Школа чекає своїх випускників

Перша субота лютого. Щороку ми підсвідомо готуємось до дуже цікавої події, до зустрічі з дитинством, з рідною школою, найкращими друзями, своїм першим коханням… І навіть, як це найчастіше буває, якщо нам з певних (безперечно «дуже важливих» причин) ми не попадаємо на зустріч випускників рідної школи – ми все ж подумки там, у своєму класі, на найкурйознішому уроці в житті. Перша вчителька, найцікавіший предмет. В пам‘яті вирують спогади, такі цікаві і близькі-близькі…  А школа ж чекає. Наші учителі, наче ангели-охоронці ведуть нас по життю. Всіх, бо ми, їхні учні, частинка їхньої душі. У цей день Золочівська ЗОШ № 3 гостинно запросила своїх випускників на вечір-зустріч. Найбільше сьогодні хвилюються учні 9 класу,  класний керівник Лариса Олександрівна Єгерєва. Бо ж вони господарі на цьогорічному святі. Вони цікаво, весело і майстерно розповідають дорогим гостям про досягнення третьої школи, про цікавинки свого шкільного життя. Їх вдало підтримує шкільний хор «Росинка», яким керує Ірина Євгенівна Федорчук.

Сьогодні найстаршими на зустрічі виявились ми, випускники 1995 року. Тому й не дивно, що у вітальній промові директора школи Василя Васильовича Любенецького чується сум: «Дорогі наші випускники, вчителі, гості. На початку хочеться сказати, що у залі сьогодні випускники, які дуже люблять школу і поважають своїх вчителів. Сьогодні в такий час Ви прийшли до нас, на наше свято, щоб пригадати найкращі хвилини, моменти, своє шкільне життя у нашій школі. Але з кожним роком наші випускники молодіють, молодіють, молодіють. Це дуже  приємно, бо в руках молодих майбутнє нашої держави, майбутнє нашої школи. Ми хочемо бачити продовження Вас у нашій школі. Не забувайте нашу школу. Гарно відпочиньте сьогодні. Гарних Вам, приємних спогадів і всього найкращого.»

 Радо зустрічали своїх випускників 1995, 2000, 2005, 2010, 2014 років (ювілейних) випусків класні керівники Лариса Олександрівна Єгерєва, Людмила Леонідівна Радигіна, Галина Олексіївна Павлюк, Тетяна Борисівна Тихонова, І дуже бракувало на цій зустрічі з дитинством улюблених Оксани Мирославівни Хоружої, Дарії Володимирівни Карпи, Зінаїди Єгорівни Савицької… і багатьох-багатьох, без кого не уявляється наше шкільне життя. Бо наші учителі передали нам свої знання, вміло і вправно вели нас лабіринтами наук, передали нам свою любов, навчали жити і діяти. І всі, хто не прийшов, шкодують, що не занурились разом з нами у вир спогадів, любові, тепла… Приходьте до своєї школи, підтримайте своїх вчителів, поділіться своєю радістю, своїми досягненнями з рідними людьми.

Ірина ДОМАРЕЦЬКА