Українська ідилія під галицьким небом
Вдалий відпочинок – запорука продуктивної роботи і вдалих творчих здобутків. Саме з такої простої істини виходив колектив Центру творчості, який в холодний і дещо дощовий день п'ятниці відправився в міні-тур у Львів. Ніби нічого надзвичайного, нічого екстраординарного, ну хто з нас не був у Львові? Втім цей день запам'ятався і багатою архітектурою історичного центру міста, яка внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО, і новим молодим обличчям нашого «українського П'ємонту».
Прибуваємо на першу зупинку, а саме в Шевченківський гай. Музей реконструює шість міні-сіл, що мають назви: «Бойківщина», «Лемківщина», «Гуцульщина», «Буковина», «Поділля» і «Львівщина». Прогулюючись його стежками, ти ніби повертаєшся в минуле: спокійне, затишне, безтурботне. В концентрованому вигляді українська ідилія під галицьким небом. Милуємось, захоплюємось і повні позитивних вражень їдемо на Львівський замок.
Чим важчі кроки на пік нашого княжого міста, тим більше задоволення від вражаючого краєвиду з його вершини. Оку відривається могутність, краса і неповторність міста Лева. Історичний центр гріється під сонцем полудня, жителі гуляють, звичайний такий простий рідний Львів. Містом блукає запах кави, бачимо вивіску «Львівська копальня кави». Невже копальня? Заходимо і бачимо масу різноманітної продукції, що манить око і спустошує гаманці кавоманів. Привітні офіціанти вказують нам напрямок шахтаря, який в «поті чола» працює в той час, коли пересічні львів’яни насолоджуються смаком львівської кави. Феєрична і містична копальня, де з елементами театральності вас пригостять, здивують, схвилюють. Покидаємо це незвичне місце, щоб відправитись в найвідвідуваніший заклад Європи – «Криївку». Хто там не був, той не знає сучасного галичанина. Націоналістичного, проукраїнського, а в світлі сучасних подій мілітарного, завзятого і повного бажання боротись за незалежність своєї держави.
Вас зустрічає солдат, що запитує, чи є москалі? Всі знають, що їх у центрі творчості немає. Тому спускаємось без пригод, сідаємо за стіл і трапезуємо українською кухнею. Відпочили, поговорили і вперед. Виходиш ти з тої «Криївки» і світ Божий тобі миліший, Львів світліший, а думки глибші. Зразу біля «Криївки» – Музей шоколаду. О, львівські солодощі! А тут тобі все покажуть наочно і без прикрас. Площа Ринок, Оперний, пам‘ятник Шевченку…. Львів ми тебе залишаємо, але наш колектив залишає в пам’яті миті, що згуртували нас, зробили міцнішими нашу снагу до праці, до нових досягнень.
Ми щиро вдячні нашому керівнику Ользі Адамівні Петришин, яка змогла організувати таку поїздку, ще міцніше об’єднати працівників творчого цеху. Подібні поїздки формують єдину команду, людей однодумців, створюють плацдарми для нових звершень.
Тарас Криницький,
керівник туристсько-краєзнавчого гуртка ЦДЮТ
