Ось така чоловіча справа
Гарна вишивка завжди у моді, вона чарує око, когось надихає, когось заспокоює. Звісно, що нічого надзвичайного у захоплені вишивкою немає. Однак, багато хто вважає вишивання суто жіночою справою. Проте, ви дуже швидко засумніваєтесь у цьому твердженні, побачивши чудові вишивані роботи талановитого золочів’янина Андрія Олеговича Доброносова.
Звичайно, багатьом нашим читачам цікаво буде познайомитись з людиною, яка займається нашою українською справою – вишивкою. І не лише познайомитись, а й поспілкуватись.
– Андрію, звідки таке незвичне, як для чоловіка, заняття?
– Я розповім вам про своє захоплення вишивкою, але спершу хочу розвіяти загальноприйнятий стереотип щодо жіночності цього заняття.
З прадавніх часів вишивання нитками на полотні, плетіння, в’язання були заняттями суто чоловічого роду. Для прикладу у середньовіччя, у шотландських кланах таким заняттям, як в’язання займалися виключно чоловіки! У повсякденні вони займалися суто чоловічими справами: пасли овець, ловили рибу, полювали, воювали, брали участь у військових походах. А коли повертались, то, відпочивши, бралися за в’язання. Вони не допускали жінок до цього заняття. Якби раптом жінка взялась в’язати, це б вважалось дуже поганим знаком і викликало різкий осуд.
Плетіння зі стрічок також було суто чоловічою справою. Якщо звернутися до літературних джерел (напр. "Графиня де Монсоро” О. Дюма) то можна дізнатись, що плетіння зі стрічок було найпопулярнішим заняттям серед молодих людей того часу. Якщо під час роботи утворювався дуже гарний колір або незвичний візерунок – це, безперечно, був шедевр.
Вишивання теж було чоловічим пріоритетом. Один шведський король дуже майстерно вишивав. У наш час багатьом поціновувачам вишивання ставлять у приклад акуратність та бездоганність виконання його робіт.
То чому б і у наш час чоловікові, незважаючи на соціальні зміни, які впродовж століть відбулися у європейському суспільстві, внаслідок чого заняття такого роду поступово перейшли до пріоритету жінок, не займатися вишивкою для свого задоволення?
Особисто я майстерності вишивання ніде не вчився. Змалечку спостерігав за маминими руками, які вправно тримали голку з ниткою і виводили на полотні загадкові візерунки та мальовничі картинки. Моя спостережливість та нескладна вправа вишивання звичайним хрестиком – стали першими азами мого уподобання. Спочатку займався звичайною вишивкою. Подобалися тоді червоно-чорні мотиви. Напевне мода тих років. (Сміється). А потім взявся і за кольорову гаму. З часом виробилася власна техніка вишивання, якої мене ніхто не вчив. А також набув майстерності у вишиванні малим та великим напівхрестом, гладдю.
– Що надихає на творчість?
– Люблю відвідувати художні виставки. Побачивши там цікаву роботу, вирішував самому спробувати виконати таку. Приходив додому і з натхненням брався вишивати. У результаті виходили, як кажуть мої друзі та знайомі, напрочуд гарні вишивки. Думаю, це і є те, що дається людині від Бога.
– Знаю, що також захоплюєтесь художньою фотографією. Чи не пробували переносити сюжет на канву?
– Суто з фотографій не пробував, але є деякі роботи з картинок. Вони одноколірні. Такі як силуети та невеличкі за розміром в серії «мобіломанія», де переносив на тло канви малюнок для старого мобільного телефону.
– Як щодо меркантильного боку? Не пробували продавати роботи?
– (Сміється) Не роблю робіт для продажу, тому вишиваю тільки те, до чого лежить душа. Деякі роботи я виконував у подарунок близьким людям. І за весь час тільки дві мої авторські роботи були куплені за призначенням – у дарунок. Одна з них є в Україні, а а іншу відвезли до Франції.
– Чи не плануєте у майбутньому провести виставку?
– Мене завжди про це запитують друзі і знайомі. Але, у зв’язку з немасовістю виконання, у мене не має достатньої кількості робіт. Для хорошої виставки потрібні картини однієї тематики. Робив виставку колись у терцентрі, де виставляв для показу образи та вишивки на релігійну тему.
Можливо, у майбутньому я проведу невелику виставку своїх робіт іншої тематики.
* * *
А ще Андрій не лише вишиває, а й малює, фотографує, пише вірші. Дуже любить рідне місто, захоплюється історією, старовиною, закоханий в архітектуру. Минулоріч Андрій Доброносов випустив підбірку авторських фотографій нашого міста у двох частинах, готує до друку третю частину. Та про це поговоримо у майбутньому…
Розмовляв Юрій ХОМІЦЬКИЙ
