Військовий обов'язок виконали без втрат
Підходячи
до Навчального центру Національної гвардії України, щоб зустріти золочівських
героїв, що 25 жовтня поверталися додому із зони АТО, побачила ще молоду та
симпатичну жінку з букетом запашних хризантем. Поруч стояли дівчата з дорогими
букетами, дітки із плакатами та кульками. Але хризантеми жінка так горнула до
грудей, що зрозуміла: це – мама…
Автобуси
заїхали на територію військової частини 3007 під бурхливі оплески. Разом із
солдатами повернувся і начальник Навчального центру Національної гвардії
України, полковник Михайло Кулик, який очолював зведений загін. Михайло
Вікторович щиро дякував бійцям за гідне виконання військового обов‘язку, за
мужність, героїзм; рідним і близьким – за терпіння та підтримку. А ще – щира
подяка священикам, які не залишали їх у найважчі хвилини, були поруч,
підтримували, молились, допомагали… Традиційно лунав Державний Гімн України,
традиційно вітали короваєм. Поцілунки, квіти, звуки маршу військового оркестру
і сльози на очах були атрибутами святкової зустрічі.
Від
імені громади району та міста вітали героїв заступник голови Золочівської
райдержадміністрації Роман Сухецький, міський голова Золочева Ігор Гриньків,
котрий зокрема зазначив:
–
Я радий сьогодні вітати кожного з вас. Тішуся, що повернулись живі і
неушкоджені. Дякую Вам за подвиг. Сьогодні ми всі живемо у тривожній атмосфері,
не маючи впевненості, яким буде завтрашній день. Випробування війною на 23-му
році незалежності України стало гіркою і болючою несподіванкою. Проте водночас
наші військові демонструють велич власної віри і сили духу. Неоголошена війна
згуртувала у прагненні допомогти тисячі людей. Сьогодні до міської ради, до
Навчального центру Національної гвардії України звертаються люди, які
пропонують підтримку і допомогу нашим військовим. Міською радою було залучено
волонтерів, які за три дні зібрали понад 17 тисяч гривень для потреб
військових, які відбули на чергову ротацію. Зворушила історія про жительку
вулиці Степана Бандери Тетяну Кравець, котра у редакцію часопису «Наша
українська справа» принесла тисячу гривень і розповіла, що була санітаркою на
війні і чудово розуміє, що таке війна, холод, і як воно спати в окопах. І таких
історій безліч. Завдяки таким людям, я впевнений, Україна переможе. Хочу, щоб
ви завжди пам‘ятали, що громада нашого міста з вами, ми молимось за вас,
підтримуємо і будемо допомагати і надалі. Слава Україні!
Також
до присутніх звернувся вчитель-історик, літописець нашого часу Володимир Сивак:
–
Сьогодні ми зустрічаємо наших героїв, за котрих молилась уся Золочівщина, за
котрих продовжуємо усі молитись. Ви для нас є дуже дорогими людьми. Згадую час,
коли представники вашого підрозділу бігали шкільними коридорами. А зараз вони
стоять з автоматами у руках… Може рідна земля зігріти, може напоїти із чистих
джерел, нагодувати… От тільки захистити себе не може… Ми всі вдячні вам за те,
що життя не шкодуєте заради України…
–
Відчуття щастя переповнює. Ми – на рідній землі, в рідних стінах. Всі
повернулися живі, здорові. Виконували завдання на блокпостах, інших об'єктах.
Виконали з честю, без втрат! – зі сльозами на очах розповідають солдати.
Коли дізналась, що хлопці приїжджають, відчуття сплелися докупи: радість, що вони залишилися живими, гордість за те, що мужньо та непохитно боролись за наше майбутнє та… страх за те, що воїнам доведеться повертатися назад. Більшість із них розуміють, що невдовзі їм знову доведеться повертатись туди, на передову. І ніхто з них не знає, коли усе закінчиться. Знають лише, що перемога неодмінно настане.
