнішими. Хочу провести історичну паралель із наполеонівськими часами. Під час походу на Москву генерали запитали у Наполеона: «Чому ми оминули Швейцарію?» У відповідь почули:  «Децентралізовану країну в стайню Французької імперії поставити неможливо». Тобто, щоб позбутись зазіхань нашого сусіда Путіна, маємо провести децентралізацію».
 Фактично журналіст процитувала у статті слова Геннадія Зубка. То може ще й віце-прем‘єр міністр має вибачитись перед Олегом Орестовичем?
А, може, на бажання золочівських депутатів змусимо ще й журналіста Богдана Куфрика з газети «Експрес» вибачатись за відому статтю про великого золочівського демократа?
Шановні депутати Золочівської районної ради, перш, ніж публічно принижувати журналіста за професійну критику, читайте Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». В одного з керівників району вже був сумний прецедент тяганини із журналістом районного радіомовлення, коли довелось аж в Адміністрацію Президента звертатись.
Я розумію, що подобаються Вам лиш ті, кишенькові, котрі хвалять. Але звикайте і до критики. А пану Володимиру Зубару, який написав це непрофесійне звернення, так і хочеться сказати: зберіть у Золочеві великий Майдан і вибачтесь перед громадою за бездіяльні, безвідповідально втрачені п‘ять років вашого перебування на посаді міського голови Золочева.


Р.S. Очевидно після виходу газети у світ, депутати приймуть ще одне звернення, щоб ще й я вибачився. Знаю точно, що як і Леся Горгота, за правду вибачатись не буду.