Замовкла Україна в скорботі
«Літа 7441 від Сотворення світу (літа 1933 від Різдва
Христового) був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні
потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто
не знав скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще
ненароджених – у лонах матерів.
До книги буття українського народу, якщо таку буде колись
написано.»
Таким епіграфом розпочинає вступну статтю «Духовна руїна»
до книги «Голодомор-33» журналіст Лідія Коваленко.
Минулої суботи Україна згадувала тих, хто помер у лихоліття
голодомору 1932–33 років. Також в цей день молились за тих, хто загинув у
боротьбі за Україну, зокрема за Героїв Небесної сотні. Поминальний передзвін
лунав у всіх храмах району. Замовкла Україна в скорботі. На площі Незалежності
біля пам'ятника В. Чорноволу в Золочеві відбулась екуменічна панахида і
віче-пам'яті за участю священнослужителів району. Золочівський молодіжний театр
«Край» підготував історико-літературну композицію пам‘яті мільйонів, тих, хто
загинув у це страшне лихоліття.
Новий 1933 рік українські селяни зустріли із сумом. Голодна
смерть ходила від хати до хати, слідом за нею буксирні бригади з числа
комуністів, комсомольців, сільських активістів, пияків і нероб, які вимагали
продрозкладку, хлібозаготівлю…
Світ мав би розколотись надвоє, сонце мало б перестати
світити, Земля перевернутися – від того, що це було на Землі. Проте світ не
розколовся. Земля обертається, як їй
належить. І ми ходимо по цій стражденній землі зі своїми тривогами і надіями.
Ми – єдині спадкоємці всього, що було.
Тяжко повертає український народ духовне здоров‘я. Надто
багато могил: тих, що постали
десятиліття тому, і тих, що сьогодні виросли по всій Україні. Надто великі
втрати. І тільки правда здатна здолати наслідки трагедії, заподіяної епопеєю
насильницької колективізації, голодомору, розкріпачити волю людей. Та віримо,
що крок за кроком, пройшовши заново
хресну путь своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний
прекрасної долі.
