П’ять років на службі золочівській громаді
Ігор ГРИНЬКІВ ̶ міський голова Золочева, котрий однозначно увійде в літопис історії нашого міста як очільник громади, котрий об‘єднав нас своєю невтомною працею і розпочав процес відродження нашого міста. Сьогодні, підсумовуючи п‘ятирічний термін його перебування на службі золочівської громади, розмовляємо з Ігорем Михайловичем Гриньківим: міським головою та кандидатом на посаду міського голови Золочева на виборах 25 жовтня 2015 року.
̶ Ігоре, дуже швидко промайнули п‘ять років, відколи ти очолив громаду міста Золочів, хоч мав пропозиції більш оплачуваної та спокійнішої роботи у столиці. Чи не жалкуєш сьогодні про це?
̶ Служити громаді завжди було почесно та відповідально. Однак, треба пам‘ятати вислів: кому багато дано, з того багато спитають. Виправдати довіру людей завжди важче, ніж прийти до влади. Коли очолюєш громаду, мусиш думати про добро тих, кому служиш, а це щоденна і клопітка праця. Не шкодую жодної хвилини, бо разом нам дуже багато вдалось зробити.
– Термін цієї каденції завершується. Чи пам‘ятаєш враження про перші дні чи місяці роботи на посаді міського голови Золочева?
– Скажу однозначно, ейфорії не було. Величезні борги, арешт усього майна золочівської громади, знищена господарка, повна втратаавторитету міської влади… З тим щось потрібно було робити. Мені дуже запам‘ятався випадок, коли нас зупинили працівники Львівського підрозділу ДАІ і зажадали залишити службовий автомобіль та добиратись назад у Золочів громадським транспортом, оскільки з наявної у них інформації автомобіль перебував в арешті та розшуку за борги міської ради. Прикро, але факт.
̶ Всі золочів‘яни пам’ятають розкопаний центр міста. Мало хто тоді вірив, що тобі вдасться зробити такий значний об‘єм робіт, оскільки коштів не було. Скажи зараз відверто̶ це був твій чіткий розрахунок чи авантюра?
̶ Один з вчителів, повчаючи, казав не ставити перед собою дріб‘язкових цілей: «Твої мрії мають бути такими великими, яким є ти».
Звісно, можна було один за одним ліквідовувати провалля у центральній частині міста, але більш правильно провести тут комплексну реконструкцію. Судіть самі, як замінити частину колектора на глибині 6 метрів? Теоретично і практично можливо. А надалі потрібно було проводити заміну іншої його частини. А це знову розкопки. Вважаю, що було прийнято єдино правильне рішення– про заміну всіх мереж. І це не лише моя думка – це колективне рішення найкращих фахівців, котрих мені вдалось об‘єднати на вирішення наших проблем. Є вислів, що на шляху до своєї мети людина знайде все необхідне. Так сталося і в цій ситуації.
З великою вдячністю хочу згадати усіх тих, хто допомагав. Насамперед, керівника Львівського ШРБУ-65 Лесю Михайлівну Магеру, котра повірила мені і погодилась працювати лише під мої особисті гарантії, що оплата за виконані роботи буде. Кошти прийшли на рахунок 22 грудня, а вже за декілька днів я підписав акт про виконані будівельні роботи майже на 2 мільйони гривень. Судіть самі, були підстави для переживання, чи ні?
Є багато достойних аполітичних людей, котрі абсолютно безкорисно допомагали та й донині допомагають нашій громаді відроджувати місто. Нехай Господь благословить їх здоров‘ям – доброго запису їм у Книзі доль.
– Ще коли на газовому ринку була стабільна ситуація, коли не було проблем із газопостачанням, ніби передбачаючи ситуацію, ти зініціював переведення котелень міста на дрова. Золочів став єдиним містом в Україні, що перейшло на альтернативні види палива. В російських ЗМІ тебе намагались висміяти і критикувати, мовляв, у Золочеві спалюють дерев‘яні лави, бо немає чим палити. Як сьогодні оцінюєш цей крок?
– Не тільки російські ЗМІ. Часом і місцева преса з нерозумінням підходила до цього питання і наші журналісти критикували зроблене, мовляв, вирізують ліси, страждає екологія і т.д. Ще раз і для всіх кажу, з тих 50 тисяч кубів деревини санітарної очистки лісу, що її робить держлісгосп щорічно, ми використовуємо не більше 10 тисяч кубів. Це кошти, які не йдуть в російську економіку, це робочі місця і податки в Україні. Зрештою, це українська енергетика, яку маємо розвивати збалансовано, щоб не працювати на Росію. Не кажу, що це єдиний досконалий вид палива. Я бачив як у Польщі палять вугіллям і стверджують при тому, що це їх стратегічна сировина. На запрошення посла Австрії я вивчав їх досвід поводження з біомасою на противагу російському газу. Я бачив як там деревину переробляють на щепу, яку використовують в опаленні. Маємо крок за кроком удосконалювати технології, щоб від усієї біомаси (дрова, щепа, солома, торф), отримувати максимум енергії без шкоди для екології.
– Вже тривалий період у Золочеві ефективно працює єдина в області сміттєсортувальна лінія, яку придбано за кошти приватного інвестора. Місто стало помітно чистішим. Які ще маєш напрацювання у плані поводження з твердими побутовими відходами?
– З перших днів роботи у міській раді поставив перед собою завдання покращити санітарну очистку міста. Ми всі пам‘ятаємо старі сміттєві баки, старі автомобілі, з яких при перевезенні розвіювались побутові відходи. Зараз у місті стоять сучасні контейнери для твердих побутових відходів, придбано сучасні автомобілі для вивезення сміття. У жовтні 2013 року ТзОВ «Еко Баланс Золочів» ввело в експлуатацію сміттєсортувальну лінію. Будуємо полігон для захоронення твердих побутових відходів, карти складування сміття. Ще не все довершено, та зроблено багато. Нам усім життєво необхідно змінити своє ставлення до довкілля: перестати бути лише неакуратними, недбалими споживачами, а стати дбайливими, охайними господарями Землі. Бо інакше гніву матінки-природи нам не уникнути. І допоки кучугури мотлоху, який ми вивозимо з власного подвір‘я в ліс, під міст, за автобусну зупинку…, не почали «стріляти» різними хворобами і неприємностями – давайте почнемо дбати про екологію кожен на своєму місці: як господарі, як чиновники, як депутати… А головне – як люди.
– В той час, коли в інших містах влаштовують толоки раз у рік «для галочки», в Золочеві вони відбуваються щотижня: то у міському парку «Здоров‘я», то в сквері імені 20-ї річниці Незалежності України, то в Зеленому яру… Як Тобі вдається об‘єднувати людей для спільної праці? Самі комунальники не нарікають?
– Міський парк «Здоров‘я» займає площу понад 20 гектарів. Ми багато вклали зусиль для того, щоб наш парк був справді відпочинковою зоною. Хочу наголосити на тому, що міський парк «Здоров‘я» був, є і буде комунальною власністю громади міста. Українці – працьовита нація і працювати спільно на толоках здавна було почесно. Це в радянський період вбивали в нас господаря і наші толоки звели до єдиного в рік «суботника». Проте чистота у домівках, чистота у дворі, чистота у місті – це те, з чого починається громада. Хочу подякувати комунальникам та тим золочів‘янам, котрі знаходять час і своєю працею роблять наше місто кращим. Якби я сидів у кабінеті і роздавав вказівки, звісно, що були б нарікання. На толоку я намагаюсь приходити першим і останнім звідти йду. Через те у нас взаємоповага. Працюємо не лише у парку «Здоров‘я», в сквері імені 20-ї річниці Незалежності України, в Зеленому яру, біля пам‘ятника Т. Шевченку. Садимо хвойні дерева, липи, кулясті клени, квіти… Усе це робимо у співпраці з фахівцями із Національного лісотехнічного університету. Спільно з ними виготовили проектну документацію на реконструкцію парку. Також готуємо заявку на участь у проектах по реконструкції скверу Зелений Яр. Мені б хотілось це зробити якомога швидше, адже тут знаходиться унікальна пам‘ятка архітектури національного значення – Церква Святого Миколая. Дякую церковній громаді за те, що так фахово підходять до реставрації цієї будівлі. В свою чергу, ми поступово влаштуємо мощення каменем доріжок, встановимо лави, декоративні світильники вуличного освітлення. Саме з цього скверу ми розпочали співпрацю із майстром сучасного декоративно-прикладного мистецтва Миколою Бондарчуком із міста Дубно. Сьогодні він працює над скульптурою Мойсея. Спільно з отцем-ігуменом Августином визначили місце, де її буде встановлено. А з наступного року з настанням тепла у цьому сквері майстром буде виготовлено ряд інших скульптур. Серед них – скульптура митрополита Андрея Шептицького, інших достойників. А також ряд скульптур для нашої малечі, оскільки плануємо реконструювати дитячий майданчик, який тут був здавна.
Ми розпочали влаштовувати гарний парк на Заріччі, між старим і новим руслом Золочівки, який має назву Межиріччя. Тут потрібно ще багато праці. Садитимемо хвойні та декоративні дерева. Спостерігаю, що останнім часом збільшується кількість золочів‘ян, котрі хочуть змінити місто на краще. Вірю, що це нам вдасться.
– Ігоре, у своєму передвиборчому інтерв‘ю 28 жовтня 2010 року Ти ставив за мету виготовити проектну документацію на каналізування масиву Заріччя і виконати ці роботи.
– До завершення цього року ми каналізуємо масив Заріччя включно із заміною насосного обладнання на каналізаційно-насосній станції, яка буде перекачувати стоки. Обговоримо з мешканцями терміни на проведення врізки від їх будинків в нову мережу. Вартість технічних умов на підключення мереж водовідведення – 360 грн. Це потрібно зробити організовано та в стислі терміни, бо ще потрібно влаштувати тверде покриття на вулицях. Мене дуже турбує також стан мереж у цьому масиві. Основні магістралі газу та води в незадовільному стані. Жодної системи в прокладанні мереж нема. Можливо в проекті на капітальний ремонт цих вулиць слід буде передбачити їх повну заміну під час виконання робіт з асфальтування. Передбачити водовідведення, щоб дощові води не заливали окремі будинковолодіння. Наразі прошу вибачення у мешканців масиву Заріччя за тимчасові незручності, але в інший спосіб прокласти каналізаційний колектор неможливо.
– Але Заріччя не єдиний масив, який потрібно каналізувати. В нас значна частина міста без каналізації.
– Дійсно, у попередні періоди цьому не приділяли належної уваги. Нами виготовлено проектно-кошторисну документацію, проведено тендер та вже цього місяця розпочнемо роботи із каналізування масиву вулиць П. Мирного, Залізняка, О. Кобилянської. З ініціативи одного з наших архітекторів Романа Кушніра виготовили документацію на каналізування вулиць Спортивної, Замкової та Перемоги. Мусимо думати про безпечне довкілля, робити все для того, щоб стоки не забруднювали підземні води, бо чистої питної води стає дедалі менше. Цього літа нас всіх це дуже стривожило.
– Ігоре, на початку нашої розмови Ти згадував про низький авторитет влади. На сьогодні тобі вдалось повернути цей авторитет, довіру золочів‘ян. Коли вперше ти відчув підтримку людей?
– У відносинах із золочівською громадою намагаюсь бути самим собою, максимально щирим. Бо як і кожна людина можу помилятися. Знаю, що помилку мені можуть пробачити – не пробачать фальші.
Якщо говорити про довіру та авторитет, то в громаді це можна отримати лише через щоденну, кропітку та наполегливу працю в інтересах тої ж таки громади. Якщо говорити про підтримку та допомогу, то згадаю про лави та декоративні кущі й дерева у центральній частині міста. На їх придбання не затрачено жодної бюджетної гривні. Це кошти наших підприємців, простих мешканців, котрі добровільно відгукнулись на моє прохання. Для мене це було знаково. Я дуже вдячний усім, хто долучився своєю працею, фінансово чи просто порадою, словом. Це дуже підтримує на цьому нелегкому шляху служіння громаді та додає нових сил.
– Громада стала на твій захист під час тривожних подій Революції Гідності.
– Революція Гідності змінила наше життя, змінила життя України. Це був важкий період у житті кожного з нас. Мені прикро, що суспільство дає людям оцінку не за їхні вчинки, а за політичні чи релігійні погляди. Дякую тим, хто у цей важкий час підставили плече, кому вистачило мужності відкрито заявити про підтримку мене як міського голови. Вважаю, що на місцевому рівні, у містах, селах, там, де потрібно думати про добробут громади, про вирішення комунальних проблем, політика має відійти на другий план. Ми грузнемо у міжпартійних роздорах, розкидаючи взаємні звинувачення, забуваючи про істинне покликання кожного з нас – служити людям, служити громаді. Зрештою, ми всі і є однією громадою. Маємо гуртуватись навколо спільних справ, спрямованих на відродження нашого міста. Згадаймо, як нас повчає митрополит Андрей Шептицький у своєму слові: «Усі, хто почуваються українцями і хотять працювати для добра України, нехай забудуть про які-небудь партійні роздори, нехай працюють в єдності і згоді над відбудовою так дуже знищеного … нашого економічного, просвітного і культурного життя. Тоді … на підвалинах солідарності і усильної праці всіх українців повстане соборна Україна… Хто на своєму становищі працює для добра народу, сповняючи сумлінно свої обов’язки, – той є ліпшим патріотом, ніж той, що багато говорить, а мало робить».
– Так чи інакше, але саме представники політичних партій будуть формувати депутатські корпуси майбутніх міських, районних, обласних рад, в тому числі Золочівської міської ради. Представників якої політичної сили ти хочеш бачити у депутатському корпусі Золочівської міської ради?
– Надати перевагу якійсь одній з політичних сил, значить применшити чи образити інших. Сподіваюсь, що кожен з кандидатів, котрий дав згоду балотуватись в ту чи іншу раду, насамперед має критично оцінити себе – чи достатньо в нього досвіду та сили служити людям, своїм виборцям. Так, саме служити, бо це обов‘язок добровільного служіння людям, а не право на пільги. Дуже хочу, щоб ці вибори не посварили нас у наших громадах. Щоб у цій міжпартійній боротьбі не було місця ненависті, бо це почуття не християнське.
– Ігоре, твої опоненти не відчувають впевненості у собі та застосували проти тебе відому технологію – висунули кандидатом на посаду міського голови особу на прізвище Гриньків в надії, що виборці не розберуться, за котрого Гриньківа голосувати. То ж який Гриньків, на твою думку, переможе?
– Смішно, примітивно і соромно за тих, хто вдається до таких маніпуляцій. Не можна в такий спосіб обманювати виборців – це низько. Моєму однофамільцю Геннадію Гриньківу та тим, хто намагається використовуючи його прізвище, здурити золочівську громаду, слід пам‘ятати народну мудрість: «Брехнею світ обійдеш, а назад не вернешся». Вірю в мудрість золочівської громади і сприйму будь-яке її свідоме рішення.
– Що можеш згадати приємного та значимого в твоєму особистому житті за останні декілька років?
– Безперечно, це поповнення в нашій сім‘ї – народження нашого синочка Богданчика. Славний маленький розумник, котрий є потіхою нам усім, особливо бабусі. Двоє старших синів – Михайло та Володимир дуже змужніли, третій рік вони носять форму ліцеїстів Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Донька Марічка завершує навчання на юридичному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Бачу, що спеціальність правника їй подобається. Зараз набирається практичного досвіду у територіальній виборчій комісії. Мені, як батькові, приємно, що вона йде моїми слідами, не ховається за мою спину, не боїться труднощів та професійно підходить до справ.
– Ігоре, під час попередньої виборчої кампанії ти був єдиним кандидатом, котрий не мав своєї передвиборчої програми. Не маєш її і сьогодні. Не чіпляєш по місту своїх передвиборчих бігбордів. Чому?
– Покажіть мені кандидата чи партію, котрі виконали свою передвиборну програму. З іншого боку, папір, звісно, витримає все. Тим, хто при владі взагалі не етично чіпляти будь-які бігборди із закликами голосувати за них, хоч би вони були єдиними та узгодженими кандидатами від демократичних та патріотичних політичних сил усього світу (сміється). За нас мають говорити наші справи!
– Які твої плани надалі?
– Планів безліч. Навіть не знаю, які з них першочергові, бо робити треба все і відразу. Але коли ми говоримо про реалізацію запланованого, задуманого, то чітко розумію, що в масштабах міста один в полі – не воїн. Дуже ціную тих людей, котрі поряд і дякую їм за це. Тим, котрі вкладають частинку свого «я» в справу відродження нашого Золочева. Цього року ми створили Благодійний фонд, який назвали «Золочів відроджений». Створили з метою реалізації проектів відродження нашого міста. Дуже добре, що ця структура – не політична і може згуртувати людей із різних середовищ, котрих об‘єднує любов до міста. Коли ми говоримо про плани, то маємо вірити у їх здійснення, бо віра без діла мертва, ще більше діло без віри. Ми маємо дякувати Господу за можливість бути на тій землі і робити щось добре. Ми самі ще не знаємо, який наш потенціал. Кожен з нас робить свій вибір у житті, у кожного – своя дорога. На думку спали слова письменника Мирослава Дочинця, котрий нещодавно відвідав Золочів: «Дорожи дорогою. Бо тільки вона може вивести на Путь. Коли не знаєш, куди йти і навіщо, встань, простягни вперед руку – і йди. Бо це твоя дорога».
Розмовляв
Михайло ЛАПСЮК
