Передати захисникам частинку нашого тепла
Користуючись нагодою, коли вчитель вийшла з класу, запитую учениць: «Які уроки вам подобаються найбільше?». «Фізкультура і трудове!» – хором відповідають дівчата.
Школярки захоплено робили ялинкові прикраси, шили ангелочків, щось клеїли, витинали. Впродовж уроку і я зробила свою «Ялиночку». Поки учні творчо працювали, я встигла поспілкуватись із Наталією Володимирівною, вчителем з майже 20-річним стажем.
«Я народилась в Ожидові Буського району. На моє виховання дуже повпливали бабуся та дідусь, оскільки всі канікули я проводила у селі. Я дуже люблю природу, село, його мешканців. Бабуся моя – переселенка з Надсяння. Її вивезли в Ожидів і вона вийшла заміж за дідуся. А оскільки брат діда був у бандерівцях, то його засуджують до 20 років ув‘язнення. Він – політичний в‘язень, його – в тюрму, а бабцю – на Сибір. Бабуся і дідусь багато у житті пережили, багато побачили. Їхні історії з життя – історії життя нашого народу справили на мене неабияке враження.
Я займаюсь дизайном, але найбільше мене цікавить етнодизайн, наше українське мені до душі. Люблю поєднувати сучасні новинки і етнічні мотиви у дизайні. Завдяки досвіду бабусі та й інших майстринь, я вмію робити дідуха, плести з соломи іграшки, писати писанки. Діти люблять робити писанки, мабуть тому цьогоріч деякі новорічні прикраси у нас вийшли у вигляді писанок. Цьогоріч прикрасили ялинку у патріотичних кольорах, іграшки виконали у традиційних техніках – плетіння соломкою, в'язання гачком, писанкарство та інших.
У зв‘язку з невеселими подіями на Сході у нас виникла ідея на Миколая і на Різдво підтримати наших військових, передати їм частинку нашого тепла, частинку нашої душі. Учні залюбки власноруч роблять такі невеличкі обереги, пишуть листівки-вітання у національних кольорах».Наталія Володимирівна провела екскурсію в етнокуточок, першим експонатом якого стала бабусина канапа. «А сусідка у селі, побачивши, що я реставрую ту канапу, запропонувала мені ще креденс, який, виявилось, ще з довоєнних часів від пана зі Струтина. Так канапа і креденс стали першими експонатами нашого етнокуточка. Потім, коли поблизу мого будинку будувалась капличка, люди зносили туди різні вишивки, щоб прикрасити. А вже, коли збудували невеличку церкву, захотілось прикрасити все вишивкою в одному стилі, а ту старовинну вишивку, щоб не лежала в комірчині, я забрала сюди. У цьому музейчику ми зібрали не лише предмети інтер‘єру, а й знаряддя праці. Є тут і масничка, і ваги, і веретено, і праски, в які закладалось вугілля. Усі, хто знав, що я таким цікавлюсь приносили старовинні речі: це і учні, і вчителі, і мої друзі… Так маємо у школі міні-музей. Тут учням молодших класів проводжу уроки музейної педагогіки».
Також Наталія Володимирівна розповіла, що є членом Золочівської районної організації Союзу українок, яка у неділю, провела репетицію вертепу для наших захисників, сценарій до якого написала голова організації Іванна Васильків. Дзвінкою колядою та вертепом на сучасний лад золочів‘яни радуватимуть бійців у військових частинах, що дислокуються у Золочеві. Також цього дня у приміщенні ЗРО «Союз українок» пройшли майстер-класи з виготовлення оберегів для українських воїнів.
Ірина ДОМАРЕЦЬКА
