У Перемишлянах відновлюється вежа найдавнішого храму міста – Костелу Святих Апостолів Петра і Павла

18 квітня відзначається Міжнародний день пам’яток та історичних місць. Такий день встановлений ще в 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників і визначних місць (ІКОМОС), створеної при ЮНЕСКО, а офіційно відзначається у світі з 18 квітня 1984 року.

У цей день слід роздивитися навкруги, задуматися та старатися усвідомити значення архітектурних пам’яток в житті сучасної людини. Сьогодення пропонує нам усе новітнє, якісь нові напрямки у мистецтві, архітектурі та інших галузях. І ми радо погоджуємося на зміни. Але дуже важливо пам’ятати про ті шедеври архітектури і мистецтва, які стоять на нашій землі, чи зберігаються у музеях і заповідниках вже не одне століття. В них закладена і зображена культура та історія нашого народу. Багато років тому назад наші діди та прадіди будували для майбутніх поколінь святині, аби нащадки мали місце для молитви і духовного відпочинку.

На жаль, історія нашої країни має згадки про десятилітні періоди, коли все морально цінне та духовне гнобилося і викорінювалося. Один з них – період існування Радянського Союзу. За 70 років в Україні знищено чимало архітектурних пам’яток, з них більшою мірою церкви, костели, синагоги та інші сакральні споруди.

Храми міста Перемишляни у радянські часи також зазнали руйнувань. Особливо трагічно склалася доля костелу Святих Апостолів Петра і Павла римо-католицької громади. Костел збудований у 1645 році та вважається найдавнішим храмом і взагалі спорудою міста. До 1939 року був розкішним та величним із гарним внутрішнім оздобленням, старовинними образами, фігурами святих та унікальним вівтарем. На той час це була найбільша парафіяльна спільнота міста – понад 1500 прихожан. Але все змінилося із рішенням радянської влади зачинити святиню – це сталося у 1946 році.

Протягом 46 років Дім Божий профанували та нищили. Від 1950 до 1996 року костел використовувався як приміщення для будівельної організації та львівського військового заводу. У цей період на Перемишлянщині більше офіційно не існувало прихожан римо-католицького церкви, але у 1996 році ця громада була наново зареєстрована. Та костел не мав тоді належного вигляду (він був розділений на два поверхи, на яких зберігались металообробні станки заводу «Модуль»), тому парафіяни 5 років збирались під відкритим небом біля каплиці на цвинтарі. Там вони молились, служили недільні Літургії, весь цей час виборюючи право на власність храму римо-католицької громади.

Після п’яти років костел все ж вдалося повернути. Зараз тут ведеться активна робота з прихожанами, створено ораторій імені Святого Йоана Боско, до якого залучається молодь та діти. При костелі провадять пастирську діяльність отці Селезіяни. Довгі роки парохом в костелі є отець Петро Смолька, а тепер його помічником – отець Віталій Кривицький.

Отець Петро згадує: «Перший раз побачив костел у 1993 році. Пам’ятаю, заболіло серце від того, що такий великий храм використовується як приміщення заводу, а римо-католицька громада молиться у невеликій каплиці на місцевому цвинтарі.Але з часом та нелегкими зусиллями ситуація поступово змінювалася на краще. Силами небагаточисельної громади, людей доброї волі та друзів у костелі зроблено косметичний ремонт зовнішніх та внутрішніх стін, благоустрій подвір’я, а також приведено до нормального вигляду кімнати для занять з дітьми та молоддю»

Оскільки первинний вигляд споруда втратила в радянський час, то тепер основним завданням громади є саме відновлення попередньої архітектури храму. Вже розпочато роботи –зібрано необхідні документи та матеріали, також архівні дані –фотографії приміщення до його знищення.

Щодо позиції міської влади з відновлення архітектурних пам’яток у Перемишлянах ми запитали міського голову Олександра Зозулю. Керівник міста надав нам вичерпну відповідь: «Кожне місто має свій неповторний вигляд, який творять наші вулиці, будинки, пам’ятки архітектури. Відновлення костелу Св. Апостолів Петра та Павла, церкви Св. Миколая та інших пам’яток є важливим не тільки з точки зору збереження історичного вигляду нашого міста. Хоча це також дуже важливо. Ці споруди є центрами нашого духовного життя. Тому ініціативи з їх відновлення необхідно підтримувати і допомагати в їх реалізації».

Прихожани костелу також висловлюють щиру радість з того, що споруду буде відновлено, адже «тут колись хрестили наших бабусь та дідусів, тут брали шлюб наші батьки, сюди тепер ходимо ми та наші діти, внуки…».

Важливим елементом історії святині є костельна вежа із куполом та годинник, який був розташований під ним. Одна з парафіянок згадує слова бабусі, яка розповідала: «Нижче вежі був годинник. Щодня опівдні били куранти і то так, що звук було чути на всі Перемишляни та навколишні села. В цей момент люди, не зважаючи на те, чи вони були вдома, чи в полі, ставали до молитви «Ангел Господній».

На тему відновлення костельної вежі ми спілкувалися із отцем Віталієм, просили розповісти про ініціативу відновлення вежі, на якому етапі виконання робіт та за які кошти ведуться роботи.

Відповідаючи на наші запитання, отець зазначив: «Коли починають відновлювати храм, то стараються відновлювати повністю. На час коли відкривався костел Св. Апостолів Петра і Павла коштів було мало, а місце, де б люди могли молитися, було вкрай необхідне. Тоді силами парафіян здійснювалися тільки необхідні роботи щодо відновлення храму, в основному для того, щоб можна було увійти і провадити пастирську діяльність парафії. На сьогодні парафія готова розпочати таку справу, як відновлення довоєнного вигляду храму. Фінансуються роботи та матеріал в основному за кошти римо-католицької громади міста, а також долучаються миряни інших конфесій. Маємо добрих приятелів в інших регіонах і за кордоном, які помагають фінансово для відновлення вежі. Розуміємо, що у державі зараз досить складна економічна ситуація, але зупинятися уже не маємо права, будемо завершувати почате, бо наш костел є найдавнішим храмом і служить як візитівка м. Перемишляни. У нелегкі часи, коли кожен допомагає чим може, розуміємо значення виконаної роботи та починаємо надзвичайно цінувати це. Так само і в нашій справі, хочемо об’єднати людей на доброму проекті та спільно усвідомити, що ми сьогодні маємо у міру своїх можливостей оновити святиню, щоб вона служила громаді ще не одне століття. Щодо виконаних робіт – то зараз вже готові металеві конструкції, заготовлена деревина, придбана та доставлена мідна бляха. Після Великодніх свят будемо продовжувати роботи безпосередньо на вежі. Зазначу також, що годинника зараз встановлювати не будемо, приготуємо для нього місце, а в майбутньому, якщо будуть дозволяти кошти, встановимо».

Варто зазначити, що мешканці міста Перемишляни ставляться дуже позитивно до цієї справи – відновлення вежі. Багато з них не належать до римо-католицької громади міста, але мають бажання всіляко долучитися до відновлення архітектурної пам’ятки. Отець Петро висловлює вдячність багатьом людям, мешканцям Перемишлян, зокрема п. Олександру Зозулі, міському голові, за сприяння у цьому проекті, також представникам ГО «Фундація Галичани» п. Юрію Танасійчуку та п. Богдану Петріву, які активно задіяні у цій благородній справі.

Отож, маємо надію, що в найближчому часі найдавніший храм міста стане таким, яким був до руйнування в атеїстичні радянські часи. Священики костелу мають надію, що до червня цього року всі роботи з відновлення завершать, і у день храмового празника – 29 червня, коли вшановують пам'ять апостолів Петра і Павла (за Григоріанським календарем) зможуть посвятити відновлену вежу.

Анна ВОТУМ,

Роксолана МУДРАК

На фото: о. Петро Смолька та о. Віталій Кривицький біля метало-конструкцій майбутньої вежі на фоні костелу; костел сучасного вигляду; давній вигляд костелу із вежею