ОЙ РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ, СИН БОЖИЙ НАРОДИВСЯ
Дорогі брати і сестри!
Христос народився!
Кожного року ми святкуємо найвеличнішу подію всіх часів. Сталося найбільше диво, на яке тисячоліттями чекали старозавітні праведники, яке провіщали пророки. Звершилося чудо! Бог явився людям у плоті. Бог став людиною. Невмістимий і нічим не обмежений Бог вміщається в утробі Пресвятої Діви, невидимий Господь стає видимою людиною, Безначальний бере початок від людської плоті і крові. Більше того – безпристрасне Божество зазнає страждань. Бога судять грішники, б’ють Його по щоках, насміхаються і, нарешті, розпинають на хресті між двома розбійниками. Хіба це не чудо, що Бог помирає і Його покладають у кам’яному гробі?!
Для чого все це сталося? Для того, щоб кожного з нас визволити від гріха і від смерті. Чому Бог так принизив Себе і зійшов до такого стану? Що Його спонукало до цього? Любов! Бог не міг дивитися, як ангели славословлять Його на небесах, а люди – Його творіння – страждають від гріха і смерті, зазнаючи мук від диявола. Яким є незбагненний, неосяжний, невидимий, всемогутній і всюдисущий Бог – така Його до нас, грішних, безмежна любов. Ми навіть не можемо уявити собі цю безодню божественної любові. Своїм Різдвом, стражданнями, смертю і воскресінням Син Божий, Господь наш Ісус Христос, Спаситель знищив гріх і смерть в людській природі. Ось для чого Бог став людиною. Він став одним із нас, щоб грішника зробити святим, щоб смертного зробити безсмертним.
Тож для чого прийшов Син Божий на землю? І чому народ на Різдвяні свята співає: «Ой радуйся, земле, Син Божий народився!»? Син Божий зійшов на землю і став людиною, щоб примирити людину з Богом. Гріх перших людей суттєво змінив людську природу. І цю зміну ми відчуваємо не тільки в собі, але й в усьому людстві: тіло підкорило собі дух, хоча повинно підпорядковуватися духу. Матеріальні цінності стали вищими за духовні. Син Божий народився від Пресвятої Діви і став людиною, щоб побудувати Царство Боже, тобто Царство духовне, де панувала б любов, а не ненависть; правда, а не кривда; милосердя, а не жорстокість; мир, а не ворожнеча; святість, а не гріх.
Якщо Син Божий став людиною, щоб подолати в людській природі гріх і смерть і побудувати Царство Боже, то чи досяг Він Своєї мети? Досяг! Доказом є християнство, яке змінило світ. Безліч святих в усі періоди історії людства чи не є доказом перемоги святості над гріхом?! Усе, що є кращого у християнській цивілізації, – все це результат втілення Сина Божого і Його перемоги над гріхом.
Людство досягло великих успіхів у науці, технологіях – в усьому, що стосується матеріальних цінностей. Але яким жалюгідним стало духовне життя! Це навіть не потребує доказів, бо ми бачимо бездуховність на кожному кроці, щодня і всюди. І все тому, що християни забули, для чого Син Божий народився і став людиною. Все духовне стало для нас, християн, другорядним, а матеріальні цінності люди поклали в основу свого життя і діяльності. Не дивуйтеся, що діти не шанують батьків, а матері кидають напризволяще своїх дітей, правителі отримують владу не для того, щоб служити благу народу, а своїм власним інтересам. Нехай не виникає у вас питання, чому ми, українці, такі роз'єднані. Об'єднують любов, правда, мир, жертовність, а гріх і всіляке зло – тільки роз'єднують людей. Маємо пам’ятати, для чого Син Божий народився від Пресвятої Діви Марії у Вифлеємській печері! Христос народився настільки таємно і настільки ж смиренно. Світ цей зовсім не знав про його народження. Ніхто Його пришестя не величав у царських палатах. Посланці великого вельможі не трубили у сурми і не сповіщали на площах міст цю подію. Спаситель наш народився в убогому вертепі, і ангели оспівували цю подію на небесах, а зірка освітлювала його славу.
Різдво Христове дає нам велику надію, що, покаявшись у гріхах, з великої милості Божої і неосяжної Його любові до нас, грішних, ми успадкуємо блаженне життя вічне.
У ці святкові дні, коли наші душі сповнені духовної радості, сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і Новим роком.
Будемо молитися, щоб Господь просвітив наш розум і серця світлом Своєї Премудрості і Любові, щоб ніхто з нас ніколи не впадав у відчай. Любімо один одного і Україну нелицемірною любов'ю. Не забуваймо, що Бог є Любов, і ця Любов привела Його у Вифлеємську печеру і на Голгофський хрест.
Складаючи подяку Богові за Його благодіяння нам у минулому році, і в наступному році благаймо в наших щирих молитвах благословення Божого на нові здобутки на укріплення нашої Української держави. Нехай і в Новому році Господь благословляє наш народ, нашу незалежну державу, зберігає нас у доброму здоров’ї та добробуті від усякого зла.
Нехай мир, любов і радість будуть з усіма нами.
Христос народився! Славімо Його!
Благочинний
Золочівського деканату митр.
прот. Володимир ЛЕГКИЙ,
магістр богослов’я
