Сто перший Великдень Христини Іванів
Учора, 16 квітня, свій сторічний ювілей відсвяткувала жителька села Якторів Христина Олексіївна Іванів. То ж довелось пройти через усі випробування і світових війн, і окупацій, і «колгоспного раю» зажити, і незалежної України дочекатись. У школі не вчилась. Та коли вийшла заміж за парубка Михайла, він навчив її писати, рахувати та читати. Михайло працював бухгалтером у колгоспі, дякував у церкві, брав участь у різноманітних концертах. Христина народила близнят. Дітки померли, бо були недоношеними, а необхідної медичної допомоги у ті часи шукати було годі. Згодом донька Катерина стала надією подружжя Іванівих. Вона ощасливила сім‘ю двома онуками Марією та Ярославом. Проте померла у молодому віці.
Зараз бабусю Христину доглядає її онука Марія. На свій ювілей Христина Олексіївна чекала онуків, правнуків Тетяну, Христину, Катерину, Михайла і шестирічного праправнука Юрія.
«Ми жили в місті і завжди приїжджали до бабусі Христини та дідуся Михайла у гості. Особливими були свята у сімейному колі – Великдень та Різдво. Бабуся та дідусь дотримувались українських традицій та звичаїв. На Великдень завжди бабуся пекла запашну паску. Ходили разом до церкви, молились, збирались за святковим столом, спілкувались. Власне вони навчили нас молитись. Завжди брали активну участь у нашому вихованні.»
«Який рецепт довголіття має бабуся Христина?» – запитую у внучки Марії.
«Думаю, що це Бог дав їй здоров‘я. Вона ж і досі таблеток не приймає, хіба що рідко від тиску. А ще, впевнена, що бабуся так довго живе завдяки тому, що у неї був дуже добрий чоловік: розумний, люблячий, спокійний, дуже поважав свою дружину та беріг її. За ним, як за кам‘яною стіною. А щодо рецептів у харчуванні, то бабуся завжди любила м‘ясо та рибу. Колись тримали свою корову, поросята, кролі, кури. Бабуся і зараз потребує м‘яса, хоч і зубів вже немає.»
Тож засновники, творчий колектив і, впевнена, усі читачі газети «Наша українська справа» щиро здоровлять Христину Олексіївну Іванів з її сторічним ювілеєм і сто першим Великоднем. Зичимо Вам, шановна Христино Олексіївно, доброго здоров‘я, гарного настрою, спокою, шани і підтримки рідних та близьких. А Ви таки щасливі, Христино Олексіївно, бо ж праправнука маєте.
А всі ми, дорогі читачі, вітаючи ювілярку, маємо взяти за приклад її оптимізм, доброту, повагу до близьких, працелюбність і жити в добрі, любові та здоров‘ї. Хай світле свято Воскресіння Христового подарує всім Любові, Надії і Віри, що здолаємо всі незгоди, що вийдемо зі скрути, що будемо єдиними, сильними і багатими.
Ірина ДОМАРЕЦЬКА
